Перейти до вмісту

Руй Барруш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ф
Руй Барруш
Руй Барруш
Руй Барруш
Руй Барруш у 2011 році
Особисті дані
Народження 24 листопада 1965(1965-11-24) (59 років)
  Паредеш, Португалія
Зріст 159 см
Вага 60 кг
Громадянство  Португалія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1984–1985 Португалія «Спортінг» (Ковільян) 25 (5)
1985–1987 Португалія «Варзім» 30 (8)
1987–1988 Португалія «Порту» 34 (12)
1988–1990 Італія «Ювентус» 60 (14)
1990–1993 Франція «Монако» 81 (14)
1993–1994 Франція «Марсель» 17 (4)
1994–2000 Португалія «Порту» 134 (25)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1987–1996 Португалія Португалія 36 (4)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2005–2010 Португалія «Порту» (помічник)
2006 Португалія «Порту» (в. о.)
2014–2016 Португалія «Порту» (помічник)
2016 Португалія «Порту» (в. о.)
2018– Португалія «Порту Б»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Барруш.

Руй Барруш (порт. Rui Barros, нар. 24 листопада 1965, Паредеш) — португальський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2018 року очолює тренерський штаб команди «Порту Б».

Провів за «Порту» сім сезонів, з них шість разів ставав чемпіоном країни. Крім того виступав за кордоном у «Ювентусі» та «Монако», з якими виграв кілька національних Кубків, а також Кубок УЄФА з італійцями у 1990 році. Також грав за національну збірну Португалії. Футболіст року в Португалії (1988).

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1984 року виступами за команд «Спортінг» (Ковільян), в якій провів один сезон, взявши участь у 25 матчах чемпіонату. Звідти він перейшов в інший клуб другого дивізіону чемпіонату Португалії, «Варзім». З цим клубом Барруш вийшов у вищий дивізіон національної першості, де і дебютував з командою у сезоні 1986/87[1].

Руй Барруш у 1989 році у формі «Ювентуса».

Влітку 1987 року Барруш став гравцем «Порту». За один сезон Руй виграв у складі команди Суперкубок УЄФА, де забив єдиний м'яч у першій грі з «Аяксом», Міжконтинентальний кубок, чемпіонат і Кубок країни. У матчах національної першості він забив 12 голів, а після закінчення сезону був визнаний найкращим гравцем країни.

22 липня 1988 року за 7,5 мільярдів лір перейшов в італійський «Ювентус». У новому клубі футболіст був переведений на позицію треквартісти, не маючи чіткого положення на полі[2], де мав замінити багаторічного лідера клубу Мішеля Платіні[3]. У першому ж сезоні, граючи у парі з данцем Мікаелем Лаудрупом, португалець забив 15 голів, ставши найкращим бомбардиром команди[4]. У другому сезоні в клубі він допоміг команді виграти Кубок Італії і Кубок УЄФА[5]. З лав «ювентіні» Барруша змусив піти прихід на пост головного тренера команди Луїджі Майфреді, який вирішив повністю змінити склад «бьянконері».

У 1990 році Барруш перейшов в «Монако», куди його запросив Арсен Венгер. Там португалець склав дует нападу разом з Джорджем Веа. У першому ж сезоні футболіст виграв з командою Кубок Франції, а на наступний рік дійшов до фіналу Кубка кубків, але там його команда програла бременському «Вердеру»[6].

У 1993 році Руй підписав контракт з іншим французьким клубом, «Марселем», де став грати із співвітчизником Паулу Футре. Клуб зайняв в чемпіонаті сезону 1993/94 друге місце, але через корупційний скандал був відправлений у Другий дивізіон, після чого більшість футболістів покинули «Марсель», серед них був і Барруш.

1994 року повернувся до клубу «Порту», за який відіграв ще 6 сезонів, в п'яти з яких був гравцем основного складу команди. Він виграв з клубом 5 чемпіонатів країни, 2 Кубка і 3 Суперкубка Португалії. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Порту» у 2000 році.

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

29 березня 1987 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Португалії у зустрічі відбору на Євро-1988 з Мальтою (2:2), вийшовши на заміну в другому таймі замість Антоніу Фрашку[7]. В подальшому Руй стабільно грав за збірну, був лідером команди[8], однак на великі турніри збірна не виходила, проваливши відбори на чемпіонати Європи 1988 та 1992 років, а також чемпіонати світу 1990 та 1994 років.

Лише з п'ятої спроби португальці зуміли вийти у фінальну стадію міжнародного турніру, вигравши разом з Руєм, що провів два матчі, відбіркову групу на Євро-1996, втім у фінальну заявку на турнір Барруш не був включений головним тренером Антоніу Олівейрою.

Останній матч у формі національної команди він провів 14 грудня 1996 року в рамках відбору на чемпіонат світу 1998 році з Німеччиною (0:0). Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у формі головної команди країни 36 матчів, забивши 4 голи.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Після завершення кар'єри гравця Барруш залишився працювати в структурі «Порту». Влітку 2005 року головний тренер голландець Ко Адріансе запросив його на посаду свого помічника. А після його відходу у серпні 2006 року навіть двічі в товариських іграх проти англійських клубів «Портсмут» (2:1) і «Манчестер Сіті» (1:0)[9] був виконувачем обов'язки головного тренера команди[10], а 16 серпня 2006 року в цьому ж статусі привів клуб до перемоги в Суперкубку Португалії[11][12]. Незважаючи на це досягнення через кілька тижнів на пост головного тренера був призначений Жезуалду Феррейра[13], а Руй став його помічником і в цьому статусі допоміг клубу виграти три поспіль чемпіонати, а також два Кубки і Суперкубок Португалії[14]. В 2010 році Барруш разом з Феррейрою покинув клуб.

