Процедурна драма
Процедурна драма — це різножанровий тип літератури, фільмів чи телевізійних програм, у якому наголошується на технічних деталях окремої професії. Документальний фільм також може бути написаний у процедурному стилі, щоб підвищити інтерес до розповіді.
Телевізійні програми цього жанру зосереджені на тому, як розкриваються злочини, навколо правоохоронних, законодавчих органів чи суду. У таких драмах часто є лабораторія або високотехнологічна конференц-зала, де головні герої зустрічаються, щоб розв'язати проблему. Шоу зазвичай має епізодичний формат, який не обов'язково вимагає від глядача перегляду попередніх епізодів. Епізоди, як правило, мають самостійний (також відомий як «окремий») сюжет, який представляється, розвивається та розв'язується в одному епізоді.
Процедурний формат популярний у всьому світі[1]. У 2011 році директор телевізійної консалтингової компанії сказав: «Зберігається тенденція до процедур, оскільки вони використовують передбачувану структуру»[1]. Завдяки своїй епізодичності вони є більш доступними для нових глядачів, ніж інші серіали. Окремі епізоди також полегшують глядачам повернення до шоу, якщо вони пропустили деякі з них[2]. Зазвичай, процедурні драми зазвичай можна дивитися, не звертаючи уваги на порядок епізодів[1].
Процедурні драми часто критикують за шаблонність[3]. Вони також, як правило, менш зосереджені на персонажах, ніж серіалізовані шоу. Однак деякі процедури мають більший акцент на них, ніж інший типовий представник цього формату[4][5]. У деяких іноді сюжетна лінія розтягується на кілька епізодів (їх часто називають сюжетною аркою)[6].
Популярним піджанром є поліцейська процедура.
На телебаченні «процедурний» конкретно стосується жанру програм, у яких проблема представляється, досліджується та вирішується в межах одного епізоду. Ці шоу, як правило, являють собою годинні драми та часто (хоча не завжди) пов'язані з поліцією чи злочинністю.
Загальна формула поліцейської процедури передбачає вчинення або розкриття злочину на початку епізоду, подальше розслідування та арешт або засудження злочинця наприкінці епізоду.
Сучасні приклади цього жанру — франшизи «Закон і порядок», «CSI: Місце злочину» та «NCIS: Полювання на вбивць». «Доктор Хаус» є прикладом процедури, не пов'язаної зі злочином.
- Процедурні драми, як правило, дуже популярні в синдикації трансляцій, оскільки відсутність довгострокових сюжетних ліній полегшує глядачам перегляд лище одиного епізоду, не відчуваючи втрачену послідовність подій.
- Процедурних персонажів іноді відзначають недостатнім розвитком особистості, при цьому мало уваги приділяється життю повторюваних персонажів поза їх роботою[7].
Наукові нон-фікшн процедури, як-от серіал PBS «Таємниці мертвих» або Court TV 's «Медичний детектив» крок за кроком проводять глядача через розслідування[8].
- Поліцейські процедури: найвідоміший різновид, великий піджанр класичних детективів. Роман Лоуренса Тріта 1945 року «V as in Victim» згадується як, мабуть, перша «справжня» поліцейська процедура[9].
- Військова процедура — термін, який використовував Publishers Weekly у 1989 році[10] стосовно роману Ральфа Пітерса «Червона армія».
- Прикладом військової процедури є фільм «Руйнівники гребель» 1955 року, який Річард Гілліам назвав військовою процедурою в Аллмуві[11].
- Романи Тома Кленсі іноді називають воєнними або політичними процедурами.
- Наукова процедура — науково-фантастичні романи чи оповідання, що мають послідовність наукових процедур. Прикладом може бути «Пейзаж часу», написаний вченим і письменником Грегорі Бенфордом.
- Порівняно нещодавно з'явився піджанр президентських процедур; роман, який зосереджується на посаді президента США та діяльності її обіймача. Прикладами можуть бути «Виконавчі накази» Тома Кленсі, «Президентський літак пропав» Роберта Серлінга та «Максимальна пильність» Стіва П'єченика.
Цей список містить приклади процедурних драм; він не є вичерпним.
- 4исла
- 9-1-1
- 9-1-1: Самотня зірка
- Без сліду
- Білий комірець
- Блакитна кров
- Блудний син
- Вона написала вбивство
- Гаваї 5.0
- Детектив Неш Бріджес
- Добрий лікар
- Доктор Хаус
- Елементарно
- Закон і порядок: Злочинні наміри
- Закон і порядок: Спеціальний корпус
- Закон і порядок
- Касл
- Кістки
- Коломбо
- Красуня і чудовисько
- Криміналісти: мислити як злочинець
- Люцифер
- Медики Чикаго
- Менталіст
- Мертва справа
- Місце злочину: Нью-Йорк
- Монк
- Морська поліція: Лос-Анджелес
- Морська поліція: Новий Орлеан
- Новобранець
- Особливо тяжкі злочини
- Перрі Мейсон
- Південна територія
- Підозрюваний
- Поліція Маямі
- Поліція Нью-Йорка
- Поліція Чикаго
- Правосуддя Чикаго
- Практика
- Різзолі та Айлз
- Сприйняття
- Таксі: Бруклін
- Теорія брехні
- Тіло як доказ
- Третя зміна
- Убивства в Мідсомері
- Форс-мажори
- Шукачка
- Я — зомбі
- Янголи Чарлі
- Ясновидець
- C.S.I.: Кіберпростір
- C.S.I.: Місце злочину Маямі
- CSI: Місце злочину
- NCIS: Полювання на вбивць
- ↑ а б в Adler, Tim (27 червня 2011). Why TV Procedurals Also Rule The World. Deadline Hollywood. Процитовано 27 червня 2011.
- ↑ Gerard Gilbert (20 лютого 2009). American law... British order. The Guardian. Архів оригіналу за 23 лютого 2009. Процитовано 20 лютого 2009.
- ↑ James Hibberd (6 лютого 2009). Networks' new pilots favor formula over experiment. The Hollywood Reporter. Процитовано 13 січня 2010.
- ↑ Duelling sleuths. The Age. 10 серпня 2006. Процитовано 12 лютого 2009.
- ↑ Bill Carter (16 листопада 2008). No Mystery: Ratings Heat Up for 'NCIS'. The New York Times. Процитовано 12 лютого 2009.
- ↑ Jason Hughes (23 вересня 2009). What if House stopped being a procedural?. TVSquad. Архів оригіналу за 27 грудня 2009. Процитовано 13 січня 2010.
- ↑ Ames, Melissa (2012). Time in Television Narrative: Exploring Temporality in Twenty-First-Century Programming. University Press of Mississippi. с. 277. ISBN 9781617032936.
- ↑ Secrets of the Dead | PBS. PBS.
- ↑ A History of the Police Procedural. Архів оригіналу за 15 листопада 2006. Процитовано 3 листопада 2006.
- ↑ Peters, Ralph (May 1989). Red Army. ISBN 0671676687.
- ↑ Dambuster, the.
