Перейти до вмісту

Рафаель Ґаяр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Рафаель Ґаяр
італ. Raphaël Gaillard
Ім'я при народженніфр. Raphaël Sébastien Nestor Gaillard
Народився1 червня 1976(1976-06-01) (48 років)
Париж[1]
Країна Франція
Діяльністьпсихіатр, письменник
Alma materУніверситет Париж-Декарт[2], Університет імені П'єра і Марії Кюрі[2], Вища нормальна школа[2][3] і Університет Париж VII[2]
Науковий керівникLionel Naccached[4]
Знання мовфранцузька і англійська[5]
ЗакладSainte-Anne Hospital Center - GHU Parisd[6], Sainte-Anne Hospital Center - GHU Parisd[7] і Cambridge University Hospitals NHS Foundation Trustd[8]
Посадаseat 16 of the Académie françaised[9]
БатькоChristian Gaillardd
МатиAlix Gaillard-Dermignyd
Брати, сестриHéloïse Gaillardd і Ophélie Gaillardd
Нагороди

Рафаель Ґаяр (фр. Raphaël Gaillard, нар. 11 червня 1976 року в Парижі) — французький лікар, психіатр і письменник. 2024 року обраний до Французької академії.

Біографія

[ред. | ред. код]

Випускник Вищої нормальної школи[10], лікар Рафаель Ґаяр є професором психіатрії в Університеті Париж-Сіте, відповідальним за університетський лікарняний центр лікарні Святої Анни.

Після наукової дисертації про церебральні основи свідомості та постдокторської стипендії в Кембриджському університеті він продовжив свою дослідницьку роботу в галузі когнітивної та обчислювальної нейронауки, прагнучи змоделювати роботу мозку за допомогою комп'ютерних інструментів і вхідних даних. Його роботи опубліковані в міжнародних наукових журналах (більш як 150 публікацій, включаючи Proceedings of the National Academy of Sciences і провідний психіатричний журнал Molecular Psychiatry). Разом зі Станісласом Дегане він розробив когнітивну модель[11] шизофренії, яка вважається пов'язаною з порушенням доступу до свідомості. Він також і далі вивчає участь запальних процесів у психологічних розладах і роль стовбурових клітин.

Він очолював підрозділ 49-03 психіатрії Національної ради університетів. Як судовий експерт, він очолює Компанію медичних експертів при Апеляційному суді Парижа (CEMCAP) і є віцепрезидентом ради департаменту міста Париж Ордену лікарів. Він керує головним франкомовним конгресом психіатрії, конгресом Encephale, а також однойменним журналом.

Очолює Фонд П'єра-Денікера, який займається дослідженнями психічного здоров'я та кращими знаннями про психологічні розлади серед широкої громадськості.

Ґаяр отримав премію П'єра-Робена в 2005 році, а потім премію Луї-Фореста в 2008 році від канцелярії університетів Парижа. У 2017 році йому присуджено премію Béatrice Denys Therapeutic Innovation Prize. У 2019 році він отримав премію Марії та Філіпа Гальфен від Академії наук. Його робота «Сокира в голові», «Божевілля і творчість» була відзначена у 2022 році премією Жака де Фуше від Французької академії[12].

Опублікований у січні 2024 року його есей «Людина аргументована» прагне показати, як наш мозок має всі підстави для гібридизації з технологіями, включаючи штучний інтелект, народжений шляхом їх імітації. І як ця гібридизація перегукується з великою гібридизацією людства, з появою письма та читання.

21 березня 2021 року під час заслуховування Сенатом щодо штучного інтелекту він обговорив використання технологій стимуляції мозку для догляду за пацієнтами, які страждають на неврологічні та психіатричні розлади, а також той факт, що ці самі технології, ймовірно, іноді збільшують певні спроможності в роботі мозку (зокрема проект Neuralink).

Того ж дня він подав заяву до Французької академії. 25 квітня 2024 року[13] його обрали на місце Валері Жискар д'Естена в першому турі (отримав 15 голосів із 30 виборців, заледве більшість). У свої 47 років він є наймолодшим членом академії після Жана д'Ормессона в 1973 році.

Праці

[ред. | ред. код]
  • Un coup de hache dans la tête. Folie et créativité, Grasset, 2022
  • Manuel des troubles bipolaires, Elsevier Masson, 2023 (en collaboration avec Chantal Henry, Josselin Houenou et Marc Masson)
  • L'homme augmenté : futurs de nos cerveaux, Grasset, 2024

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Who's Who in France — Paris: 1953. — ISSN 0083-9531; 2275-0908
  2. ↑ а б в г http://orcid.org/0000-0002-1297-4369
  3. ↑ https://www.archicubes.ens.fr/lannuaire#annuaire_chercher?identite=Gaillard
  4. ↑ https://www.theses.fr/2007PA066433
  5. ↑ https://orcid.org/0000-0002-1297-4369
  6. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  7. ↑ ORCID Public Data File 2021 — 2021. — doi:10.23640/07243.16750535.V1
  8. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  9. ↑ https://www.lefigaro.fr/culture/le-psychiatre-raphael-gaillard-elu-a-l-academie-francaise-20240425
  10. ↑ Raphaël Gaillard. L'encéphale online (фр.). Процитовано 2 липня 2024.
  11. ↑ Trends in Cognitive Sciences. 26 septembre 2017.
  12. ↑ Le professeur Raphaël Gaillard, lauréat de l’Académie française. Université Paris Cité (фр.). Процитовано 2 липня 2024.
  13. ↑ Raphaël Gaillard. Who's Who (фр.). Процитовано 2 липня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Raphaël GAILLARD (фр.). Французька академія. Процитовано 30 червня 2024.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рафаель_Ґаяр&oldid=43095154