Очікує на перевірку

Роберт Габек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роберт Габек
нім. Robert Habeck
Роберт Габек
Роберт Габек
Габек 2021 року
Віцеканцлер Німеччини
Нині на посаді
На посаді з8 грудня 2021
ПопередникОлаф Шольц
Федеральний міністр економіки та захисту клімату
Нині на посаді
На посаді з8 грудня 2021
ПопередникПетер Альтмаєр (як Міністр економіки та енергетики)
Лідер Союзу 90/Зелені
(із Анналеною Бербок)
27 січня 2018 — 29 січня 2022
ПопередникДжем Оздемір
НаступникОмід Нуріпур
Депутат Бундестагу від Фленсбургу—Шлезвігу
Нині на посаді
На посаді з26 жовтня 2021
ПопередникПетра Ніколайсен
Заступник міністра-президента Шлезвігу-Гольштейну
12 червня 2012 — 6 лютого 2018
ПопередникГейнер Ґарґ
НаступникМоніка Гайнольд
Міністр енергетичного переходу, сільського господарства, навколишнього середовища, природи та діджиталізації Шлезвігу-Гольштейну
12 червня 2012 — 31 серпня 2018
ПопередникДжуліане Рампф
НаступникЯн Філіпп Альбрехт
Лідер Союзу 90/Зелені у Ландтагу Шлезвіг-Гольштейну
27 жовтня 2009 — 12 червня 2012
ПопередникКарл-Мартін Гентшель
НаступникЕка фон Кальбен
Депутат Бундесрату від Фленсбургу—Шлезвігу
12 червня 2012 — 6 лютого 2018
ПопередникГайнер Ґарґ
НаступникМоніка Гайнольд
Депутат Ландтагу Шлезвіг-Гольштейну
27 жовтня 2009 — 12 червня 2012
Народився2 вересня 1969(1969-09-02)[1][2][…] (55 років)
Любек, Шлезвіг-Гольштейн, ФРН[4][3][5]
Відомий якполітик, письменник, захисник довкілля, сценарист
КраїнаНімеччина[3]
Alma materФрайбурзький університет[5], Університет Роскілле[5], Heinrich-Heine-Schuled (1989)[5] і Гамбурзький університет (1996)[3][5]
Політична партіяСоюз 90/Зелені[3][5]
У шлюбі зAndrea Paluchd[5][3]
Нагороди
Підпис
robert-habeck.de
 Медіафайли у Вікісховищі

Роберт Габек (нім. Robert Habeck; нар. 2 вересня 1969(19690902), Любек) — німецький політик та письменник. Віцеканцлер Німеччини та Федеральний міністр економіки та захисту клімату в уряді Олафа Шольца з 8 грудня 2021 року[6]. З 27 січня 2018 до 29 січня 2022 року разом із Анналеною Бербок очолював Союз 90/Зелені[7][8].

2009 року Габек вперше пройшов до ландтагу землі Шлезвіґ-Гольштейн за земельними списками «Зелених» та став головою фракції партії. На виборах 2012 року він був головним кандидатом від своєї партії. До 2017 року Габек обіймав посаду заступника міністр-президента та міністра енергетики, сільського господарства, навколишнього середовища та земельних ділянок в уряді Торстена Альбіга. Після земельних виборів 2017 року Габек був знову обраним заступником міністр-президента та міністром енергетики, сільського господарства, навколишнього середовища, природи та цифрових технологій в уряд Ґюнтера. У зв'язку з обранням Габека головою федеральної партії зелених, він обіймав цю міністерську посаду лише тимчасово.[9] З вересня 2018 року його наступником на пост міністра став Ян Філіпп Альбрехт, а з лютого 2018 заступницею міністр-президента стала Моніка Гайнольд. Габек належить до політичного крила «Realo» Союзу 90/Зелених.[10]

Біографія

[ред. | ред. код]

Габек закінчив абітуру 1989 року в школі ім. Гайнріха Гайне в Гайкендорфі, у районі Плен. Після проходження альтернативної служби 1991 року Габек розпочав навчання з філософії, германістики та філології у Фрайбурзькому університеті[11] після проміжних іспитів у 1992—1993 роках також навчався в Університеті Роскілле в Данії.

