Перейти до вмісту

Роберт Міхельс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Роберт Міхельс
Народився9 січня 1876(1876-01-09)[1][2][3]
Кельн, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія[4]
Помер2 травня 1936(1936-05-02)[4][5] (60 років)
Рим, Італія[4]
Країна Німеччина
 Королівство Італія
Діяльністьсоціолог, викладач університету, філософ
Alma materМюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Лейпцизький університет
Університет Мартіна Лютера
ЗакладБазельський університет
Марбурзький університет
Туринський університет
Перудзький університетd
ПартіяСоціал-демократична партія Німеччини, Національна фашистська партія і Італійська соціалістична партія
CMNS: Роберт Міхельс у Вікісховищі

Роберт Міхельс (9 січня 1876, Кельн — 3 травня 1936, Рим) — німецько-італійський соціолог, один із засновників політології як академічної науки. Професор університетів Турина, Базеля, Риму. Справив рішучий вплив на розвиток політичної соціології та сучасної демократії в цілому.

Його власні політичні погляди претерпіли еволюцію від спочатку крайніх лівих до партії німецьких соціал-демократів, потім до синдікалістів і нарешті до італійських корпоративістів.

Теорія еліт

[ред. | ред. код]

Відомий як автор так званого «залізного закону олігархії». Причини елітарності Міхельс вбачав у організаційній структурі суспільства. У праці «До соціології партійності в сучасній демократії» (1911) він доводив, що суспільство не може функціонувати без великих організацій, а керівництво такими організаціями не можуть здійснювати всі їхні члени, більшість яких є некомпетентними, пасивними й байдужими як до повсякденної діяльності організацій, так і до політики в цілому. Ефективність функціонування великих організацій потребує виокремлення керівної меншості, яка, маючи спеціальну освітньо-професійну підготовку, формулює програми, готує вибори і управляє фінансами тощо.

Основний аргумент Міхельса — це дія «залізного закону олігархічних тенденцій» у масових політичних організаціях. Закон обумовлює неможливість демократії як влади народу в цілому. Причини політичної стратифікації він пояснював тенденціями, закладеними в сутність людини, особливості політичної боротьби і специфіку розвитку організацій. Ці три тенденції сприяють тому, що демократія веде до олігархії і неминуче перетворюється в олігархію. Міхельс зазначав, коли ми говоримо «демократія» маємо на увазі «олігархія».

Феномен олігархії обумовлений, згідно з Міхельсом, психологією мас і психологією організацій, а також законами структур організацій. Поняття «мас» в нього має психологічний зміст і визначається як сукупність психічних властивостей масового обивателя — індеферентності, некомпетентності, потреби в керівництві, почутті вдячності вождям тощо. «Маси», які мають саме такі якості, не здатні самоорганізовуватись і самостійно управляти справами суспільства.

Сам же принцип організації, який є необхідною умовою керівництва «масами», веде до виникнення ієрархії влади. Керівництво організацією передбачає наявність професійної підготовки людей, ці ж люди і формують апарат. Він надає сталості організації, але разом з тим викликає переродження організованої «маси», коли вона стає заручницею апарату.

Праці

[ред. | ред. код]

(вибірково)

  • Storia del marxismo in Italia. Compendio critico con annessa bibliografia, Rom, 1910
  • Zur Soziologie des Parteiwesens in der modernen Demokratie. Untersuchungen über die oligarchischen Tendenzen des Gruppenlebens. Leipzig: Werner Klinkhardt, , 1911 (4. перевидання: Kröner, Stuttgart 1989, ISBN 978-3-520-25004-9) // «До соціології партійності в сучасній демократії»
  • Probleme der Sozialphilosophie. B. G. Teubner, Leipzig 1914
  • Sozialismus und Fascismus als politische Strömungen in Italien. Historische Studien. München 1925
  • Soziologie als Gesellschaftswissenschaft. Mauritius, Berlin 1926
  • Der Patriotismus. Prolegomena zu seiner soziologischen Analyse. München/Leipzig 1929
  • Das psychologische Moment im Welthandel. Leipzig 1931
  • Masse, Führer, Intellektuelle. Campus-Verlag, Frankfurt/Main, 1933
  • Umschichtungen in den herrschenden Klassen nach dem Kriege. W. Kohlhammer, Stuttgart/Berlin, 1934

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Encyclopædia Britannica
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118733737 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ Biografie Roberto Michels — Universität Graz.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • dtv-Lexikon. Band 12. — München, DT-Verlag, 1969, S. 194.
  • Frank K. Pfetsch. Die Entwicklung zum faschistischen Führerstaat in der politischen Philosophie von Robert Michels. Heidelberg, Univ., Diss., 1965. — 149 S.

Література

[ред. | ред. код]
  • А. Світа. Міхельс Роберт // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с. ISBN 978-966-611-818-2

Посилання

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Роберт_Міхельс&oldid=31170263