Рубіна Діна Іллівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рубіна.
Рубіна Діна Іллівна
рос. Дина Ильинична Рубина
Народилася19 вересня 1953(1953-09-19)[1][2] (71 рік)
Ташкент, Узбецька Радянська Соціалістична Республіка, СРСР[3]
Країна Ізраїль
Діяльністьписьменниця, сценаристка, редакторка
Сфера роботибелетристика[4] і фільм[4]
Alma materДержавна консерваторія Узбекистануd
Мова творівросійська
Жанрпроза
Сайт: Персональный сайт
CMNS: Рубіна Діна Іллівна у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Ді́на Іллі́вна Ру́біна (нар. 19 вересня 1953, Ташкент, Узбецька РСР) — ізраїльська письменниця і кіносценарист, яка пише російською мовою.

Член Спілки письменників Узбецької РСР (1978), Спілки письменників СРСР (1979), міжнародного ПЕН-клубу, Спілки російськомовних письменників Ізраїлю (1990).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 19 вересня 1953 року в Ташкенті в сім'ї художника Іллі Давидовича Рубіна (родом з Харкова) і вчительки історії Ріти Олександрівни Рубіної (уродженої Жуковської, родом з Полтави). Мати евакуювалася в Ташкент у сімнадцять років під час війни, тато, повернувшись з фронту після демобілізації, оселився у батьків в Ташкенті. Діну Рубіну назвали на честь Діни Дурбін — американської кіноактриси, зірки Голлівуду 1940-х років[6][7].

Закінчила спеціалізовану музичну школу імені В. А. Успенського при ташкентській консерваторії. Враження від школи увійшли до збірки повістей та оповідань «Уроки музики».

У 1977 році Рубіна закінчила ташкентську консерваторію, викладала в Інституті культури в Ташкенті.

З Ташкентом 1940-х — 1960-х років тісно пов'язані сюжет і життя героїв її роману «На сонячному боці вулиці».

Перші юнацькі твори Діни Рубіної були опубліковані на сторінках журналу «Юность». Перше оповідання сімнадцятирічної письменниці, надруковане в журналі, називалося «Неспокійна натура» і було опубліковане в 1971 році в розділі журналу «Зелений портфель». Літературну популярність Діні Рубіної принесла публікація в 1977 році повісті «Коли ж піде сніг?..». У ній дівчинка зустрічає свою любов напередодні смертельно небезпечної операції. За цим твором був знятий фільм, поставлені теле- і радіовистава написана п'єса, яка багато років йшла на сцені Московського ТЮГу. У тому ж році, у віці 24 років, вона стала членом Спілки письменників УзССР — на той момент наймолодшим в країні членом подібних організацій. У 1979 році стала членом спілки письменників СРСР.

На зйомках фільму «Наш онук працює в міліції» за повістю «Завтра, як зазвичай» письменниця познайомилася зі своїм другим чоловіком, і поїхала з ним до Москви. Фільм вийшов невдалим, але після нього Діна Рубіна написала одну з кращих своїх речей «Камера наїжджає». У Москві письменниця жила і працювала до від'їзду на постійне місце проживання до Ізраїлю в кінці 1990 року.

Після переїзду до Ізраїлю працювала літературним редактором в щотижневому літературному додатку «П'ятниця» до російськомовної газети «Наша страна».

У ці роки роботи Рубіної починають публікувати російські журнали «Новый мир», «Знамя», «Дружба народов»[7].

У 2001—2003 працювала у Москві на посаді керівника культурних програм Єврейського агентства (Сохнут).

Довгий час Діна Рубіна жила в місті Маалє-Адумім, описаному в деяких її творах. В даний час проживає в місті Мевасерет-Ціон.

Рубіна стала автором трьох варіантів «Тотального диктанта», який відбувся в 2013 році.

3—4 жовтня 2014 року Діна Іллівна взяла участь у театралізованих онлайн-читаннях «Каренина. Живое издание»[8].

