Перейти до вмісту

Реймонд Курцвайл

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Реймонд Курцвайл
Raymond Kurzweil
Реймонд Курцвайл у Стенфордському університеті, 2006 рік.
Реймонд Курцвайл у Стенфордському університеті, 2006 рік.
Реймонд Курцвайл у Стенфордському університеті, 2006 рік.
Народився12 лютого 1948(1948-02-12) (76 років)
Квінз, Нью-Йорк, США
Місце проживанняСША
КраїнаСША США
Діяльністьвинахідник, інформатик, бізнесмен, письменник, письменник наукової фантастики, науковець, футоролог, дослідник штучного інтелекту, філософ
Alma materМассачусетський технологічний інститут
Martin Van Buren High Schoold
Галузьфутурологія, програмування, оптичне розпізнавання символів, синтез мовлення і розпізнавання мови
ЗакладGoogle
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук
Association for Computing Machinery[1]
Відомий завдяки:американський винахідник і футуролог
Діти (3)Amy Kurzweild
Нагороди
Особ. сторінкаthekurzweillibrary.com

Реймонд Курцвайл (англ. Raymond Kurzweil ([ˈkɜrzwl]); нар. 12 лютого 1948, Нью-Йорк, США) — відомий американський винахідник і футуролог. Як винахідник він створив численні системи для розпізнавання мовлення. Як футуролог він відомий науковими технологічними прогнозами, що передбачають появу штучного інтелекту і засобів радикального продовження життя людей. Згідно з Курцвайлом, у майбутньому людство досягне майже необмеженого матеріального достатку, а люди можуть стати безсмертними. Він також дав наукове обґрунтування технологічної сингулярності — феноменально швидкого науково-технічного прогресу, заснованого на потужному штучному інтелекті (що переважає людський) і кіборгізації людей.

Біографія

[ред. | ред. код]

Курцвейл виріс в районі Нью-Йорка Квінз. Його батьки — нерелігійні євреї, які втекли з Австрії напередодні Другої світової війни. В юнацтві Курцвейл захоплювався науковою фантастикою. Вже в 15 років він написав комп'ютерну програму для обробки статистичних даних. 1970 року здобув ступінь бакалавра з інформатики та літератури в Массачусетському технологічному інституті. 1974 року заснував власну компанію, яка створювала системи для розпізнавання мови. Продукти цієї та інших компаній Курцвейла були дуже успішними, і він заробив статки на їх продажу.

В 1990 році Курцвейл опублікував свою першу книгу з футурології «Епоха мислячих машин». 1998 року за нею пішла книга «Епоха духовних машин». Книга «Сингулярність поруч» була опублікована в 2005 році. Також вийшов документальний фільм Курцвейла «Сингулярність вже близька: справжня історія про майбутнє», який був присвячений неминучому наступу технологічної сингулярності.

В 2009 році вийшла книга Курцвейла і доктора медицини Террі Гроссмана (англ. Terry Grossman) «Transcend: nine steps to living well forever». Книга визнана світовим бестселером. Публіка гаряче прийняла її[2]. Видання з світовим ім'ям, такі як Forbes, CNBC та інші, позитивно відгукнулися про книгу.

У 2009 році з'явилися повідомлення про створення Університету сингулярності[3], який буде очолений Курцвейлом. Співзасновниками університету виступають NASA і Google. Навчальний заклад готуватиме фахівців для вирішення глобальних проблем, з якими вже стикається або може зіткнутися людство.

З грудня 2012 року Курцвейл обіймає посаду технічного директора в царині машинного навчання і обробки природної мови в компанії Google[4][5].

Основні передбачення

[ред. | ред. код]
  • У 2010-ті роки спеціальні пристрої будуть проєктувати зображення прямо в людські очі, створюючи ефект віртуальної реальності (окуляри з ефектом 3D). Мобільні телефони, вбудовані в одяг, стануть посилати звук прямо у вухо (Bluetooth). «Віртуальні асистенти» допомагатимуть людям у багатьох повсякденних справах. Зокрема, вони зможуть робити миттєвий переклад іноземної мови. Маленькі комп'ютери, пов'язані з інтернетом, будуть все тісніше інтегруватися в повсякденне життя.
  • На думку Курцвейла, вже в 2014 році потужність суперкомп'ютера зрівняється з потужністю людського мозку. Комп'ютери перестануть існувати, як окремі об'єкти — вони візьмуть нетрадиційну форму і будуть вбудовані в одяг і повсякденні предмети. Віртуальна реальність залучатиме не тільки зір і слух, а усі органи чуття.
  • До 2020 року персональні комп'ютери досягнуть обчислювальної потужності людського мозку. В 2020-х роках в медичних цілях почнуть використовувати наномашини. Зокрема, нанороботи зможуть доставляти харчування до клітин людини і видаляти їх відходи. Вони також дадуть змогу детального сканування мозку людини, що дозволить зрозуміти деталі його роботи. До кінця десятиліття в промисловості стануть широко використовуватися нанотехнології, що призведе до значного здешевлення виробництва всіх продуктів. До 2029 року комп'ютер зможе пройти Тест Тюрінга, доводячи наявність у нього розуму в людському розумінні слова. Це буде досягнуто шляхом комп'ютерної симуляції мозку людини.
  • У 2030-ті роки наномашини вставлятимуться прямо в мозок і здійснюватимуть довільне введення і виведення сигналів з клітин мозку. Це призведе до віртуальної реальності «повного занурення», яке не буде потребувати якогось додаткового обладнання.
  • У 2040-ті роки людське тіло зможе приймати будь-яку форму, утворену великим числом нанороботів. Внутрішні органи будуть замінені кібернетичними пристроями набагато кращої якості.
  • Курцвейл пророкує наступ технологічної сингулярності в 2045 році. В цей час вся Земля почне перетворюватися на один гігантський комп'ютер, і поступово цей процес може поширитися на весь Всесвіт. Природа сингулярності така, що конкретніші прогнози на період після 2045 року зробити важко.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://awards.acm.org/fellows/award-recipients
  2. Рейтинг книги «Transcend» на Amazon.com. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 12 травня 2013.
  3. Google і NASA створюють Університет сингулярності. Архів оригіналу за 8 травня 2013. Процитовано 12 травня 2013.
  4. Google Hires Famed Futurist Ray Kurzweil. Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 23 жовтня 2020.
  5. Ray Kurzweil Joins Google In Full-Time Engineering Director Role; Will Focus On Machine Learning, Language Processing. Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 12 травня 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]