Перейти до вмісту

Прохоров Дмитро Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Прохоров Дмитро
Прохоров Дмитро Олексійович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження14 лютого 1998(1998-02-14)
Васильків, Черкаська область, Україна
Смерть24 лютого 2022(2022-02-24) (24 роки)
Україна
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Військова служба
Роки служби2020—2022
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
ФормуванняХарківський прикордонний загін
Війни / битвиРосійсько-українська війна /
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Прохоров Олексійович Дмитро (14 лютого 1998, с. Васильків, Шполянський район, Черкаська область — 24 лютого 2022, ?) — старший солдат Харківського прикордонного загону ДПСУ, учасник відбиття повномасштабного нападу Росії на Україну.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 14 лютого 1998 року в селі Васильків Шполянського району Черкаської області.

У 2020—2021 рр. проходив строкову військову службу у Кінологічному навчальному центрі ДПСУ та на ділянці Харківського прикордонного загону.

23 лютого 2022 року заступив у прикордонний наряд. Уранці 24 лютого доповів про початок обстрілу з Росії та разом з іншими солдатами — Максимом Незолою та Іваном Якимчуком — вступив у бій з ворогом. У цей же день загинув у результаті ракетно-артилерійського обстрілу по позиціях оборони кордону. Спочатку похований небайдужими місцевими жителями. Перепохований 3 лютого 2023 року.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Указом Президента України від 17 березня 2023 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі удостоєний ордена «За мужність» ІІІ ступеня, посмертно.[1]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Указ Президента України від 17 березня 2023 року № 161/2023 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела

[ред. | ред. код]