Очікує на перевірку

Рудольф Бультман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Рудольф Карл Бультман)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рудольф Бультман
нім. Rudolf Bultmann
Народився20 серпня 1884(1884-08-20)[1][2][…]
Віфельштеде, Велике герцогство Ольденбурзьке, Німецька імперія[1]
Помер30 липня 1976(1976-07-30)[1][2][…] (91 рік)
Марбург, ФРН[1]
ПохованняMain Cemetery of Marburgd
Країна Німеччина[4]
Діяльністьбогослов, викладач університету, філософ
Alma materТюбінгенський університет, Марбурзький університет і HU Berlin
Відомі учніErnst Käsemannd, Gerhard Ebelingd, Hans Conzelmannd і Ernst Fuchsd
Знання мовнімецька[5] і англійська[6]
ЗакладМарбурзький університет, Гіссенський університет і Вроцлавський університет
ЧленствоГайдельберзька академія наук, Національна академія дей-Лінчей, Akademische Verbindung Igel Tübingend і Camera obscura Oldenburgensisd
Magnum opusНовий заповіт та міфологія
КонфесіяЛіберальне християнство
Автограф
Нагороди
Ця стаття стосується теми
Лютеранство
Троянда Лютера

Рудольф Карл Бультман (нім. Rudolf Karl Bultmann; 20 серпня 1884, Віфельштеде, Аммерланд, Нижня Саксонія, Німецька імперія — 30 липня 1976, Марбург, Гессен, ФРН) — німецький протестантський теолог-екзистенціаліст та біблеїст, один з основоположників діалектичної теології. Автор концепції «деміфологізації» Нового Заповіту[7].

Він був однією з головних фігур біблеїстики ХХ століття. Відомий своєю роботою Новий заповіт та міфологія, що викликала багато дискусій через ідею деміфологізації. Будучи критиком ліберальної теології, Бультман натомість виступав за екзистенціалістичну, не буквальну інтерпретацію Нового Заповіту.

Біографія

[ред. | ред. код]

Ранні роки та кар'єра

[ред. | ред. код]

Бультман народився 20 серпня 1884 року у Віфельстеде, Ольденбург, у сім'ї Артура Кеннеді Бультмана, лютеранського пастора[8].

Вивчав богослов'я в Тюбінгенському університеті. Після трьох семестрів перейшов до Берлінського університету на два семестри і потім в університет Марбурга. У 1910 році захистив дисертацію, присвячену апостолу Павлу. Пізніше він стає викладачем Нового Завіту в Марбурзі. Після короткого лекторства в Бреслау і Гіссені, Бультман повертається в Марбург (1921), де трудиться до виходу на пенсію в 1951 році.

У 1921 році виходить книга «Історія синоптичної традиції» — одна з найважливіших екзегетичних робіт Бультмана, яка до сих пір зберігає своє значення при дослідженні Євангелія.

Марбургзький період

[ред. | ред. код]

Бультман подружився з Мартіном Хайдеггером, який п'ять років викладав у Марбурзі. Погляди Хайдеггера на екзистенціалізм мали вплив на мислення Бультмана[9].

У 1924-1926 роках Ханна Арендт вивчала теологію у Бультмана, з яким він читав лекції з протестантської теології[10].

Бультманн критично ставився до нацизму з самого початку, і його кар’єра між 1933 і 1941 роками була відзначена серією боротьби з нацистами щодо їх впливу на університети та протестантську церкву. Як лютеранин, який вважав, що Церква не могла сподіватися, що нацистська держава буде християнською, хоча, він прямо не засуджував її антисемітизм. Також, він заперечував проти претензії нацистів на владу над усіма аспектами німецького життя, включаючи університети та протестантську церкву[11].

В 30-х роках та в часи Другої світової війни, Бультман був членом Сповідальної церкви[en][en][12].

Важливі міркування Бультмана про Новий заповіт та міфологія (1941) збіглися з Другою світовою війною. Дебати про деміфологізацію, що почалися з цієї лекції, стали суперечливими після війни і призвели до заяви єпископа на Фленсбурзькому синоді Об'єднаної євангельсько-лютеранської церкви Німеччини в 1952 році, яка була спрямована проти підходу Бультмана до деміфологізації Нового завіту[13].

Тим не менш, свою роботу разом з ідеєю деміфологізації він вважав апологетичною, спрямованою на захист та обґрунтування християнства в епоху науки та критичного мислення, говорячи про унікальність та важливість донесення суті Євангелія, Доброї Вісті мовою сучасної людини, як писав Бультман у 1952 році[13].

Останні роки життя

[ред. | ред. код]

В 1974 році уряд Федеративної Республіки Німеччини нагородила Бультманна найвищим рівнем ордена «За заслуги»[14].

Теолог помер 30 липня 1976 року в Марбурзі[15].

