Пікінер

Пікінер

Пікінер у Вікісховищі

Бій між пікінерами під час Італійських воєн.

Перша шеренга тримає піки в положенні для статичного захисту від кавалерії (charge for horse), друга — для завдання уколів (charge pike)

Перша шеренга тримає піки до бою (charge pike), друга в положенні готовності (port pike, також використовувалося на марші для проходження низьких арок, звідси назва). У реальності «до бою» утримували свою зброю перші 3 — 5 шеренг (вістря пік яких виступали за фронт шикування), а наступні за ними в положенні «догори», щоб не поранити бійців спереду своїми наконечниками

Пікіне́р (від нім. Pikenier; в Україні також називалися списниками) — вид піхоти в європейських арміях XVI — початку XVIII ст., озброєної переважно 5-6 метровими піками (на відміну від стрільців — мушкетерів і аркебузирів, озброєних вогнепальною зброєю). Злагоджено діюче шикування пікінерів становило грізну силу в обороні, але відрізнялося низькою мобільністю при атаці.

Історія

Піхотинці з довгими списами стали застосовуватися з XIV століття: для протидії важкій лицарській кавалерії. З розвитком вогневого бою необхідність мати пікінерів у бойових порядках викликалася вразливістю стрільців (аркебузирів, надалі мушкетерів) до кавалерійської холодної зброї, їхньою малою придатністю для рукопашного бою (з холодної зброї вони мали тільки шпаги й кинджали). Велика вага ранньої аркебузи й мушкета утрудняла створення на їх основі комбінованої зброї, тому доводилося залучати для захисту стрільців окремих солдатів з держаковою зброєю.

Число пікінерів у бойових шикуваннях постійно зменшувалося на користь мушкетерів. У XVII ст. з появою багнета піші стрільці (мушкетери, фузилери, гренадери) стали виконувати водначас функції списників, тому бойові порядки мали менше потреби в пікінерах; нарешті на початку XVIII ст. піші пікінери зникли. Тим не менш, піка продовжувала залишатися зброєю деяких родів кінноти (козаків, уланів) до XX століття.

У Московському царстві списники з'явилися в середині XVI століття і входили до складу стрілецького війська. У полках нового ладу пікінери становили половину піхоти й були озброєні 2-сажневими (4-метровими) піками. У петрівській армії в 1700 р. з пікінерів складалися перші шереги піхотних полків, у 1720 р. їхнє число зменшується до 150 на кожний полк. У 1724 р. всі пікінери отримують рушниці з багнетами, а піки здаються в цейхгаузи, де вони залишаються як зброя воєнного часу (як і рогатки) до 1763 р., після чого остаточно скасовуються.

Тактика бою

Пікінери діють переважно загонами, лініями або групами (баталія, терція). Вони ефективні в обороні проти загонів ближнього бою, кавалерії і становлять для них грізну силу. Недоліком пікінерів є їх низька мобільність, вони практично не придатні для штурму, дуже вразливі до зброї дальнього бою. Для будь-якого пікінера було потенційно небезпечно підпускати свого ворога занадто близько, оскільки піка практично не придатна для ближнього бою, що змушувало пікінерів кидати свою піку і використовувати запасну зброю.

Озброєння

• Піка

Допоміжна зброя до піки

• Базелард — кинджал, активно використовувався швейцарцями
• Кацбальгер — короткий меч, активно використовувався ландскнехтами

Допоміжна зброя для пікінерів задніх рядів

• Алебарда
• Гогендаг

У пізніший час (XVII—XVIII ст.) пікінери мали як допоміжну зброю шпагу і пістолет.

Зброя для протидії пікінерам

• Глефа — холодна зброя, призначена для боротьби з пікінерами
• Дворучник — меч, активно використовувався ландскнехтами для перерубування пік
  • Нодаті — величезний японський меч (більше катани), що використовувався з тією ж метою
• Баклер — щит-кастет, що використовувався іспанцями в парі з коротким мечем для прослизання під піками

Див. також

• Спис
• Пікінерні полки
• Копійщики

Античність

• Сариса — македонська піка, яке відрізнялася від середньовічної піки іншим балансом
• Сарисофори — македонський прототип пікінерів
• Македонська фаланга — стрій сарисофорів із сарисами

Середньовіччя

• Баталія (стрій) — шикування пікінерів квадратом 100x100
  • Батальйон — термін, який спочатку позначав чверть баталії, поділеної на чотири менших квадрати з метою зменшення втрат від артилерії
• Терція — шикування з пікінерів, стрільців і мечників
• Битва золотих острог — перша битва, в якій прославилися пікінери (фламандські пікінери проти французьких лицарів)
• Швейцарські гвардійці — були найняті Папою Римським після того як швейцарська піхота прославилася своїми перемогами над німецькими лицарями
• Ландскнехти — були відомі вмілим поєднанням пікінерів і аркебузерів, а також славилися тим, що успішно протистояли швейцарцям
  • Банда — термін, який спочатку означав загін ландскнехтів
• Асигару — японська піхота з не-самураїв, основною зброєю якої були піки

Джерела

• Пикинеры // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Пикинеры // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина, 1911—1915. (рос.)
• Пикинёры // Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2004—2017. (рос.)

Посилання

• Пікінер // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1384. — 1000 екз.

• Пікінери на You Tube (реконструкція) [Архівовано 7 грудня 2011 у Wayback Machine.]