1996 року Габек здобув магістерський науковий ступінь у Гамбурзькому університеті, написавши трактат про вірші Казимира-Ульріха Белендорфа (1775—1825),[12] на основі якого роком пізніше видав книгу.[13] З 1996 до 1998 року Габек працював над аспірантською роботою у Гамбурзькому університеті, 2000 року здобув науковий ступінь доктора філософії, захистивши роботу про літературну естетику.[12]

1996 року Габек одружився з письменницею Андреа Палух. Після народження сина 1999 року в пари народилися близнята, сім'я переїхала до Люнебурга, а 2001 року — до Фленсбурга. Габек вільно розмовляє данською мовою.[14]

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

Початок у комунальній політиці

[ред. | ред. код]
Роберт Габек, 2005 рік

2002 року Габек вступив у партію Союз 90/Зелені. З 2002 до 2004 року він був головою округу Шлезвіг-Фленсбург, а 2004 року його обрали головою земельного відділення партії у Шлезвіґ-Гольштейні. 2006 року Габек висував свою кандидатуру у федеральну раду правління партії, але зазнав поразки. 2008 року він був головним кандидатом від Зелених на комунальних виборах в окрузі Шлезвіг-Фленсбург та зі серпня того ж року став головою фракції у раді Шлезвіг-Фленсбургу.

Головний кандидат на виборах до ландтагу в 2009 та 2012 роках

[ред. | ред. код]

2009 року Роберта Габека та Моніку Гайнольд обрали головними кандидатами на вибори до ландтагу землі Шлезвіг-Гольштейн. Після виборів Габек очолив фракцію зелених у ландтазі. На виборах до ландтагу 2012 року він був знову головним кандидатом від своєї партії.

Земельний міністр (2012—2018)

[ред. | ред. код]

Після виборів 2012 року Габек обіймав посаду заступника міністр-президента та міністра енергетики, сільського господарства, навколишнього середовища та земельних ділянок в уряді Торстена Альбіга. Після створення коаліції «Ямайка» з представників ХДС, ВДП та Зелених у ландтаг землі Шлезвіг-Гольштейн, 28 червня 2017 року Роберт Габек був знову обраний міністром енергетики, сільського господарства, навколишнього середовища, природи та цифрових технологій в уряді Ґюнтера. Протягом свого перебування на посаді він продовжував обстоювати розширення використання відновлюваної енергетики.[15][16] Встановлена ​​потужність відновлюваних джерел енергії у Шлезвіг-Гольштейні збільшилася з 5,3 гігават 2012 року до 10,1 гігават у 2016 році. Крім того, унаслідок відмови уряду припинили будівництво запланованої вугільної електростанції Брунсбюттель.[17] У травні 2018 року Габек подав заяву про відставку, тому що згідно зі статутом партії Союз 90/Зелені, він міг суміщати міністерську посаду тільки протягом перехідного періоду — восьми місяців. Цей крок став можливим лише завдяки зміні статуту, яку ухвалили на з'їзді Зелених у січні 2018 року на користь кандидатури Габека.[18] 31 серпня 2018 року Габек подав у відставку з уряду землі Шлезвіг-Гольштейн. Він також залишив свою посаду в ландтазі.

Головний кандидат на вибори до Бундестагу 2017 року

[ред. | ред. код]

У травні 2015 року Габек заявив, що він буде балотуватися на попередніх виборах Зелених як головний кандидат на парламентські вибори до Бундестагу 2017 року.[19] У квітні 2016 року він виголосив свою промову на посаду голови федеральної ради правління на земельному партійному з'їзді Зелених у Ноймюнстері у квітні 2016 року.[20] На виборах у засобах масової інформації Габек вважався аутсайдером, проте отримав 35,74 % голосів та з невеликим відривом програв Джему Оздеміру, який отримав перемогу, набравши 35,96 % голосів.[21]

Після парламентських виборів 2017 року Габек був учасником переговорів із створення коаліції «Ямайка», які завершилися провалом через відмову Вільної демократичної партії.[22]

Голова партії

[ред. | ред. код]

27 січня 2018 року Роберта Габека та Анналену Бербок обрали федеральними очільниками партії Союз 90/Зелені.[23]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 1996: Нагорода за літературні переклади міста Гамбурга
  • 1999: Стипендія Brecht-Haus, Свендборґ
  • 2002: Нагорода за найкращий сценарій землі Шлезвіг-Гольштейн
  • березень 2007: Номінація книжки «Два шляхи в літо» на німецьку нагороду за найкращу книжку для молоді
  • липень 2007: Книжка місяця у списку найкращих книжок на німецькому радіо «Deutschlandfunk»
  • 2007: Книжка «Під водостоком лежить море» — фаворитка журі Лейпцизького книжкового ярмарку в категорії «Література для молоді»