Теологія та внесок

[ред. | ред. код]

Див. також: Новий заповіт та міфологія (Бультман)

Біблія

[ред. | ред. код]

Бультман відомий своєю вірою в те, що історичний аналіз Нового Завіту є марним і непотрібним, враховуючи, що найдавніша християнська література мало цікавилася конкретними місцями[16]. Бультман стверджував, що все, що має значення, це не те, що Ісус ніби-то робив дива та всі надприродні речі, а те, що він жив, проповідував і помер через розп'яття, цим самим радикально вплинув на історію та показав людству справжнє існування, подолавши відчуження[17].

Розвивав ідею «деміфологізації» Нового Завіту як звільнення «керигми» (позачасного євангельського послання) Нового Завіту від міфу як сукупності алегорій із вплетенням конкретно-історичного контексту, але в першу чергу як продукту сприйняття і мислення, підпорядкованих він принципу , переважно, засобами масової комунікації[18].

Бультман вважав, що деміфологізацію потребує інтелектуальна чесність, що не можна зберігати міф тільки тому, що він опинився у Біблії[18].

Бультман писав[19]:

«Не можна користуватися електричним світлом та радіо, користуватися сучасними медичними та клінічними засобами у разі хвороби і при цьому вірити в дух та дивовижність Нового Завіту. І кожен, хто думає, що може зробити це сам, повинен усвідомити, що якщо вони проголошують це ставленням християнської віри, вони роблять християнське проголошення в сучасності незрозумілим та неможливим». - Новий Заповіт та міфологія, 1941, с. 18.

Бультман покладався на деміфологізацію, підхід до екзистенціального тлумачення міфологічних елементів у Новому Завіті. Бультман стверджував, що лише віра в керигму, або проголошення, Нового Заповіту була необхідною для християнської віри, а не будь-які конкретні факти щодо історичного Ісуса[20][21].

Філософія екзистенціалізму як спосіб розуміння Біблії

[ред. | ред. код]

Бультман розглядав теологію в екзистенціальних термінах і стверджував, що Новий Заповіт був радикальним текстом, гідним розуміння, але підданим сумніву свого часу через переважаюче переконання протестантів у надприродній інтерпретації та в хвастощах законників[en][en], «які є вірними закону», і в хвалах філософів, «які пишаються своєю мудрістю», Бультманн знаходить «основне людське ставлення» до «самоветства, яке намагається ввести в нашу власну владу навіть подання, яке ми знаємо як нашу автентичну істоту»[22]. Проти будь-якої людської сваволі виступає Новий Заповіт, «який стверджує, що ми жодним чином не можемо звільнитися від нашої фактичної гріховності у світі, але звільняємося від неї лише дією Бога[23].

Ісус Христос

[ред. | ред. код]

Бультманн залишався переконаним, що розповіді про життя Ісуса пропонують теологію у формі історії, вкладаючи уроки звичною мовою для того періоду — міфу. Їх не треба було виключати, а дати пояснення, щоб їх можна було зрозуміти на сьогодні. Бультман вважав, що віра має стати сучасною реальністю. Бультману здавалося, що люди світу завжди перебувають у розчаруванні та хвилюванні. Віра має бути рішучим життєвим актом волі, а не вибракуванням і вихвалянням «давніх доказів». Бультман сказав про спасіння і вічність: «Як відтепер є тільки віруючі і невіруючі, так і тепер є тільки врятовані і втрачені, ті, що мають життя, і ті, хто в смерті»[24].

Бультманн вважав, що апостолів Павла та Івана не стільки цікавила людина Ісус чи його земне життя, а більше віруючий Христос, що він виправдовував передусім 2 Кор. 5:16: «Хоч ми пізнали Христа за тілом, ми більше не знаємо Його»[25][26].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Бультман одружився з Хелен Фельдман 6 серпня 1917 року[27]. Хелен Бультман померла в 1973 році[28].

У пари було чотири доньки[29][30]:

  • Емма Зенфт (1915—1977).
  • Антьє Бультман-Лемке (1918—2017).
  • Гезіне Дісельхорст (1920—2017).
  • Хайльке Бультман (1924—1973).

