Пунін Микола Миколайович

Пунін Миколай Миколайович
Ім'я при народженні	Пунин Николай Николаевич
Народився	16 листопада 1888(1888-11-16) Гельсінки,
Помер	21 серпня 1953(1953-08-21) (64 роки) в концтаборі (Воркута)
Громадянство	Російська імперія, СРСР
Національність	росіянин
Місце проживання	Петербург, Ленінград, Воркута
Діяльність	мистецтвознавець
Галузь	мистецтвознавство, art criticismd і редагування
Alma mater	Царськосільська гімназія (1907), історико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького університетуd і Інститут історії Санкт-Петербурзького державного університетуd
Вчителі	Анненський Інокентій Федорович
Відомі учні	Шпаков Анатолій Петрович, Лобановський Борис Борисович і Колесникова Діна Михайлівна
Знання мов	російська
Заклад	Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна, Російський музей, Q1485633? і Санкт-Петербурзький державний університет
Роки активності	з 1914
Magnum opus	щоденник
Родичі	Пунін Андрій Львовичd
Брати, сестри	Leonid Punind
У шлюбі з	Ахматова Анна Андріївна і Anna Arensd
Медіафайли у Вікісховищі

Микола Миколайович Пунін (рос. Пунин Николай Николаевич, 1888, Гельсінки, Фінляндія — 1953) — російський історик мистецтва, художній критик, мистецтвознавець.

Біографія

Батько — військовий лікар Гвардейської стрілецької бригади, мати — актриса. В родині було три брати і сестра.

У 1907 р. закінчив Царскосільську гімназію. Навчався в університеті в Петербурзі, де вивчав історію мистецтв під керівництвом професора Д. Айналова. у 1913—1916 рр. працював в журналі «Аполон», через це покинув університет.

У 1913—1934 рр. працівник Російського музею. З 1918 р. комісар при Державному Ермітажі і Державному Російському музеї за підтримки тодішнього наркома освіти (більшовицького міністра) Анатолія Луначарського.

Серед знайомих Пуніна багато художників нового, формалістичного спрямування, серед яких

• Микола Тирса
• Володимир Татлін
• Лев Бруні
• Володимир Лебедєв
• Казимир Малевич

15 років перебував у фактичному шлюбі з Анною Ахматовою.

Арештовувався Радянською владою в 1921 і в 1930-ті рр. Завдяки втручанню Анни Ахматової і Б. Л. Пастернака був тимчасово звільнений з ув'язнення.

З 1934 р. вимушено звільнений з музею за непролетарське походження.

Був заступником директора Ленінградського Державного Інституту Художньої Культури (російською — ГИНХУК), потім — професором Ленінградського державного університету.

Знов арештований у 1949 р. Помер у концтаборі (Воркута). Реабілітований посмертно.

Друковані твори

• Пунін Н. Н. "Японская гравюра ", 1915 (рос)
• Пунін Н. Н. «Андрей Рублёв», 1916 (рос)
• Пунін Н. Н. «Татлин», 1921 (рос)
• Пунін Н. Н. «Современное искусство», 1920 (цыкл лекций, рос.)
• Пунін Н. Н. «Новейшие течения в русском искусстве»,1928
• Пунін Н. Н. учебник по истории западноевропейского искусства, 1940,(рос)
• Пунін Н. Н. «Мир светел любовью: дневники, письма», М, 2000 (рос)

Див. також

• Персоналії, пов'язані із Санкт-Петербургом

Посилання

• Статья Пунина о российском поэте И. Анненском