Підводні човни проєкту 615
| Підводні човни проєкту 615 | ||
|---|---|---|
| ||
 | ||
| M-296 проєкту А615 в Одесі | ||
| Під прапором |  СРСР
| |
| Спуск на воду | 1953-1957 рр (29 човнів) | |
| Виведений зі складу флоту | 1956—1965 рр | |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | Малий торпедний ДПЧ | |
| Розробник проєкту | ЦКБ-18 | |
| Головний конструктор | А. С. Касацієр | |
| Класифікація НАТО | Quebec | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 16 вузлів (30 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 15 вузлів (28 км/год) | |
| Робоча глибина занурення | 100 м | |
| Гранична глибина занурення | 120 м | |
| Автономність плавання | 10 діб | |
| Екіпаж | 29-33[1] особи | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 56,6 м | |
| Ширина корпусу найб. | 4,45 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 3,6 м | |
| Водотоннажність надводна | 406 т | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | спарений автоматична 25-мм гармата 2М-8 | |
| Торпедно- мінне озброєння |
Носові: 4 ТА калібру 533-мм, (4 торпеди) | |
 Зображення на Вікісховищі |
||
Підводні човни проєкту 615 (А615) (Quebec) — тип малих підводних човнів СРСР. Побудовано і передано флоту 29 човнів цього проєкту. Планувалося побудувати 100 човнів. Єдиний проєкт ПЧ з підводним рухом на дизельному двигуні. Підводні човни цього типу призначалися для захисту портів, військово-морських баз і місць розосередженого базування ВМФ СРСР від нападу кораблів противника, а також для нанесення торпедних ударів по кораблях і судам противника в умовах позбавленими перешкод і шхер. Як і їхні попередники типу «Малютка», підводні човни цього проєкту для підвищення оперативної мобільності флоту могли перекидатися на інші театри військових дій залізничним транспортом. Транспортування залізницею за проєктом повинна була відбуватися з мінімальним демонтажем конструкції.
Проєкт 615 був розроблений відразу після німецько-радянської війни і був розвитком підводних човнів типу «Малютка». Поштовхом до його створення був вихід в липні 1946 року постанови Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо подальшого розвитку робіт у галузі створення ПЧ з єдиним двигуном». Згідно з цією постановою в ЦКБ-18 були розпочаті роботи по створенню дослідного зразка підводного човна з єдиним двигуном за типом єдиного двигуна з хімічним поглиначем вапняним (ЄД-ХПВ), працюючим по замкнутому циклу з використанням кисню для окислення палива і твердого хімічного поглинача для видалення вуглекислого газу. Головним конструктором корабля був призначений А. С. Кассацієр, його заступниками стали А. К. Назаров та С. Є. Ліпеліс.
Після успішних випробувань головного корабля проєкт пішов в серійне виробництво в модифікації А615, що відрізнявся тільки установкою однієї цистерни для рідкого кисню замість двох, при збереженні тієї ж ємкості. 1949 року на заводі «Судомех», для перевірки розташування механізмів і обладнання був побудований дерев'яний макет у натуральну величину. У березні 1950 року заклали дослідний човен (М-254), а в серпні спустили його на воду. З вересня почалися його швартовні випробування. У липні 1951 року — заводські випробування. Тільки через рік вдалося розпочати державні. Будівництво усієї серії очолював Є. П. Корсак. Між спуском і початком швартовних випробувань в 1954-1955 роках становив 1-2 місяці. Тривалість швартовних випробувань перших човнів була 5,5 місяця, наступних — 2 місяці. Заводські ходові а потім і державні випробування проводилися в Таллінській військовій базі.
Будівництво цих підводних човнів на заводі імені А. Марті було пов'язане з великими труднощами — верф не будувала ПЧ вже 15 років. Але на відміну від секційного методу (на «Судомехе») тут будували блоковим. Цей метод був ефективнішим: стапельний період становив близько 120 днів, а загальний цикл побудови скорочувався на 20-25 %, зменшувалися витрати і трудомісткість — знижувалася собівартість. Крім того відрізнявся і метод спуску — на «Судомехе» зі стапеля знімали двома плавкранами, а на заводі імені А. Марті викочували на візках прямо в плавдоки і потім спускали його на воду. Всього з 1953 по 1959 роки, крім головного човна проєкту 615 було випущено 29 човнів модифікації А615. 23 з них були побудовані на ССЗ «Судомех» і 6 — на Адміралтейському ССЗ (до грудня 1957 року — ССЗ ім. А. Марті).
За архітектурою корпусу підводні човни цього проєкту були півторакорпусними. Міцний корпус поділявся поперечними перегородками на 7 відсіків. Поперечні перегородки, що обмежували третій відсік (центральний пост), повинні були витримати тиск 10 кгс / кв. см, решта перегородок розраховувалися на 1 кгс/кв. см..