З червня 2010 і по березень 2014 року працював скаутом у «Порту», після чого повернувся на посаду асистента, допомагаючи спочатку Луїшу Каштру, а потім Юлену Лопетегі. Після звільнення останнього у січні 2016 року знову на кілька матчів став виконувачем обов'язки головного тренера.

У червні 2018 року очолив тренерський штаб команди «Порту Б» з другого дивізіону Португалії[15].

Статистика виступів

[ред. | ред. код]

Статистика виступів за збірну

[ред. | ред. код]
 Статистика матчів і голів за збірну — Португалія Португалія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
29-3-1987 Фуншал Португалія Португалія 2 – 2 Мальта Мальта Відбір до ЧЄ 1988 - Вийшов на заміну на 46-ій хвилині 46'
23-9-1987 Стокгольм Швеція Швеція 0 – 1 Португалія Португалія Відбір до ЧЄ 1988 - Вийшов на заміну на 86-ій хвилині 86'
20-12-1987 Аттард Мальта Мальта 0 – 1 Португалія Португалія Відбір до ЧЄ 1988 -
16-11-1988 Порт Португалія Португалія 1 – 0 Люксембург Люксембург Відбір до ЧС 1990 -
25-1-1989 Афіни Греція Греція 1 – 2 Португалія Португалія товариський матч -
29-3-1989 Лісабон Португалія Португалія 6 – 0 Ангола Ангола товариський матч - Замінений на 46-ій хвилині 46'
11-10-1989 Саарбрюккен Люксембург Люксембург 0 – 3 Португалія Португалія Відбір до ЧС 1990 1
19-12-1990 Мая Португалія Португалія 1 – 0 США США товариський матч -
2-9-1992 Лінц Австрія Австрія 1 – 1 Португалія Португалія товариський матч - ЖК 26' Замінений на 70-ій хвилині 70'
24-2-1993 Порт Португалія Португалія 1 – 3 Італія Італія Відбір до ЧС 1994 - Вийшов на заміну на 35-ій хвилині 35'
28-4-1993 Лісабон Португалія Португалія 5 – 0 Шотландія Шотландія Відбір до ЧС 1994 2
10-11-1993 Лісабон Португалія Португалія 3 – 0 Естонія Естонія Відбір до ЧС 1994 -
17-11-1993 Мілан Італія Італія 1 – 0 Португалія Португалія Відбір до ЧС 1994 -
15-8-1995 Ешен (Ліхтенштейн) Ліхтенштейн Ліхтенштейн 0 – 7 Португалія Португалія Відбір до ЧЄ 1996 -
3-9-1995 Порт Португалія Португалія 1 – 1 Північна Ірландія Північна Ірландія Відбір до ЧЄ 1996 - Замінений на 74-ій хвилині 74'
14-12-1996 Лісабон Португалія Португалія 0 – 0 Німеччина Німеччина Відбір до ЧС 1998 - Замінений на 78-ій хвилині 78'
Усього Матчів 36 Голів 4

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Як гравця

[ред. | ред. код]
«Порту»: 1987–88, 1994–95, 1995–96, 1996–97, 1998–99, 1999–00
«Порту»: 1987–88, 1997–98, 1999–00
«Порту»: 1993, 1994, 1996, 1998, 1999
«Ювентус»: 1989–90
«Монако»: 1990–91
«Порту»: 1987
«Порту»: 1987
«Ювентус»: 1989–90

Як тренера

[ред. | ред. код]
«Порту»: 2006

Особисті

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Rui Barros [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]; at SJPF (in Portuguese)
  2. ↑ Італія — така безглузда країна
  3. ↑ Emanuel, Giancarlo (23 червня 2012). Il 10 dopo Alex, la maglia che scotta [The 10 after Alex, the number that burns]. La Stampa (Italian) . Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 3 січня 2017.
  4. ↑ Сучасне в сучасному футболі. Друг парадоксів
  5. ↑ Bedeschi, Stefano (23 листопада 2013). Gli eroi in bianconero: RUI BARROS [The heroes in black and white: RUI BARROS] (Italian) . Tutto Juve. Процитовано 10 вересня 2015.
  6. ↑ 1991/92: Bremen shine in Stadium of Light [Архівовано 2010-05-03 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Football MATCH: 29.03.1987 Portugal v Malta
  8. ↑ Чемпіонат світу-98. Відбірковий турнір. Європа. Група 9
  9. ↑ Co Adriaanse demite-se [Co Adriaanse resigns] (порт.). Jornalismo Porto Net. 9 серпня 2006. Процитовано 27 квітня 2017.
  10. ↑ Адріансе подав у відставку
  11. ↑ O primeiro onze oficial do míster Rui Barros
  12. ↑ Rui Barros: «É importante começar bem a época»
  13. ↑ Феррейра очолив «Порту». Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 1 грудня 2018.
  14. ↑ Rui Barros, o pequeno treinador que já saboreou um outro tetra [Rui Barros, the little coach who has already tasted another four-peat]. Diário de Notícias (порт.). 10 травня 2009. Процитовано 27 квітня 2017.
  15. ↑ Rui Barros sucede a Folha nos "bês" do FC Porto [Rui Barros succeeds Folha at FC Porto's "b's"] (порт.). Rádio Renascença. 13 червня 2018. Процитовано 14 червня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Руй_Барруш&oldid=40702042