Прусські таблиці
| Прусські таблиці | ||||
|---|---|---|---|---|
| лат. Tabulæ Prutenicæ[1] | ||||
 | ||||
| Жанр | астрономичні таблиці | |||
| Тема | астрономія | |||
| Автор | Erasmus Reinholdd[1] | |||
| Мова | латина | |||
| Опубліковано | 1551[1] | |||
|
| ||||
«Прусські таблиці» (лат. Tabulae prutenicae coelestium motuum) — перші в світі астрономічні таблиці, розраховані на основі геліоцентричної моделі Коперника, викладеної в його праці «Про обертання небесних сфер» (1543). Опубліковані в 1551 німецьким астрономом Еразмом Рейнгольдом, названі «прусськими» на честь герцога Альбрехта Прусського, який підтримував Рейнгольда і фінансував публікацію таблиць.
Ініціатива підготовки нових таблиць виходила від впливового лютеранського теолога Меланхтона, який умовив Рейнгольда зайнятися цією роботою[2]. Рейнгольд викладав астрономію за Птолемеєм у Віттенберзькому університеті. Коли ідеї Коперника почали поширюватися, Рейнгольд виявив великий інтерес, — ймовірно, далася взнаки його дружба з Ретіком, учнем Коперника[3]. У 1542 році, за рік до публікації праці Коперника, у передмові до твору Пурбаха «Нова теорія планет» (Theorica nova planetarum) Рейнгольд схвально відгукнувся про геліоцентричну систему, хоча й не згадав імені Коперника[4].
Як опорні точки для таблиць Рейнгольд прийняв меридіан Кенігсберга і положення Сатурна в день народження герцога (17 травня 1490). Тривалість тропічного року в таблицях вважалася рівною 365 діб 5 годин 49 хвилин 16 секунд (на 30 секунд більше за істинне значення)[5].
Нові таблиці мали стати заміною «Альфонсовим таблицям», які були розраховані в XIII столітті в рамках геоцентричної моделі Птолемея і дещо модернізовані Регіомонтаном у XV столітті. Рейнгольд використовував деякі з астрономічних таблиць, що містилися в «Альфонсових таблицях», а також частину таблиць з праці Коперника, в яких виправив кілька обчислювальних помилок[6]. Ім'я Коперника кілька разів згадується в таблицях з повагою та вдячністю у зв'язку з його спостереженнями, але ані обговорення, ані навіть згадки геліоцентризму в «Прусських таблицях» немає[7][8][9]. Рейнгольд, втім, підготував і збирався видати докладний коментар до книги Коперника, проте епідемія чуми обірвала його життя через два роки після видання таблиць (1553), і рукопис було втрачено[10].
Однією з переваг «Прусських таблиць» над попередниками було спрощення розрахунків. Рейнгольд та інші коперниканці сподівалися, що з переходом на нові таблиці зросте також точність розрахунків, тим більше Рейнгольд використовував результати сучасних спостережень. Однак ці надії не повністю виправдалися. Наприклад, Христофор Клавій зазначив, що весняне рівнодення 1586 року передбачено «Альфонсовими таблицями» з помилкою 6 годин, а «Прусськими таблицями» — з помилкою 13 годин[11]. Тим не менш, Клавій використав «Прусські таблиці» для підготовки календарної реформи 1582 року. Зокрема, в основу нового календаря було покладено рейнгольдівське значення довжини року.
Тихо Браге і Кеплер, які активно використовували таблиці Рейнгольда, виявили, що результати обчислень положень планет за «Прусськими таблицями» іноді розходяться зі спостереженнями аж на 4—5°[12]. З іншого боку, зближення Юпітера й Сатурна в 1563 таблиці Рейнгольда передбачили з помилкою в кілька днів, тоді як Альфонсові таблиці давали помилку в кілька місяців[13].
Істотне підвищення точності забезпечили лише «Рудольфові таблиці» Йоганна Кеплера (1627), які враховували еліптичність орбіт планет і нерівномірність їх руху. П'єр Гассенді провів порівняння передбачень трьох збірок таблиць для проходження Меркурія по диску Сонця 7 листопада 1631. «Альфонсові таблиці» дали помилку в 4° 25', «Прусські таблиці» — 5°, а «Рудольфові таблиці» — всього 14', тобто в 20 разів менше[14].
Отже, для історії астрономії «Прусські таблиці» стали важливим, але проміжним етапом.
- 1551 : перше видання, Тюбінген . Зважаючи на великий попит на книгу в 1562 році була додруківка.
- 1571: друге видання, Тюбінген, за редакцією Местліна, майбутнього наставника Кеплера. Местлін додав післямову та дві сторінки з виправленнями.
- 1585: третє видання, Віттенберг .
- ↑ а б в Berry A. A Short History of Astronomy — London: John Murray, 1898.
- ↑ Веселовский И. Н., Белый Ю. А., 1974, с. 325.
- ↑ Берри А., 1946, с. 114.
- ↑ Веселовский И. Н., Белый Ю. А., 1974, с. 339.
- ↑ Веселовский И. Н., Белый Ю. А., 1974, с. 196.
- ↑ Веселовский И. Н., Белый Ю. А., 1974, с. 388.
- ↑ Розенбергер Ф. История физики. Архів оригіналу за 18 березня 2017. Процитовано 6 липня 2017.
- ↑ Encyclopedia of Cosmology (англ.). Процитовано 6 липня 2017.
- ↑ A Dictionary of Scientists (англ.). Процитовано 7 липня 2017.
- ↑ Берри А., 1946, с. 115.
- ↑ Дмитриев И. С. Упрямый Галилей. — М. : Новое Литературное Обозрение[ru], 2015. — С. 771. — ISBN 978-5-4448-0238-0.
- ↑ Берри А., 1946, с. 161.
- ↑ Вайнберг, Стивен. Объясняя мир: Истоки современной науки. — Альпина Паблишер[ru], 2017. — 474 с. — ISBN 978-5-91671-641-2.
- ↑ Диас, Хосе Луис Уэртас. По кругу с Землёй. Коперник. Гелиоцентризм // Наука. Величайшие теории. — М. : Де Агостини, 2015. — Вип. 16 (28 грудня). — С. 152. — ISSN 2409-0069.
- Берри А. Краткая история астрономии. — 2-е изд. — М.—Л. : Гостехиздат, 1946. — 363 с.
- Веселовский И. Н., Белый Ю. А. Николай Коперник, 1473—1543. — М. : Наука, 1974.
- Owen Gingerich, The role of Erasmus Reinhold and the Prutenic Tables in the Dissemination of Copernican Theory. Studia Copernicana, 6 (1973), 43—62.
- Owen Gingerich & B. Welther, The Accuracy of Ephemerides 1500—1800, Vistas in Astronomy, 28 (1985), 339—342 [1].
- Owen Gingerich, The Alphonsine Tables in the Age of Printing, in: M. Comes et al. (eds), De astronomia Alphonsi Regis (Barcelona, 1987), pp. 89—95.
- Prutenicae tabulae coelestium motuum(лат.)
- Prutenicae tabulae coelestium motuum (англ.). Архів оригіналу за 4 січня 2010. Процитовано 13 червня 2017.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=(довідка) - Astronomical Tables Архивировано 26 січня 2013 року. (University of Cambridge)(англ.)