Рай (Божественна комедія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Данте і Беатріче говорять із вчителями мудрості Томою Аквінським, Альбертом Великим, Петром Ломбардським та Сігером Брабантським на Сфері Сонця (фреска Пилипа Фейта), Пісня 10.

У творі «Божественна комедія» Данте Аліг'єрі будує строгу систему небесного вирію, уявляючи його у вигляді 9 сфер, що оточують божественний центр («Полум'яну Троянду»).

Емпірей. Ілюстрація Гюстава Доре
Данте та Беатріче на берегах річки Лети. Крістобаль Рохас, 1889

Сюжет

[ред. | ред. код]

У земному раю провідником Данте стає його кохана Беатріче. Вона сидить на колісниці, в яку запряжено грифона (алегорія тріумфуючої церкви). Беатріче спонукає Данте до покаяння, а потім підносить його, вже просвітленого на небо. Заключна, третя, частина поеми присвячена мандрам Данте небесним раєм.

Небесний рай у творі складається з семи сфер, що оперізують землю і відповідають семи планетам (у відповідності до розповсюдженої в часи написання твору Геоцентричної системи світу): сфери Місяця, Меркурія, Венери тощо. За сферами планет розташовані сфера непорушних зірок та кришталева сфера, а нею — Емпірей, — нескінечнна область, населена блаженними, що споглядають Бога. Ця остання сфера, дає життя всьому сущому. Бернард Клервоський проводить Данте небесними сферами і знайомить його з імператором Юстиніаном (який оповідає йому історію Римської імперії, а потім — з учителями віри, мучениками за віру, чиї сяючі душі утворюють сяючий хрест. Підносячись все вище і вище, Данте бачить Христа, Богородицю, янголів і перед ним розкривається «Небесна Троянда» . Тут Данте долучається до Вищої Благодаті, досягаючи спілкування з Творцем.

Номер Назва сфери Чин янгола Опис Приклади Данте
1 небо Місяць Ангели обитель тих, хто виконує обов'язок і дотримується даних обітниць Агамемнон, Ієффай, Констанція Норманська
2 небо Меркурій Архангели обитель
  • реформаторів, честолюбних діячів
  • тих, що страждали невинно
3 небо Венери начала (янгольський чин князів світу) обитель закоханих Карл Мартел, Куніцца (Кунігунда) да Романо, Фолькет Марсельський, Дідона, Філліда, Рахава
4 небо Сонце влади (янгольський чин) обитель мудреців та великих вчених. Утворюють два кола («хороводи»).

1-ше коло: Цар Соломон, Тома Аквінський, Альберт Великий, Франческо Граціано, Петро Ломбардський, Діонісій Ареопагіт, Павло Орозій, Боецій, Ісидор Севільський, Беда Преподобний, Рішар Сен-Вікторський, Сігер Брабантський

2-й круг: святий Домінік, Франциск Ассізький, Бонавентура, францисканці Августин та Іллюмінат, Гуго Сен-Вікторський, Петро Коместор, Петро Іспанський(папа Іван XXI), святий Іван Золотоустий, Ансельм Кентерберійський, Елій Донат, Храбан Мавр, Йоахим Флорський

5 небо Марс сили (янгольський чин) обитель воїтелів за віру Ісус Навин, Юда Макавей, Роланд, Готфрід Бульйонський, Роберт Гвіскар
6 небо Юпітер господства (янгольський чин) обитель справедливих правителів біблійні царі Давид и Єзекія, імператор Траян, сицілійський король Вільгельм II Добрий та герой «Енеїди» Ріфей
7 небо Сатурн престоли (янгольський чин) обитель богословів та ченців («споглядачів») Святий Бенедикт (потім перемістився на 10 небо), Петро Даміані, Макарій, Ромоальд
8 небо Сфера зірок херувими обитель «тріумфуючих» Можливо, апостол Петро, апостол Іван, Мафусаїл
9 небо першодвигун, кришталеве небо серафими янголи, святі Можливо, папи римські: Сікст, Пій, Калікст та Урбан
10 небо Емпірей — Полум'яна Троянда та Промениста Ріка (сердцевина троянди та арена небесного амфітеатру). На берегах ріки (ступенях амфітеатрі, поділеного ще на два півкола — старозаповітне й новозаповітне) сидять блаженні душі. Бог обитель Божества й блаженних душ Марія (Діва Марія) — на чолі, під нею — Адам та апостол Петро, Мойсей, Рахиль, та Беатріче, Сарра, Ревека, Юдиф, Рут та інші. Навпроти сидять Іван Хреститель, під ним — Лючія, Франциск Ассізький, святий Бенедикт, Аврелій Августин та інші

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Данте Аліґ'єрі. Божественна комедія (Рай). Переклад з італійської: Максим Стріха. Львів: Астролябія. 2015. 368 с.: кольор. іл. ISBN 978-617-664-064-6

Див. також

[ред. | ред. код]