Перейти до вмісту

Розалія Жевуська

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Розалія Жевуська
Народилася3 (14) вересня 1788 Редагувати інформацію у Вікіданих
Париж або Київ, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла11 січня 1865(1865-01-11)[1] (76 років) або 11 (23) січня 1865 (76 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Варшава, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
Річ Посполита Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьстатс-дама
РідЛюбомирські і Жевуські Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоОлександр Любомирський Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиРозалія Любомирська Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зВацлав Жевуський Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиЛеонс (1803–1869)
Станислав[pl] (1806−1831)
Каліста (1810—1842)
Вітольд (1811—1837)

Графиня Розалія Жевуська, уроджена княжна Любомирська (нар. 3 вересня 1788, Київ — пом. 11 січня 1865, Варшава) — польська аристократка, художниця та письменниця із родини Любомирських, статс-дама, мемуаристка; дружина мандрівника і сходознавця графа Вацлава Жевуського.

Біографія

[ред. | ред. код]

Дочка князя Олександра Любомирського (1751—1804), каштеляна київського, від його шлюбу з однією з найкрасивіших жінок свого часу, Розалією Ходкевич (1768—1794). При народженні отримала ім'я Олександра Франциска Феофіла[2]. У п'ятирічному віці втратила матір, яка стала жертвою Французької революції.

Разом з матір'ю перебувала в ув'язненні. Після її страти в червні 1794 року, була поміщена в тюремну лікарню, де її знайшов представник батька і вивіз із Франції. В пам'ять про матір отримала її ім'я Розалія. Виховувалася у Берліні під опікою Ізабелли Лещинської та отримала гарну освіту.

17 серпня 1805 року у Відні одружилася зі своїм двоюрідним дядьком графом Вацлавом Жевуським (1785—1831), сином гетьмана Северина. Шлюб цей був не надто вдалим, хоча в ньому і народилося четверо дітей. Подружжя довго жили нарізно. Граф Вацлав проводив багато часу в подорожах по Близькому Сходу, дружина ж воліла жити у Відні, Італії, на Рів'єрі і в Петербурзі.

Розалія Жевуська входила до придворних кіл та була в пошані. Вважалася однією з найбільш відомих і найкрасивіших жінок під час Віденського конгресу. Її салон у Відні, за словами сучасника, «був першим у Європі по розуму, люб'язності й освіті його відвідувачів»[3]. Його охоче відвідували відомі політики, дипломати, філософи, письменники і художники.

Жевуська товаришувала з імператором Олександром I, пізніше її високо цінував Микола I. Говорили, що, будучи примітною фігурою при австрійському дворі, вона надавала політичні послуги російському урядові. Була ревною католичкою і принц Шарль де Лінь говорив про неї, що «вона прекрасна, як любов, і освічена, як отці церкви»[4].

Великий князь Костянтин Павлович «завжди відзначав Розалію Жевуську, за красою і розумом гідну його уваги», але «любив жартувати над її клерикальністю і часто звертався до неї зі священними текстами»[5]. Її ім'я зустрічається в листуванні Олександра Тургенєва з Петром Вяземським, з останнім вона познайомилася в середині 1810-х років, коли бувала в Петербурзі. В цей же час Жевуська познайомилася і з Миколою Карамзіним, який також цінував її за розум і писав у 1817 році[6]: «Тепер їдемо обідати до Лаваль, щоб мудрувати з Розалією Жевуською».

У 1823 році у Варшаві був анонімно опублікований історичний роман «Ядвіга, королева Польщі», автором якого вважається Розалія Жевуська.[7]

Графиня Жевуська була першим закордонним читачем «Філософських листів» Петра Чаадаєва і залишила свої зауваження. Мала певну схильність до літературної творчості. У 1836 році описала свою подорож до Константинополя. Все життя вела щоденники французькою, які були видані трьома томами в 1939 році в Римі[8].

Протягом свого довгого життя графиня Жевуська перенесла багато нещасть. У 1831 році під час польського повстання безвісти пропав її чоловік. Старший син Станіслав, історик і філософ, під час того ж повстання був поранений і помер молодим у тому ж році. Вимушена покинути Варшаву, Жевуська зупинилася у Відні, в 1833—1834 роках вона жила переважно в Італії та Швейцарії. У 1837 році загинув на Кавказі її молодший син Вітольд. Єдина дочка Каліста, що вийшла заміж за італійського князя, померла молодою в 1842 році, залишивши матері двох онучок.

З 1834 року розпочалося знайомство і тривале листування Жевуської з родичкою Евеліною Жевуською, у шлюбі Ганською, майбутньої дружиною Оноре де Бальзака (у листах до нареченої він називав Жевуську «страшною тітонькою»). Приблизно в ті ж роки Жевуська познайомилася в Одесі з сестрами Евеліни, відомою Кароліною Собанською та Поліною Різніч. 31 травня 1845 року графиня Жевуська була пожалувана в статс-дами імператорського двору[9].

Останні роки життя жила у Варшаві і виступала проти революційних польських рухів, за що співвітчизники вважали її агентом російського уряду, хоча сучасні дослідження відкидають це припущення як конспірологічне[10][11]. Померла в січні 1865 року[12].

Діти

[ред. | ред. код]

В шлюбі мала чотирьох дітей:

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Портрет Розалії Жевуської роботи Томаса Лоренса
    Портрет Розалії Жевуської роботи Томаса Лоренса
  • Портрет Розалії Жевуської
    Портрет Розалії Жевуської
  • Портрет Розалії Жевуської
    Портрет Розалії Жевуської
  • Портрет Розалії Жевуської
    Портрет Розалії Жевуської

Генеалогія

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Dr. Constant v. Wurzbach Rzewuska, Alexandra Rosalia Gräfin // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 27. — S. 340.
  2. ↑ Родовід графині Жевуської (пол.)
  3. ↑ Записки Ф. Ф. Вигеля (рос.)
  4. ↑ Переписка А. И. Тургенева с П. А. Вяземским. 1814—1833 // Архив братьев Тургеневых. Вып. 6., Т.3. — СПб., 1921.— С.374. (рос.)
  5. ↑ П. А. Вяземский. Полное собрание сочинений в 12 т. — СПб., 1882. Т.5. — С. 53—54 (рос.)
  6. ↑ Письма Н. Карамзина к П. Вяземскому (1810—1826) // Старина и новизна. Истор. сборник. Кн. 1.— 1897.— С.24. (рос.)
  7. ↑ Polona. polona.pl. Процитовано 22 лютого 2023.
  8. ↑ Mémoires de la Comtesse Rosalie Rzewuska, 1788—1865. Publiées par son arrière-petite fille Giovanella Caetani Grenier. 3 vol. Rome. 1939. (фр.)
  9. ↑ Статс-дамы и фрейлины русского двора // Русская Старина. 1871. Т. 3.— С. 458. (рос.)
  10. ↑ Barańska, Anna (1 січня 2016). Gente Lubomirska, natione Europaea. O Rozalii z Lubomirskich Rzewuskiej (1788-1865). Teka Komisji Historycznej Oddział PAN w Lublinie. Процитовано 6 вересня 2023.
  11. ↑ Жевуські - Розалія. www.rzewuski.com.ua (укр.). Процитовано 6 вересня 2023.
  12. ↑ Некролог. Иллюстрированная Газета за 1865 год. № 2. (рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Розалія_Жевуська&oldid=40629147