Човни були озброєні чотирма торпедними апаратами в носовій частині, для яких не було передбачено перезаряджання торпед в морі. На перших човнах було встановлено спарену 25-мм зенітну гармату в обтічній формі передньої частини рубки, що робило цей проєкт останнім у світовій практиці з палубними гарматами.
Відмінною особливістю цього типу малих підводних човнів стала наявність єдиних повітро-незалежних двигунів для підводного ходу. Як головний двигун був прийнятий дизель 32Д потужністю 900 к.с., для форсованих режимів призначалися два дизельні двигуни М50П по 700 к.с., високошвидкісних, але з набагато меншим моторесурсом. Для підводного плавання на дизельних двигунах головний човен мав дві цистерни з рідким киснем загальною масою 8,5 тонн і 14,4 тонни хімічного поглинача вапняного типу. Також, на середньому валу був електродвигун ПГ-106 потужністю 100 к.с..
- Активний гідролокатор Тамір-5;
- Пасивний гідролокатор «Фенікс»;
- Nakat ESM-System;
- Система розпізнавання «свій-чужий».
Малі розміри човна і конструкція не дозволяли встановлювати сучасні системи гідроакустичного обладнання.[2]
Човни А615 користувалися поганою славою у підводників, через високу пожежонебезпечність їх називали «запальничками» і практично не експлуатувалися.
Після другої пожежі з потопленням човнів і з людськими втратами човнам проєкту А615 було заборонено до з'ясування причин плавати при роботі дизелів по замкнутому циклу (тобто фактично в підводному положенні). Після розслідування цієї аварії на заводах-будівниках, модернізувалася киснева система, додатково встановлювалася: автоматична апаратура для замірів складу кисню і вуглекислоти; система піногасіння та інші технічні засоби. Саме застосування рідкого кисню як окислювача палива викликало експлуатаційно-технічні складності і підвищувало пожежонебезпеку. Через це на базі проєкту А615 був розроблений модернізований — 637, де замість рідкого кисню використовувався продукт Б-2. Для його відпрацювання було розпочато переобладнання останнього човна проєкту А615 М-361 (але роботи завершені не були).
- 12 серпня 1956 підводний човен М-259 під командуванням капітана 3-го рангу Є. В. Бутузова відпрацьовував навчальні задачі на полігоні в західній частині Фінської затоки, коли в результаті зниження частки кисню в газовій суміші відбувся об'ємний вибух у відгородці середнього дизеля. При вибуху загинули три члени екіпажу, інженер-механік старший інженер-лейтенант М. П. Первухін задихнувся в диму, важкі травми та опіки отримали ще шість осіб. Поранених евакуювали торпедні катери, а підводний човен на буксирі відвів в Кронштадт протичовновий корабель. Державна комісія, що займалася розслідуванням аварії, недоробок в конструкції човна не виявила і визнала причиною події недоліки організації служби, за що Є. В. Бутузов був понижений у званні.
- 26 вересня 1957 підводний човен М-256 (англ.)[en] проходив випробування на швидкість на мірній милі Таллінського полігону неподалік від півострова Вімсі (Фінська затока). У результаті зниження частки кисню в газовій суміші стався об'ємний вибух в вигородці середнього дизеля. Пожежа, підживлюючись киснем з цистерни, поширилася на четвертий, п'ятий і шостий відсіки. Перебіркові двері були заблоковані уламками і тілами загиблих. У результаті командир човна капітан 3-го рангу Ю. С. Вавакін наказав екіпажу решти відсіків вийти на верхню палубу і зібратися в огорожі рубки. Прибуле до місця аварії рятувальне судно намотало на гвинт зчіпний канат, а підійшовший есмінець, побоюючись вибуху, відійшов від терплячого лихо човна на значну відстань. У зв'язку з відсутністю засобів пожежогасіння, пожежа у відсіках тривала, поки не вигоріли ущільнення забортних отворів, після чого всередину корпусу почала надходити вода, човен втратив поздовжню остійність і з диферентом на корму затонув. З води вдалося підібрати тільки сімох членів екіпажу (35 людей загинуло), бо підводний човен був оснащений лише сімома рятувальними жилетами. Жоден із загиблих в морі моряків не був знайдений.
Спочатку було констатовано, що причину аварії неможливо встановити, але у 1958 році це було переглянуто.[3]
- На Чорноморському флоті також затонув М-351, але без втрат серед особового складу.