Сім'я

[ред. | ред. код]
  • Син — Дмитро (нар. 1976, від першого шлюбу у 1973—1978 роках). Другий чоловік (з 1984 року) — художник Борис Карафелов, постійний ілюстратор її творів. Дочка — Єва Гасснер (нар. 1986). Сестра — Віра Рубіна, скрипалька і музичний педагог у Бостоні.

Літературні нагороди

[ред. | ред. код]
  • Премія Міністерства культури Узбекистану за п'єсу «Чудова дойра» для театру музичної комедії, написану нею спільно з поетом Рудольфом Баринським в кінці 1970-х років XX століття в Ташкенті, за мотивами узбецьких народних казок.
  • Премія імені Ар'є Дульчина (Ізраїль) за книгу «Один інтелігент всівся на дорозі».
  • Премія Спілки письменників Ізраїлю за роман «Ось йде Месія!».
  • Російська премія «Велика книга» за 2007 рік за роман «На сонячному боці вулиці».
  • березень 2008 — премія Благодійного фонду Олега Табакова за оповідання «Адам і Мірьям», опублікований в журналі «Дружба народов», № 7, 2007 рік.
  • квітень 2009 — премія «Портал», кращий фантастичний твір (велика форма) за роман «Почерк Леонардо».

Твори

[ред. | ред. код]

Романи

[ред. | ред. код]
Діна Рубіна на презентації збірника «Циганка», Москва, Дім російського зарубіжжя, 13 вересня 2007
  • 1996 — «Ось йде Месія!»
  • 1998 — «Останній кабан з лісів Понтеведра»
  • 2004 — «Синдикат», роман-комікс[9][10]
  • 2006 — «На сонячному боці вулиці» (чотири наклади).
  • 2008 — «Почерк Леонардо»
  • 2009 — «Біла голубка Кордови»
  • 2010 — «Синдром Петрушки»
  • 2014 — Цикл «Руська канарейка»
    • «Желтухін»
    • «Голос»
    • «Блудний син»
  • 2017 — «Бабий вітер»
  • 2018 — «Наполеонів обоз». Кн. 1, «Горобиновий клин»
  • 2019 — «Наполеонів обоз». Кн. 2, «Білі коні»
  • 2019 — «Наполеонів обоз». Кн. 3, «Ангельский ріжок»
  • 2019 — «Вавилонський район безрозмірного міста»

Фільми по творах Діни Рубіної

[ред. | ред. код]
  • 1979 — Коли ж піде сніг?
  • 1984 — Наш онук працює в міліції
  • 2004 — На Верхній Масловці
  • 2006 — Подвійне прізвище
  • 2009 — Любка
  • 2011 — На сонячному боці вулиці
  • 2014 — Короткометражний фільм «Кінець епохи»
  • 2015 — Синдром Петрушки

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Filmportal.de — 2005.
  2. ↑ The International Who's Who of Women 2006 — Routledge, 2005. — ISBN 978-1-85743-325-8
  3. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #122820134 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ Дина Рубина в гостях у Лены Батиновой и Вадима Тихомирова. Радіо Маяк. 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 10 жовтня 2014. Процитовано 11 квітня 2013.(рос.)
  7. ↑ а б Біографія Діни Рубіної(рос.)
  8. ↑ "Каренина. Живое издание": 700 человек в прямом онлайн-эфире прочитали роман Толстого (рос.). 3 жовтня 2014. Архів оригіналу за 27 вересня 2015. Процитовано 26 вересня 2015.(рос.)
  9. ↑ Михаил Крутиков Дина Рубина. Синдикат журнал «Народ Книги в мире книг», № 52 Август 2004(рос.)
  10. ↑ Александр Френкель Спасибо, Дина, за правду!; Евгений Мороз О бедном «Синдикате» замолвите слово…; журнал «Народ Книги в мире книг», № 54 Декабрь 2004(рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рубіна_Діна_Іллівна&oldid=39711667