Рок-балада
Рок-балада — тип пісні в рок-музиці, який являє собою повільну, мелодичну ліричну композицію. У справжньої рок-балади відсутній приспів, винятком може бути однакова остання фраза в куплетах. Емоційний стиль музики, який часто стосується романтичних та інтимних стосунків, і, меншою мірою, самотності, смерті, війни, зловживання наркотиками, політики та релігії, як правило, у зворушливій, але урочистій формі[1]. Балади, як правило, досить мелодійні, щоб привернути увагу слухача[2].
Балади зустрічаються в більшості музичних жанрів, таких як поп, R&B, соул, кантрі, фолк, рок та електронна музика[3]. Зазвичай повільні за темпом, балади, як правило, мають пишне музичне оформлення, яке підкреслює мелодію та гармонію пісні. Характерно, що в баладах використовуються такі акустичні інструменти, як гітари, піаніно, саксофони, а іноді й оркестрова композиція. Багато сучасних мейнстрімових балад, як правило, містять синтезатори, драм-машини і навіть, певною мірою, танцювальний ритм[4].
Балади часто записують з використанням акустичних гітар і/або фортепіано, інколи електричні гітари вступають у завершальній частині пісні. Партії ударних інструментів у баладах або відсутні, або грають незначну роль. Балади не вважають окремим жанром у році, тому що їх записують гурти майже з будь-якого жанру (окрім найекстремальніших, таких як дез-метал або хардкор).
Термін «балада» виходить з однойменного поетичного жанру, але зберігає з ним мало зв'язку. Балада в класичному значенні близька до епосу: це коротка історія, яка написана у віршах. Рок-балади ближче до лірики, їхні тексти можуть бути безсюжетними і виражати емоції автора і виконавця. Тексти рок-балад інколи відрізняються від стандартних рок-текстів, оскільки є більш ліричними і меланхолічними; менш агресивними. Часто тексти рок-балад присвячені коханню, іншим піднесеним почуттям.
Балади відносяться до більш «радіо-дружніх» різновидів рок-пісень. Їх часто випускають окремими синглами, знімають на них відеокліпи. Вважається, що балади легше сприймаються аудиторією і можуть бути популярними навіть далеко за межами «цільової аудиторії» рокерів. Вони також легше проходять у «формат» радіостанцій та телеканалів.
Серед глядачів концертів існує традиція запалювати свічки або запальнички, чи вмикати ліхтарики мобільних телефонів при виконанні балад, і похитувати ними в такт пісні.
Більшість поп-стандартних і джазових балад побудовані з одного вступного куплету, зазвичай близько 16 тактів завдовжки, і вони закінчуються домінантою – приспівом або рефреном, зазвичай довжиною 16 або 32 такти і у формі AABA (хоча й інші форми, наприклад як ABAC, не є рідкістю). У формах AABA секція B зазвичай називається мостом; часто додається коротка кода, іноді заснована на матеріалі з мосту, як у «Over the Rainbow»[5][6].
Найпоширенішим використанням терміну «балада» в сучасній поп-музиці та R&B є емоційна пісня про романтику, розставання та/або тугу.[22] Співачка зазвичай оплакує нерозділене або втрачене кохання, коли одна сторона не помічає про існування іншої, коли одна зі сторін пішла далі, або коли романтичний роман вплинув на стосунки[7][8].
Саймон Фріт, британський соціомузиколог і колишній рок-критик, визначає джерела потужної балади в емоційному співі соул-артистів, зокрема Рея Чарльза, і адаптації цього стилю такими виконавцями, як Ерік Бердон, Том Джонс і Джо Кокер до створювати пісні в повільному темпі, які часто перетворюються на гучний та емоційний приспів, який супроводжується барабанами, електрогітарами та іноді хорами. За словами Чарльза Аарона, потужні балади виникли на початку 1970-х років, коли рок-зірки намагалися донести глибокі меседжі до аудиторії, зберігаючи свою містику «мачо-рокера»[9]. Силова балада хард-року зазвичай виражає любов чи душевний біль через свої тексти, переходячи до безмовної інтенсивності та емоційної трансцендентності з важким барабанним дзвоном і спотвореним електрогітарним соло, що представляє «силу» пауер-балади[10][11].
