Пічкур білоперий
| Пічкур білоперий | ||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Romanogobio albipinnatus
| ||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||
| Romanogobio albipinnatus Lukasch, 1933 | ||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||
|
Пічкур білоперий (Romanogobio albipinnatus) — вид прісноводних риб родини пічкурових (Gobionidae). Вид занесений до Резолюції 6 Бернської конвенції.
Тіло видовжене, веретеноподібне, довжина зазвичай до 15 см. Спинний та хвостовий плавці світлі та прозорі, без темних плям, на відміну від звичайного пічкура. Рило коротке, рот нижній. Вусики довгі. Спинний плавець має 7—8 променів, анальний — 6. Бічна лінія повна, нараховує 40—45 лусок. Хребців від 40 до 44. Забарвлення жовтувате, по боках тіла темні плями. Глоткові зуби дворядні.
Зустрічається в річках басейну Каспійського моря: Волга і Урал[1]. Раніше до цього виду (як підвиди) відносили також пічкура-білопера дніпровського (Romanogobio belingi (Slastenenko, 1934)) з Дніпра, Дністра та Вісли, а також Пічкура-білопера Владикова (Romanogobio vladykovy (Fang, 1943)) з басейну Дунаю.
Зустрічається тільки у річках. Надає перевагу ділянкам з чистою водою, помірною течією та піщаним або кам'янистим ґрунтом. Зграйна риба, тримається біля дна, зазвичай зі звичайним пічкурем. Влітку тримається на неглибоких ділянках, в холодну пору року переміщується на глибину, зимує у ямах. Живиться дрібними безхребетними, водоростями та ікрою інших видів риб. Тривалість життя 4—5 років.
Статевої зрілості досягає на 2—3 рік життя. Нерест в кілька етапів протягом квітня — червня на неглибоких ділянках водойми. Ікра донна, відкладається на субстрат, може інкрустуватись частинками піску. Плодючість самиці становить 1—3 тисячі ікринок.
На більшій частині ареалу стан природних популяцій виду залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронний статус «відносно благополучний вид»[2]. Але в окремих регіонах спостерігається тенденція до зниження чисельності популяції виду. Так, в Європі вид занесений до Резолюції 6 Бернської конвенції.
Чисельність низька. Промислового значення не має.
- ↑ J. Freyhof & M. Kottelat (2008). Gobio albipinnatus. 2008 Червоний список Міжнародного союзу охорони природи. МСОП 2008. Переглянуто January 29, 2010.
- ↑ Пічкур білоперий у Червоному списку МСОП
- Froese R., Pauly D. (eds.) (2012). Romanogobio albipinnatus на FishBase. Версія за June 2012 року.
- Піскар білоперий (рос.)
- R. albipinnatus (рос.)