Расторгуєв Павло Андрійович

Павло Андрійович Расторгуєв
Павло Андрійович Расторгуєв
Народився	30 червня 1881; Стародуб, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер	21 березня 1959 (77 років); Новозибків, Брянська область, РРФСР, СРСР
Поховання	Новозибків
Країна	Російська імперія; РРФСР
Діяльність	мовознавець, філолог, діалектолог, педагог, лексикограф, викладач університету
Alma mater	МДУ (1908); Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка (1901)
Галузь	мовознавство
Заклад	МДУ; Q31213533?; Брянський державний університет імені академіка І. Г. Петровського; Yakub Kolas and Yanka Kupala Institute of Language and Literatured
Вчене звання	професор[d]
Науковий ступінь	доктор філологічних наук[d] (1941)
Членство	Q17046936?
	Расторгуєв Павло Андрійович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Расторгуєв.

Павло́ Андрі́йович Расторгу́єв (12 липня (30 червня) 1881(18810630), м. Стародуб, Брянська область — 21 березня 1959) — білоруський мовознавець-діалектолог, дійсний член Інституту білоруської культури (1924), доктор філологічних наук (1941), професор (1923).

Життєпис

Народився Стародубі 1881 року. Батько працював бухгалтером казначейства. Крім Павла, у сім'ї було ще семеро дітей. У будинку була велика бібліотека із давньоруською літературою, якою в дитинстві цікавився Павло. Навчався у Стародубському двокласному училищі, де проявив свої здібності.

Потім навчався у Глухівському учительському інституті. У 1903 році став студентом історико-філологічного факультету Московського університету, який успішно закінчив у 1908 році^[1]. Склав іспити на звання магістра російської мови та словесності. Працював у Московському університеті у 1917—1923 роках. У 1918 році читав курс лекцій з білоруської мови в Білоруському народному університеті в Москві («Білоруська мова в її сучасному та минулому стані» у книзі «Курс білорусознавства», 1918—1920).

1932 року репресований за «Справою славістів» і висланий до Караганди. В 1936 році йому дозволили виїхати з Караганди, але селитися в Москві було заборонено, тому два роки він прожив у сестри в місті Клинцях.

У 1938-1951 роках обіймав посаду завідувача кафедри російської Новозибківського педагогічного інституту, одночасно в 1947-1948 році в Інституті мови, літератури та мистецтва АН Білоруської РСР.

Помер 1959 р. у Новозибкові, де й похований.

Наукова діяльність

Автор праць з українсько-білоруської мовної межі на північній Чернігівщині, опрацювання діалектологічних матеріалів Московської діалектологічної комісії, про польські впливи у говірках Підляшшя тощо.

Вибрані праці

Говоры восточных уездов Гомельской губернии в их современном состоянии (1927)
Северско — белорусский говор. Исследование в области диалектологии и истории белорусских говоров (1927)
Словарь народных говоров Западной Брянщины (1973)

Примітки

↑ Р. Подкоха (16 жовтня 1993). Наш земляк — Павел Расторгуев. Беларуская Смаленшчына (рос.). «Стародубский вестник» №83. Архів оригіналу за 2 червня 2015. Процитовано 29 лютого 2024.

Джерела

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Діалектологічний словник російської мови [Архівовано 12 жовтня 2007 у Wayback Machine.](рос.)

Це незавершена стаття про науковця.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[газета-1] Р. Подкоха (16 жовтня 1993). Наш земляк — Павел Расторгуев. Беларуская Смаленшчына (рос.). «Стародубский вестник» №83. Архів оригіналу за 2 червня 2015. Процитовано 29 лютого 2024.

[1]