Перейти до вмісту

Пічкур дунайський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Пічкур дунайський

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Ряд: Коропоподібні (Cypriniformes)
Родина: Пічкурові (Gobionidae)
Рід: Пічкур-білопер (Romanogobio)
Вид: Пічкур дунайський
Romanogobio uranoscopus
(Agassiz, 1828)
Синоніми

Gobio uranoscopus (Agassiz, 1828)
Gobio uranoscopus (Agassiz, 1828)
Gobio frici Vladykov, 1925
Gobio uranoscopus (Agassiz, 1828)
Gobio uranoscopus frici Vladykov, 1925
Gobio uranoscopus uranoscopus (Agassiz, 1828)[1]

Посилання
Вікісховище: Romanogobio uranoscopus
EOL: 212215
ITIS: 689990
МСОП: 9298
NCBI: 327685
Пічкур дунайський

Пічкур дунайський, або пічкур-білопер дунайський[2] (Romanogobio uranoscopus) — невелика прісноводна річкова риба невеликих мілководних річок передгірної зони. Один з близько 20-ти видів роду, один з 7-ми видів роду в фауні України. Раніше в Україні вид розглядався у ранзі підвиду Пічкур дунайський довговусий — R. uranoscopus friči (Vladykov, 1925). Занесений до Червоної книги України як зникаючий вид.

Зовнішня будова

[ред. | ред. код]

Тіло видовжене, низьке, не сплюснуте з боків. Хвостове стебло довге, тонке, майже циліндричне, його висота завжди менша за ширину. Груди і горло повністю вкриті лускою. Вусики довгі, виходять за задній край ока і зазвичай досягають заднього краю передкришки. Найбільша довжина тіла 11-12 см, маса до 30 г, тривалість життя близько 5-6 років. Верхня частина тіла від зеленкувато-сірого до червонувато-коричневого кольору, нижче світлішає до жовтуватого на череві. Позаду спинного плавця 2-3 поперечні темні плями. 7-10 великих округлих темних плям розташовані вздовж бічної лінії, по одній добре помітній білуватій або жовтуватій плямці є вище і нижче основи хвостового плавця з кожного боку, а на спинному і хвостовому плавцях по два ряди темних плямочок.

Поширення

[ред. | ред. код]

Ендемік басейну Дунаю. В Україні відзначений в річках Закарпаття (Ріці, Боржаві, Тересві, Шопурці) та Буковини (Сіреті).

Особливості біології

[ред. | ред. код]

Прісноводна річкова донна риба невеликих стрімких, добре насичених киснем, чистих мілководних річок передгірської зони, яка дуже чутлива до забруднення води. Зазвичай тримається поодинці або маленькими групами. Завдяки досить пістрявому забарвленню добре маскується серед дрібного або середнього за розмірами каміння на глибині 0,5-1 м, де майже не рухаючись може залишатися практично весь світловий день. Розмноження відбувається в травні-червні. Нерест порційний, починається при температурі води 11,5°С і відбувається в прибережних ділянках з помірною течією на глибинах 7-20 см. Ікра клейка. Живиться діатомовими та іншими водоростями і дрібними бентичними тваринами (червами, личинками комах тощо).

Охорона

[ред. | ред. код]

На більшій частині ареалу стан природних популяцій виду залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронну категорію «відносно благополучний вид»[3]. Але в окремих регіонах спостерігається тенденція до зниження чисельності популяції виду. Тому пічкур дунайський занесений до Червоної книги України (охоронна категорія: зникаючий вид), Резолюції 6 Бернської конвенції, для яких Україна створює Смарагдову мережу, Додатку ІІІ цієї ж конвенції (охоронна категорія: види фауни, що підлягають охороні), а також до Директиви Європейського Союзу 92/43/ЄС «Про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори» (Додаток II. Види рослин і тварин, що становлять особливий інтерес для Європейського Союзу, збереження яких потребує створення територій особливої охорони).[4][5]

Чисельність та причини її зміни в Україні. Дуже низька. Виявлено поодинокі особини в р. Ріці, Боржаві, Шопурці та Сіреті. Причини зміни чисельності невідомі, імовірно, завжди був нечисленним.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони. Заборона вилову, виявлення типових місць перебування і встановлення в них заповідного режиму, зокрема, встановити заповідний режим на річках Ріка й Сірет.

Практичне значення

[ред. | ред. код]

Промислового значення не має.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Danube Gudgeon Romanogobio uranoscopus (Agassiz, 1828). Biolib.cz. Процитовано 26 червня, 2012.
  2. Куцоконь Ю., Квач Ю. Українські назви міног і риб фауни України для наукового вжитку // Біологічні студії. — 2012. — Т. 6, №2. — С. 199—220. Архів оригіналу за 23 червня 2013.
  3. Пічкур дунайський у Червоному списку МСОП
  4. Фауна України. Охоронні категорії: довідник / За ред. О. Годзевської і Г. Фесенка. — Київ, 2010.  — 80 с. (с. 41).  — ISBN 978-966-7830-13-5
  5. Оселищна концепція збереження біорізноманіття: базові документи Європейського Союзу / За ред. : О. О. Кагала, Б. Г. Проця. — Львів: ЗУКЦ, 2012. — 278 с. (с. 53)

Джерела

[ред. | ред. код]