Аарон стверджує, що потужна балада хард-року увірвалася в мейнстрім американської свідомості в 1976 році, коли FM-радіо дало нове життя попереднім пісням про кохання, таким як «Without You» Badfinger, «Stairway to Heaven» Led Zeppelin і «Dream On» Aerosmith[9]. «Goodbye to Love» The Carpenters також вважали прототипом пауер-балади, що базується на гітарному звучанні хард-року Тоні Пелусо[12]. Британський хеві-метал-гурт Judas Priest написав багато потужних балад, починаючи з «Dreamer Deceiver» і «Beyond the Realms of Death»[11].
Вважається, що американський рок-гурт Styx випустив першу справжню пауер-баладу, пісню «Lady» в 1973 році[13]. Її автора Денніса ДеЯнга називають «батьком потужної балади»[14]. У 1980-х роках такі гурти, як Journey і REO Speedwagon, сприяли тому, що пауер-балада стала основним продуктом для виконавців хард-року, які хотіли отримати більше радіоефірів і задовольнити жіночу аудиторію повільнішою, емоційнішою піснею про кохання. Mötley Crüe була однією з груп, які демонстрували цей стиль, з такими піснями, як «Home Sweet Home» і «You're All I Need»[15]. Майже кожен хард-рок і глем-метал гурт написав принаймні одну пауер-баладу для кожного альбому, і звукозаписні компанії часто випускали їх як другий сингл альбому.
Коли гранж з’явився як контрапункт до надмірностей хард-року та глем-металу 1980-х, однією з відмінностей стилю гранж була відсутність потужних балад[15], однак його піджанр пост-грандж містив би балади.
- Вавшко І. Вступний розділ у композиції рок-балади // Київське музикознавство. — 2016. — Вип. 54. — С. 210—218.
- ↑ J. M. Curtis, Rock Eras: Interpretations of Music and Society, 1954-1984 (Popular Press, 1987), p. 236.
- ↑ Bronson, B., H. (1969). The Ballad as Song. Los Angeles: University of California Press
- ↑ Ord, J. (1990). Bothy Songs and Ballads. Edinburgh: John Donald.
- ↑ Pop Music - What Is Pop Music - A Definition and Brief History. Top40.about.com. 7 вересня 2012. Архів оригіналу за 20 жовтня 2005. Процитовано 3 жовтня 2012.
- ↑ D. Randel, The New Harvard Dictionary of Music, (Cambridge MS: Harvard University Press, 1986) ISBN 0-674-61525-5, p. 68.
- ↑ Buchan, D. (1972). The Ballad and the Folk. East Linton: Tuckwell Press
- ↑ Smith, L.: Elvis Costello, Joni Mitchell, and the Torch Song Tradition, p. 9. Praeger Publishers, 2004.
- ↑ Allan Forte, M. R.: Listening to Classic American Popular Songs, p. 203. Yale University Press, 2001.
- ↑ а б Aaron, Charles (2002). Don't Fight the Power. У Jonathan Lethem; Paul Bresnick (ред.). Da Capo Best Music Writing 2002: The Year's Finest Writing on Rock, Pop, Jazz, Country, and More. с. 132. ISBN 978-0-306-81166-1.
{{cite book}}: Проігноровано|work=(довідка) - ↑ Metzer, David (2017). The Ballad in American Popular Music: From Elvis to Beyoncé. Cambridge University Press. с. 144. ISBN 9781108509749.
- ↑ а б Brown, Andy R. (2016). The Ballad of Heavy Metal: Re-thinking Artistic and Commercial Strategies in the Mainstreaming of Metal and Hard Rock. У Gabby Riches; Dave Snell; Bryan Bardine; Brenda Gardenour Walter (ред.). Heavy Metal Studies and Popular Culture. Springer. с. 83. ISBN 9781137456687.
- ↑ Perrone, Pierre (2 серпня 2010). Tony Peluso: Guitarist whose solos on The Carpenters' 'Goodbye to Love' ushered in the power-ballad era. The Independent. Процитовано 4 лютого 2013.
- ↑ Dominic, Serene. Power Me, Ballad Me: The Power Ballad Timeline. Detroit Metro Times. Процитовано 21 лютого 2022.
- ↑ Dennis DeYoung on Story of Styx 70s Hit Lady. YouTube. Процитовано 21 лютого 2022.
- ↑ а б Harrison, Thomas (2011). Music of the 1980s. ABC-CLIO. с. 41. ISBN 9780313366000.
|
Це незавершена стаття про музику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |