Раб, що рве пута
англ. Rebellious Slave[1] | |
---|---|
Творець: | Мікеланджело Буонарроті |
Час створення: | бл. 1516 |
Розміри: | 2,15 м |
Висота: | 215 см |
Ширина: | 0,49 м |
Матеріал: | Мармур |
Жанр: | ню |
Зберігається: | Париж, Франція |
Музей: | Лувр |
Інвентарний номер: | MR 1589 |
Раб, що рве пута у Вікісховищі |
«Раб, що рве пута» (італ. Schiavo ribelle) — мармурова скульптура, створена італійським скульптором і художником Мікеланджело Буонарроті близько 1516 року. Статуя спершу призначалася для другого варіанту гробниці папи Юлія ІІ разом із «Вмираючим рабом». Мікеланджело подарував обидві скульптури Роберто Строцці й вони опинилися у Луврі перед 1550[2].
Статуя зображує молодого хлопця, руки якого зв'язані ззаду, ліве плече сильно виступає вперед, намагаючись вирватися з пут, а коліно та голова направлені в іншу сторону.
Статуя є менш завершеною, ніж «Вмираючий раб»[a], можливо, що її було почато пізніше. Обличчя та плече мають тріщину, яка могла утворилася ще з самого початку, і тому Мікеланджело її не завершив[3]. Гіббард вважає, що вона призначалася для прикраси правого кута гробниці, хоча Мікеланджело вдалося добитися, що скульптура може споглядатися з усіх сторін, тож лівий кут теж можливий[3]. Також він зазначає, що «Раб, що рве пута» послужив джерелом натхнення для зображень Святого Севастіана[4].
За Гіббардом «ignudi» («голі») із фресок стелі Сікстинської капели[4] теж зіграли свою роль:
-
Інюді праворуч «Жертвопринесення Ноя»
-
Інюді праворуч «Жертвопринесення Ноя»
-
Інюді над сивілою Лівійською
П. Білецький писав, що у статуї: «(…) подана кульмінація битви людини з „долею злою“. (…) невільник, збираючи всі свої молодечі сили, близький уже до того, щоб розірвати „кайдани рабства“. (…) цей невільник, якого недаремно звуть „Бунтівником“, поданий у стані розпруження сил і волі до перемоги»[5].
За Говардом Гіббардом, «Пута, а особливо боротьба „Раба, що рве пута“ захохочують до неоплатонівських трактувань: людина бореться із кайданами тіла, дух проти плоті тощо», а якщо ця робота є результатом еволюції первинної ідеї для гробниці Юлія II щодо скутих «Вільних мистецтв»[2], то це може бути Скульптура[3].
Мистецтвознавець Михайло Алпатов вважав, що «Мікеланджело зачіпає тут тему людських страждань, які його попередники втілювали в образі [Святого] Себастьяна, пронизаного стрілами»[6].
- ↑ Make Lists, Not War — 2013.
- ↑ а б Hibbard, 1974, с. 151.
- ↑ а б в Hibbard, 1974, с. 155.
- ↑ а б Hibbard, 1974, с. 152.
- ↑ Білецький, 1975, с. 50.
- ↑ «Умирающий раб» и «Восставший раб» (1513-1519) (рос.) . mikelangelo.ru. Архів оригіналу за 18 лютого 2020. Процитовано 21.02.2018.
- Білецький П. Велетень // Мікеланджело: до 500-річчя з дня народження: збірник / уклав М. П. Бажан. — К. : Мистецтво, 1975. — С. 9—78.
- Вазарі Д. Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів = італ. Le Vite de’piu eccelenti Pittori, Scultori e Architetti. — К. : Мистецтво, 1970. — С. 296—429, 497—507.
- Микеланджело. Поэзия. Письма. Суждения современников / сост. В. Н. Гращенков. — М. : Искусство, 1983. — 451 с. (рос.)
- Роллан Р. Жизнь Микеланджело // Жизни великих людей: Пер. с франц. В. Курелла = фр. Vie de Michel-Ange. — М. : Известия, 1992. — С. 71—197. — ISBN 5-206-00351-4. (рос.)
- Эрпель Фриц. Микельанджело / Пер. с нем. Сергея Данильченко. — Берлин : Хеншель, 1990. — 72 с. — ISBN 3-362-00044-4. (рос.)
- Howard Hibbard. Michelangelo. — New York : Harper & Row, Publishers, 1974. — 347 с. — ISBN 0-06-430056-0.(англ.)
- Eric Scigliano. Michelangelo's Mountain: The Quest For Perfection In The Marble Quarries Of Carrara. — Simon and Schuster, 2005. — 352 с. (англ.)
- William Wallace. The Treasures of Michelangelo. — Andre Deutsch, 2010. — ISBN 978-0-233-00253-8. (англ.)
Це незавершена стаття з мистецтва. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |