Пронднік (річка)
Пронднік (пол. Prądnik) (у пониззі Кракова під назвою Бялуха (пол. Białucha) [2]) — річка в Малопольському воєводстві, на Краківсько-Ченстоховській височині, ліва притока Вісли. Інші назви річки: Pratnik, Promnik, а у верхів'ях Sałaszówka або Sułoszówka .
Основна назва походить від слова пол. prandky (прудкий) , що означає швидкий, розумний і відноситься до швидкої течії. Термін Бялуха, який використовується паралельно, походить від білого вапнякового шару або від молочного кольору води, багатої на вапнякові відкладення[3].
Джерела знаходяться в селі Сулошова на Олькуській височині. У верхній течії протікає через глибоку ущелину (Долина Прондніка в районі Ойцовського національного парку). Річка впадає у Віслу в Кракові біля Домб'я. До 1655 року вона впадала в нині неіснуюче русло Вісли в районі сучасної вулиці Бліх.
У верхній течії водяться струмкова форель і головень європейський, косяки яких можна побачити навіть у Кракові. У 1980-х була і райдужна форель, що походила із зариблення.
Спочатку (з середньовіччя) поселення в його долині носили таку саму назву, починаючи від села Прондник, яке знаходилося відразу за кордоном Клепажа.
На річці Пронднік розташовані міста Сулошова, Пєскова Скала, Ойцув, Прондник-Кожкевський, Ґебултув, Янушовіце, Пенковиці та Зеленкі, а також райони Кракова: Пронднік Білий, Пронднік Червоний, Старе Місто та Гжегужкі.
З метою збереження природного звивистого русла річки, яке є середовищем існування охоронюваних видів тварин, у 2008 році вздовж річки Пронднік було створено екологічну територію «Долина Пронднік» площею бл.14 га (від вул. Гурніцка до межі міста) [4]. У 2014 році використання було певною мірою неможливе через Малопольським управлінням меліорації та водного господарства в Кракові під час виконання завдання «Збереження річки Бялуха» [5].
Притоками Прондніка/Бялухи є:
-
Пронднік у Прондніку Коржкієвському
-
Бялуха у Кракові, ліворуч вул. Набережна
-
Бялуха у Кракові, під залізничним мостом на вул. Могильській
- ↑ GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ а б в г д е Hydronimy cz. 1.
- ↑ Mateusz Wyżga W tej pięknej ziemi. Gmina Zielonki od średniowiecza do czasów współczesnych. — Zielonki: Urząd Gminy Zielonki, Wydawnictwo Attyka, 2009. — S. 19. — ISBN 978-83-926248-7-5. (пол.)
- ↑ UCHWAŁA NR LX/782/08 Rady Miasta Krakowa z dnia 17 grudnia 2008 r. w sprawie ustanowienia użytku ekologicznego Dolina Prądnika
- ↑ Małopolscy melioranci zdewastowali użytek ekologiczny „Dolina Prądnika” (пол.)
- M. Baścik, J. Partyka Wody na Wyżynach Olkuskiej i Miechowskiej. Zlewnie Prądnika, Dłubni i Szreniawy, Ojcowski Park Narodowy. — Kraków: Instytut Geografii i Gospodarki Przestrzennej [Uniwersytet Jagielloński, 2011. — S. 11–45. — ISBN 978-83-88424-67-0. (пол.)
- Nazewnictwo geograficzne Polski. Tom 1. Hydronimy. Część 1. Wody płynące, źródła, wodospady / Ewa Wolnicz-Pawłowska, Jerzy Duma, Janusz Rieger, Halina Czarnecka (oprac.). — Warszawa: Główny Urząd Geodezji i Kartografii, 2006. — ISBN 83-239-9607-5. — (seria Nazewnictwo Geograficzne Polski). (пол.)