Перейти до вмісту

Протор'єв Валерій Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Протор'єв Валерій Семенович
Народження17 січня 1924(1924-01-17)
Воронівці, Хмільницький район, Україна
Смерть19 листопада 1997(1997-11-19) (73 роки)
 Васильків, Київська область, Україна
Країна СРСР
 Україна
НавчанняКиївське училище прикладного мистецтва
Діяльністькераміст
ВчительГоловко Дмитро Федорович, Грядунова Олександра Павлівна і Глущенко Пелагея Іванівна
ПрацівникВасильківський майоліковий завод
ЧленСпілка радянських художників України
У шлюбі зПротор'єва Надія Юхимівна
Учасникнімецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня
заслужений художник України заслужений майстер народної творчості Української РСР

Валерій Семенович Прото́р'єв (17 січня 1924, Воронівці — 19 листопада 1997, Васильків) — український майстер художньої кераміки; член Спілки радянських художників України з 1960 року. Заслужений майстер народної творчості УРСР з 1986 року, заслужений художник України з 1994 року. Чоловік майстра художньої кераміки Надії Протор'євої.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 17 січня 1924 року в селі Воронівцях (тепер Хмільницький район Вінницької області, Україна). Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985)[1]

1950 року закінчив Київське училище прикладного мистецтва, де навчався у Дмитра Головка, Пелагеї Глущенко, Олександри Грядунової і з того ж року працював на Васильківському майоліковому заводі. Мешкав у місті Василькові в будинку на вулиці Керамічній, № 33, квартира № 5. Помер у Василькові 19 листопада 1997 року.

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював в галузі декоративного мистецтва (художня кераміка). Твори: декоративна скульптура малих форм, декоративний посуд, сувеніри, подарункові вироби та інше. У співавторстві з дружиною виготовив:

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1957 року, всесоюзних — з 1961 року, зарубіжних — з 1963 року.

Твори зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, Національному музеї Тараса Шевченка у Києві та Музеї української майоліки у Трускавці (Львівщина).

Півник васильківської майоліки

[ред. | ред. код]

Одна з робіт майстра стала відомою під час Російського вторгнення в Україну (2022): після знищення одного з будинків у Бородянці на Київщині на стіні однієї з квартир вціліла кухонна шафа, яка швидко стала символом витримки українців під час війни; на цій шафі люди помітили маленького декоративного півника, якого помилково приписали Прокіпу Бідасюку[2]. Головний художник Васильківського майолікового заводу останніх років Сергій Денисенко, вважає, що півник належить авторству Валерія та Надії Протор'євих[3][4].

Півник васильківської майоліки.

Під час візиту прем'єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона до Києва 9 квітня 2022 року до нього та Президента України Володимира Зеленського на одній з вулиць міста підійшла дівчина та подарувала таких самих керамічних півників, як і вцілілий на кухонній шафі у Бородянці[5]. Згодом з'ясувалось, що дарувальницею була Валерія Полянскова, актриса з Харкова, та її зустріч із главами Великої Британії та України — випадкова, а півники призначалися її друзям[6].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Проторьев Валерий Семенович / Память народа. Юбилейная картотерка. (рос.)
  2. На кухонній шафі, яка вціліла після обстрілів в Бородянці, впізнали керамічного півника з Василькова. Українська правда _Життя. Процитовано 9 квітня 2022.
  3. Півник з кухонної шафки в Бородянці. Як предмет Васильківської майоліки став символом стійкості України та прославився на весь світ. nv.ua (укр.). Процитовано 12 квітня 2022.
  4. Чи можливо відновити виробництво васильківських півників, одного з яких подарували Борису Джонсону?. Рукотвори. Процитовано 12 квітня 2022.
  5. Джонсону подарували півника з відомої шафки, що вціліла у Бородянці. www.golos.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 9 квітня 2022.
  6. “Півник – символ перемоги”: як проста перехожа в Києві завдяки випадковості подарувала Зеленському і Джонсону символічні сувеніри. novynarnia.com (укр.). 9 квітня 2022. Процитовано 9 квітня 2022.

Література

[ред. | ред. код]