Резнікович Михайло Ієрухімович
| Резнікович Михайло Ієрухімович | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||
| Народився | 26 квітня 1938 (86 років) Харків, Українська РСР, СРСР | |||||||||
| Країна |  СРСР Україна | |||||||||
| Діяльність | драматург, театральний режисер | |||||||||
| Alma mater | Російський державний інститут сценічних мистецтв | |||||||||
| Відомі учні | Кушнірюк Орест Васильович | |||||||||
| Заклад | Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
| IMDb | ID 1628202 | |||||||||
| ||||||||||
Михайло Ієрухімович (Юрійович) Резнікович (26 квітня 1938, Харків) — український режисер. Народний артист Української РСР (1980). Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1983). Генеральний директор-художній керівник Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки (1994 — 2022) (нині Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки). Член Національної спілки театральних діячів України. Герой України (2013).
Народився 26 квітня 1938 р. в Харкові. У 1963 році закінчив Ленінградський інститут театру, музики і кінематографії (1963, майстерня Г. Товстоногова).
У 1963—1966, 1970—1982 роках режисер, у 1982—1984 роках — головний режисер Київського державного академічного російського драматичного театру ім. Лесі Українки (нині Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки); 1966—1970 роки — режисер-постановник Московського драматичного театру ім. К. С. Станіславського; 1984—1988 роки — головний режисер Новосибірського театру «Красный факел». Здійснював постановки у театрах Ленінграда, Москви, Варни, Пекіна, Хайфи. Поставив разом з В. Горпенком телефільм «Дощ у чужому місті» (1979).
Професор, зав. кафедрою режисури та майстерності актора Національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого (1989-2022 роки).
Академік Національної академії мистецтв України (до 2024 року). Член Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (1996—2004 роки). Член Національної спілки театральних діячів України.
З 1994 року до грудня 2022 року був генеральним директором-художнім керівником Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки (нині Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки). Своє звільнення з посади не сприйняв, написав ряд критичних публікацій в Facebook, присвячених тодішньому міністру культури Олександру Ткаченку та своєму учню та новому художньому керівнику театра Кирилу Кашлікову[1].
4 липня 2024 року був позбавлений звання академіка Національної академії мистецтв України за «публічне вчинення дій, які явно суперечать інтересам, авторитету держави та НАМ України та пов’язані з пропагандою наративів країни-агресора під час дії воєнного стану»[2].
Син — російсько-англійський бізнесмен, колишній виконавчий директор російської холдингової компанії Altimo Олексій Резнікович (нар. 1968). Невістка — журналістка Анастасія Чухрай, донька кінорежисера Павла Чухрая.
Був довіреною особою президента України Віктора Януковича, підтримував його кандидатуру на президентських виборах 2004 року[3][4]. Театрознавець Олег Вергеліс називав Резніковича «хрестоматійною людиною Табачника», чия дружина, Тетяна Назарова, довгий час була примою театру Лесі Українки[5].
У 2014 році в інтерв'ю російській газеті «Известия» начебто підтримав російську окупацію Криму, заявивши, що це «абсолютно природний процес»[6]. Через декілька днів Резнікович спростував те, що казав ці слова в інтерв'ю: «Я не міг цього сказати хоча б тому, що, починаючи з 2005 року, коли влада хотіла знищити наш театр, я в жодному інтерв'ю не торкався політичної теми»[7].
У 2023 році, після початку російського вторгнення в Україну, заявив: «Слідом за Окуджавою можу повторити: „Ах, війна, що ж ти зробила, підла“… А ось хто автор цієї війни, руйнівник — потім розсудить час»[8].
У квітні 2024 року дав відеоінтерв'ю білорусько-російському телеканалу «БелРос» та його очільнику, заслуженому журналісту Росії Миколі Єфимовичу. У ньому Резнікович заявив, що «київський режим намагається ліквідувати руський мир», але він «вірить у те, що ця трагічна історія в Україні зміниться, вірить у сильну Росію та у її зміцнення»[9].
 | Цей розділ статті ще не написано. |
- Народний артист України
- Заслужений діяч мистецтв Російської Федерації
- Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1983)
- Премія «Київська пектораль» (1994)
- Орден «За заслуги» 3-го ступеня
- Орден Командора Уряду Італії
- Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (2011)[10]
- Звання Герой України з врученням ордена Держави (24 серпня 2013) — за визначний особистий внесок у збагачення національної культурно-мистецької спадщини, багаторічну плідну творчу діяльність та високу професійну майстерність[11]
- ↑ Екскерівник театру Лесі Українки з Лондона розказав, що він не може пробачити своєму наступнику
- ↑ Ніна Григорська (12 липня 2024). Екскерівника театру Лесі Українки позбавили статусу академіка за поширення російських фейків. НВ.
- ↑ Доверенное лицо Януковича испугался преследований
- ↑ Таємні спонсори відкритого листа акторів театру імені Лесі Українки в газеті Washington Post залишаються за кулісами
- ↑ Дали раду. Януковича оточили геронти
- ↑ Руководитель киевского театра поддержал отделение Крыма от Украины
- ↑ Резникович: Фразу о естественности «отделения Крыма» мне приписали
- ↑ «Время рассудит»: Народний артист України шокував заявою щодо винуватців війни
- ↑ Резникович: на Украине все делается для того, чтобы выкорчевать русскую культуру
- ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2011 року № 845/2011 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 20-ї річниці незалежності України»
- ↑ Указ Президента України № 447/2013 від 24 серпня 2013 року «Про присвоєння М.Резніковичу звання Герой України»
- Митці України. К., 1992. — С.49;
- Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.565;
- Хто є хто в Україні. К., 1997. — С.431—432;
- УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.1151;
- Хто є хто в Україні. К., 2000. — С.406;
- Шевченківські лауреати: 1962—2001. К., 2001. — С.449-450.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
- Народились 26 квітня
- Народились 1938
- Уродженці Харкова
- Випускники Російського державного інституту сценічних мистецтв
- Герої України — кавалери ордена Держави
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого IV ступеня
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» I ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» II ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Кавалери ордена Пошани (Російська Федерація)
- Народні артисти УРСР
- Лауреати Шевченківської премії
- Українські театральні діячі
- Українські театральні режисери
- Лауреати Шевченківської премії 1983 року
- Режисери Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки
- Члени НСТДУ
- Директори Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки
- Депутати Київської міської ради
- Лауреати премії «Київська пектораль»