Радченко Степан Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Радченко Степан Іванович
Народився7 лютого 1869(1869-02-07)
Конотоп, Чернігівська губернія, Російська імперія[1]
Помер24 серпня 1911(1911-08-24) (42 роки)
Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Країна Російська імперія
Діяльністьреволюціонер
Alma materСанкт-Петербурзький державний технологічний інститут
ПартіяКПРС
БатькоІван Леонтійович Радченко
МатиІрина Федорівна Родіонова
Брати, сестриРадченко Іван Іванович
У шлюбі зЛюбов Миколаївна Баранська
ДітиЄвгенія та Людмила
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Радченко.

Степан Іванович Радченко (7 лютого 1869(18690207), Конотоп — 24 серпня 1911, Санкт-Петербург) — український діяч російського революційного руху 1890 року, член групи Бруснєва.

Один з організаторів петербурзького «Союзу боротьби за звільнення робітничого класу». Делегат I з'їзду РСДРП (1898), член першого ЦК РСДРП. Учасник організаційної наради щодо створення газети Іскра у Пскові. Один з перших соратників Володимира Ульянова.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 7 лютого 1869 року в Конотопі в родині дрібного лісопромисловця Івана Леонтійовича Радченка та малограмотної Ірини Федорівни Родіонової[2]. Після закінчення Київського реального училища приїхав у Петербург у 1887 році, де поступив до Петербурзького технологічного інституту. Здобув спеціальність «Інженер».

У 1893 році С.Радченко обвінчався з Любов'ю Миколаївною Баранською.

Восени 1893 року знайомиться в Петербурзі з Володимиром Ульяновим. Згодом саме від Степана Радченка революціонерка Надія Крупська вперше почує про Володимира Ульянова[3].

У березні 1898 року брав участь у I з'їзді РСДРП у Мінську, на якому був обраний членом ЦК. Піддавався арештам: у 1904 році був засланий до Вологди, звільнений в жовтні 1905 року.

З 1906 року від партійної роботи відійшов.

Сім'я

[ред. | ред. код]
  • Старший брат Іван Іванович Радченко, учасник трьох революцій.
  • Дружина — Любов Миколаївна Баранська (1869—1962).
  • Дві дочки від шлюбу з нею — Євгенія та Людмила, 1894 і 1895 років народження.

Пам'ять

[ред. | ред. код]
  • У Колпіно (місто у складі Калінінського району міста федерального значення Санкт-Петербурга) є вулиця Вулиця Братів Радченко.
  • У Конотопі на вулиці Генерала Тхора, 111 розташована пам'ятка історії — Будинок, в якому народилися та провели дитячі і юнацькі роки революційні діячі — брати Радченко С. І. та Радченко І. І. (початок ХХ століття).[4]

Див. також

[ред. | ред. код]
  • Вулиця Братів Радченків

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Радченко Степан Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ Семейные истории
  3. ↑ Агенты «Фёклы» Радченко боролись за счастье не для себя
  4. ↑ Офіційний сайт Конотопської міської ради. Об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території міста Конотоп. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 24 липня 2017.

Література

[ред. | ред. код]
  • Ленин В. И., Полное собрание соч., 5 изд. (см. Справочный том, ч. 2, с. 467)
  • Радченко Е. С., Один из первых соратников Ильича, «Вопросы истории КПСС», 1964, № 7.

Посилання

[ред. | ред. код]
Rodovid.org
link=[1]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Радченко_Степан_Іванович&oldid=40899779