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Filmportal.de — 2005.
  2. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  3. ↑ а б в г д е web.de — 1995.
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #123141354 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ а б в г д е ж Kreiszeitung
  6. ↑ В Німеччині офіційно оголосили склад нового уряду. Deutsche Welle (українською) . 8 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
  7. ↑ Сааков, Валерій (27.01.2018). Німецькі Зелені обрали нове партійне керівництво | DW | 27.01.2018. DW.COM (укр.). Deutsche Welle. Процитовано 29 липня 2019.
  8. ↑ У Німеччині обрали нових співголів Зелених. Deutsche Welle (українською) . 29 січня 2022. Процитовано 17 лютого 2022.
  9. ↑ Habeck und Baerbock neue Grünen-Doppelspitze | MDR.DE. web.archive.org (нім.). MDR. 21 червня 2018. Архів оригіналу за 21 червня 2018. Процитовано 29 липня 2019.
  10. ↑ Baerbock und Habeck: Umbruch bei den Grünen mit Realo-Doppelspitze. Die Zeit (de-DE) . 27 січня 2018. Процитовано 29 липня 2019.
  11. ↑ NDR. Habeck: Literat, Politiker und Familienvater. www.ndr.de (нім.). Процитовано 29 липня 2019.
  12. ↑ а б Habeck, Robert (2001). Die Natur der Literatur : zur gattungstheoretischen Begründung literarischer Ästhetizität (нім.). Würzburg: Königshausen & Neumann. ISBN 3826020669. OCLC 48544116.
  13. ↑ Habeck, Robert (1997). Casimir Ulrich Boehlendorffs Gedichte : eine stilkritische Untersuchung (нім.). Würzburg: Königshausen & Neumann. ISBN 3826012801. OCLC 38227547.
  14. ↑ Christophersen, Merlin; Bjerager, Anna-Lise (15.09.2018). Rober Habeck: „Ich bin nicht nur da zuhause, wo meine Muttersprache gesprochen wird“. www.nordschleswiger.dk (нім.). Der Nordschleswiger. Архів оригіналу за 13.12.2018. Процитовано 29 липня 2019.
  15. ↑ von Gyldenfeldt, Birgitta (19 квітня 2018). Habeck fordert mehr Tempo bei Energiewende. Die Welt (нім.). Процитовано 29 липня 2019.
  16. ↑ Erneuerbare Energien : Forderung an neue Bundesregierung: Habeck will mehr Windenergie zulassen | shz.de. shz (нім.). Процитовано 29 липня 2019.
  17. ↑ Endgültige Absage an Kohlekraftwerk für Brunsbüttel. www.abendblatt.de (de-DE) . Hamburger Abendblatt. 19 липня 2012. Процитовано 29 липня 2019.
  18. ↑ Robert Habeck: Grüne lockern Trennung von Partei- und Regierungsamt. Die Zeit (de-DE) . 27 січня 2018. Процитовано 29 липня 2019.
  19. ↑ Unfried, Peter (5 травня 2015). Kommentar Spitzen-Kandidat Habeck: Mutig und angstfrei. Die Tageszeitung: taz (нім.). ISSN 0931-9085. Процитовано 29 липня 2019.
  20. ↑ GrueneSH (24 квітня 2016), Robert Habeck Bewerbungsrede für ein Votum zu Urwahl zur Bundestagswahl 2017, процитовано 29 липня 2019
  21. ↑ Katrin Göring-Eckardt und Cem Özdemir gewinnen die Urwahl- BÜNDNIS 90/DIE GRÜNEN Bundespartei. web.archive.org (нім.). 13 грудня 2018. Архів оригіналу за 13 грудня 2018. Процитовано 29 липня 2019.
  22. ↑ Магазова, Анастасія (26-11-2017). Партія Меркель шукає шляхи виходу з політичної кризи в Німеччині | DW | 26.11.2017. DW.COM (укр.). Deutsche Welle. Процитовано 29 липня 2019.
  23. ↑ Braun, Stefan (27.01.2018). Baerbock und Habeck sind neue Grünen-Vorsitzende. Süddeutsche.de (нім.). Süddeutsche Zeitung. Процитовано 29 липня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Роберт_Габек&oldid=43309273