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #118517406 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в SNAC — 2010.
  3. ↑ а б в Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ LIBRIS — 2012.
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ CONOR.Sl
  7. ↑ Пальчик, Андрій (2012). ПРОГРАМА ДЕМІФОЛОГІЗАЦІЇ Р. БУЛЬТМАНА І ВІДПОВІДЬ КАТОЛИЦЬКОЇ ТЕОЛОГІЇ (PDF).
  8. ↑ Dennison, William D. (2008). The Young Bultmann: Context for His Understanding of God, 1884–1925. American University Studies VII: Theology and Religion. Vol. 241. New York: Peter Lang. с. 7, 14. ISBN 978-0-8204-8113-5.. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  9. ↑ Wood, Lawrence W. (2005). Theology as History and Hermeneutics: A Post-Critical Conversation with Contemporary Theology. Lexington, Kentucky: Emeth Press. ISBN 978-0-9755435-5-9.. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  10. ↑ Maier-Katkin, Daniel (2010). How Hannah Arendt Was Labeled an “Enemy of Israel”. Tikkun. Т. 25, № 6. с. 11-14. ISSN 2164-0041. Процитовано 21 липня 2023. {{cite news}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка)
  11. ↑ Hammann, Konrad (2013). Rudolf Bultmann: A Biography. Salem, Oregon: Polebridge Press. ISBN 978-1-59815-118-3.
  12. ↑ Kelley, Shawn (2002). Racializing Jesus: race, ideology and the formation of modern biblical scholarship. Biblical limits (вид. 1. publ). London: Routledge. с. 155. ISBN 978-0-415-15402-4.
  13. ↑ а б Портрет: Карл Рудольф Бультман – DW – 21.07.2003. dw.com (рос.). Процитовано 21 липня 2023.
  14. ↑ Hammann, Konrad (2013). Rudolf Bultmann: A Biography. Salem, Oregon: Polebridge Press. ISBN 978-1-59815-118-3.. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  15. ↑ Rudolf Bultmann | Biography, Theology, Works, & Facts | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 16 жовтня 2022.
  16. ↑ Broadhead, Edwin K. (2011). "Implicit Christology and the Historical Jesus". In Holmén, Tom; Porter, Stanley E. (eds.). Handbook for the Study of the Historical Jesus. Vol. 2. Leiden, Netherlands: Brill. pp. 1169–1182. с. 1170—1172. ISBN 978-90-04-17092-6.
  17. ↑ Borg 1994. с. 1170–1172.
  18. ↑ а б Congdon, David W. (2 листопада 2015). Rudolf Bultmann: A Companion to His Theology (англ.). Wipf and Stock Publishers. с. 152. ISBN 978-1-4982-7359-6.
  19. ↑ The Mythological Element in the Message of the New Testament and the Problem of its Re-interpretation Part I – Religion Online (амер.). Процитовано 21 липня 2023.
  20. ↑ "Jesus and the Eschatological Kingdom". In Johnson, Roger A. (ed.). Rudolf Bultmann: Interpreting Faith for the Modern Era. Minneapolis, Minnesota: Fortress Press, 1991. pp. 94–95. ISBN 978-0-8006-3402-5.
  21. ↑ Cross, F. L.; Livingstone, E. A., eds. (2005). The Oxford Dictionary of the Christian Church (rev. 3rd ed.). Oxford: Oxford University Press, p. 252. ISBN 978-0-19-280290-3.. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  22. ↑ "New Testament and Mythology". Philadelphia: Fortress Press (published 1989). 1941. с. 28. ISBN 978-0-8006-2442-2.. {{cite web}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  23. ↑ "New Testament and Mythology". Philadelphia: Fortress Press (published 1989). с. 26. ISBN 978-0-8006-2442-2.. {{cite web}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  24. ↑ The Gospel of John: A Commentary, 1971; p. 155
  25. ↑ Martin Hengel: Jesuszeugnisse ausserhalb der Evangelien, in: Testimony and Interpretation: Early Christology in Its Judeo-Hellenistic Milieu, London/New York 2004, S. 146: „Selbst R. Bultmann … gibt zu, dass die adverbielle Bedeutung ‚wahrscheinlicher’ sei, verwischt dann aber diese klare Bedeutung durch eine unsinnige Umkehrung. Selbst G. Theissen/A. Merz (Der historische Jesus, Göttingen 2. Auflage 1997, S. 100) wollen in 2 Kor 5,16 eine Abwertung des Rückgriffs auf den historischen Jesus sehen: Diese schwerwiegende Fehlinterpretation ist offenbar nicht auszurotten“.
  26. ↑ Otto Betz: Aufsätze zur biblischen Theologie, Bd. 2, WUNT 52, Tübingen 1990: "Das „kata sarka“ („nach dem Fleisch“) gehört aber zum Prädikat („kennen“), nicht zum Objekt („Christus“)".
  27. ↑ Dennison, William D. (2008). The Young Bultmann: Context for His Understanding of God, 1884–1925. American University Studies VII: Theology and Religion. Vol. 241. New York: Peter Lang. с. 101. ISBN 978-0-8204-8113-5.
  28. ↑ Dennison, William D. (2008). The Young Bultmann: Context for His Understanding of God, 1884–1925. American University Studies VII: Theology and Religion. Vol. 241. New York: Peter Lang, p. 101. ISBN 978-0-8204-8113-5.
  29. ↑ Meier, Holger (2011). Rudolf Bultmann und sein hermeneutischer Ansatz der Entmythologisierung als existentiale Interpretation [Rudopf Bultmann and His Hermeneutic Approach to De-Mythologization as Existential Interpretation] (in German). Munich: GRIN Verlag, p. 3.
  30. ↑ Meier, Holger (2011). ISBN 978-3-656-09464-7.. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рудольф_Бультман&oldid=43202548