У 1965 році човни проєкту А615 були виведені з бойового складу ВМФ СРСР через нездатність плавати в підводному положенні спричинене вибухонебезпечністю головної ЕУ. З 1967 року човни перебували на консервації і у 1980 році були здані на металобрухт, два з них стали музеями але вже попереднього проєкту «Малютка». Дотепер як експонати збереглися два підводні човни проєкту А615 — М-261 демонструється в Краснодарі, М-296 знаходиться в Одесі (експонується під позначенням М-305).
| Назва | Заводський № | Закладений | Спущений на воду | Переданий флоту | Виведений з флоту |
|---|---|---|---|---|---|
| Завод імені А. Марті, Таллін | |||||
| М-255 | 664 | 08.09.1953 | 16.09.1954 | 10.12.1955 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-256[en] | 665 | 23.09.1953 | 15.09.1954 | 21.12.1955 | 26.9.1956, затонув внаслідок пожежі |
| М-257 | 666 | 10.11.1953 | 30.09.1954 | 10.12.1955 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-258 | 667 | 18.11.1953 | 04.11.1954 | 21.12.1955 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-259 | 668 | 12.01.1954 | 05.11.1954 | 13.12.1955 | 12.8.1956, затонув внаслідок пожежі |
| М-260 | 669 | 14.02.1954 | 21.05.1955 | 31.07.1956 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-261 | 1070 | 23.02.1954 | 21.05.1955 | 31.07.1956 | 1965, з 1967 на консервації, з 1980 музей в Краснодарі |
| М-262 | 1071 | 20.03.1954 | 12.07.1955 | 31.07.1956 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-263 | 1072 | 08.04.1954 | 02.08.1955 | 02.11.1956 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-264 | 1073 | 04.06.1954 | 14.09.1955 | 03.10.1956 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-265 | 1074 | 15.07.1954 | 09.09.1955 | 30.09.1956 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-266 | 1075 | 30.08.1954 | 30.10.1955 | 30.09.1956 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-267 | 1078 | 15.10.1954 | 14.01.1956 | 30.09.1956 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-268 | 1079 | 20.11.1954 | 16.04.1956 | 26.12.1956 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-269 | 1080 | 30.11.1954 | 17.03.1956 | 27.08.1957 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-295 | 701 | 10.01.1955 | 03.04.1956 | 16.08.1957 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-296 | 702 | 01.02.1955 | 04.04.1956 | 23.12.1958 | 1965, з 1967 р. на консервації, з 1980 музей в Одесі |
| М-297 | 703 | 05.08.1955 | 29.07.1956 | 29.08.1957 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-298 | 704 | 02.08.1955 | 30.06.1956 | 31.08.1957 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-299 | 705 | 19.09.1955 | 04.10.1956 | 30.11.1957 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-300 | 711 | 27.09.1955 | 12.10.1956 | 30.11.1957 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-301 | 713 | 07.01.1956 | 23.02.1957 | 27.12.1958 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-321 | 715 | 24.12.1955 | 23.02.1957 | 23.12.1958 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| Адміралтейський завод, Ленінград | |||||
| М-351 | 801 | 24.03.1954 | 04.07.1955 | 03.08.1956 | затонув внаслідок пожежі |
| М-352 | 802 | 10.04.1954 | 07.10.1955 | 30.09.1956 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-353 | 803 | 15.05.1955 | 26.04.1956 | 30.09.1956 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-354 | 804 | 23.06.1955 | 05.06.1956 | 25.11.1956 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-355 | 805 | 08.07.1955 | 17.04.1957 | 01.08.1957 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-356 | 816 | 05.04.1956 | 27.04.1957 | 20.08.1957 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
- Підводний човен
- Теорія підводного човна
- Підводні човни атомні за типами і країнами
- Дизельні підводні човни (за типами і країнами)
- ↑ A.B. Schirokorad: Sowjetische U-Boot-Nachkriegsbauten. S. 145.
- ↑ Oleg A. Godin, David R. Palmer: History of Russian underwater acoustics. S. 465.
- ↑ Einsatzgeschichte von M-256 bei deepstorm.ru, gesichtet am 11. November 2011
- А. Б. Широкорад Советские подводные лодки послевоенной постройки' Москва 1997, ISBN 5-85139-019-0.
- А. Е. Тарас Дизельные подводные лодки 1950—2005 М. Харвест 2006 ISBN 5-17-036930-1
- Проект А615 на deepstorm.ru
- Подводная лодка «М-261» на сайте Черноморского флота
- 36 фотографий М-305, установленной на мемориале 411 береговой батареи г. Одесса
- историческая справка о МС-296, являющейся ныне музейным экспонатом «Малютка М-305» на мемориале 411 береговой батареи г. Одесса.
- Подводная лодка проект А615
- Малые торпедные подводные лодки ПР. 615 И А615
- Projekt A615 bei deepstorm.ru
- Projekt 615 bei deepstorm.ru