Ріка (сторожовий корабель)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сторожовий корабель «Ріка», затоплений на Дніпрі, серпень 1941 р.
Проєкт
Назва: Сторожовий корабель «Ріка», мобілізований колісний паровий буксир
Будівники: Завод Кондзерського, м. Київ
Оператори: Росія Росія СРСР СРСР
Будівництво: 1912
У експлуатації: 1912-1941
Історія
СРСР СРСР
Назва: «Ріка»
Прийнятий: 1912 рік
Потоплений: 26 серпня 1941 року
Доля: затоплений у бою на Дніпрі
Основні характеристики
Тип: річковий сторожовий корабель
Водотоннажність: 225 т (повна)
Довжина: 43,0 м (найбільша)
Ширина: 5,84 м по міделю, 13,0 м (з гребними колесами)
Осадка: 1,1 м (максимальна)
Двигуни: Парова машина, 210 к.с.
Швидкість: 15 км/год.
Автономність: 15 тонн вугілля
Екіпаж: 75 осіб, включаючи загон берегового супроводу
Озброєння: 2 75-мм гармати (встановлені у півбаштах), 2х7,62-мм кулемети «Максим», 1х7,62-мм переносний кулемет ДП-27
Бронювання: 6 мм[1]

«Ріка» (рос. Река) — радянський річковий сторожовий корабель, облаштований на початку Німецько-радянської війни з мобілізованого парового колісного буксира.

Історія служби

[ред. | ред. код]

Паровий колісний буксир під назвою «Ріка» побудовано у 1912 році у Києві для комерційних перевезень. Як цивільне судно буксир плавав на Дніпрі до початку війни з нацистською Німеччиною[1].

З початком війни «Ріку» мобілізовано 23 червня 1941 року за передвоєнним планом та 5 липня повністю переоблаштовано у сторожовий корабель на заводі ім. І. В. Сталіна у Києві. За тодішньою класифікацією кораблі, що мали артилерію калібру більше 76 мм, називалися «канонерськими човнами». А кораблі з гарматами 76 мм або менше були у класі «сторожовий корабель»[1].

11 липня «Ріку» включено до складу Пінської військової флотилії (ПВФ). Організаційно сторожовик діяв у складі Прип'ятьського загону річкових кораблів ПВФ. Його командиром став лейтенант запасу Корицький Є. П. (за іншими даними — лейтенант Жаховський Є. А.). Корабель вів бої на Прип'яті[1].

Сторожові кораблі «Ріка» зліва та «Більшовик» справа, затоплені біля села Окунінове.

Ввечері 23 серпня 1941 року передові загони німецької 111-ї піхотної дивізії, посилені самохідними установками StuG III, розбили погано організовані частини 27-го стрілецького корпусу[2] 37-ї армії Південно-Західного фронту, що відступали за наказом, захопили міст через Дніпро біля села Окунінове[3] та облаштували плацдарм на лівому березі Дніпра[4]. Таким чином кораблі флотилії, що діяли на Прип'яті, серед них і «Ріка», були відрізані від Києва, де знаходився штаб ПВФ.

У ніч на 26 серпня сторожовий корабель «Ріка» разом з іншими кораблями пішов на прорив з півночі у Київ, минаючи німецький плацдарм біля Окунінового. Під час бою він отримав кілька влучень 37-мм протитанкових снарядів, втратив керування та врізався у корпус канонерки «Димитров», що затонула на кілька хвилин раніше. У 1947 році уламки корабля здано на металобрухт[1].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д В. А. Спичаков «Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях» - Львов: Лига-Пресс, 2009 - 384 с. - ISBN: 978-966-397-118-2
  2. 27 стрілецький корпус був формально розформований наприкінці серпня. Його управління було відправлено для організації штабу нещодавно сформованої 40-ї армії. Стрілецькі частини корпусу були передані під командування штабу 37-ї армії, хоча її оперативні зведення за звичкою говорять про «27 ск». Тим більше, що командувач корпусом, Артеменко П. Д., залишився на фронті поблизу міста Остер.
  3. Нині село затоплене Київським водосховищем, знаходилося на лівому березі Дніпра напроти дельти річки Тетерів
  4. А. В. Кайнаран, Д. C. Муравов, М. В. Ющенко «Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны» — ПП Видавництво «Волинь», 2017. — 456 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-210-1

Література

[ред. | ред. код]
  • В. А. Спичаков «Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях» — Львов: Лига-Пресс, 2009—384 с. — ISBN 978-966-397-118-2
  • Боевой путь Советского Военно-Морского Флота, відповідальний: В. І. Ачкасов, А. В. Басов, А. И. Сумин та ін., видання 4-е — М.:Воениздат, 1988. 607 сторінок, ISBN 5-203-00527-3. Сторінки: 378—385
  • Спичаков В. А. Сторожевые корабли Пинской военной флотилии (рус.) // Арсенал-коллекция: журнал. — 2014. — Т. 19, № 01. — С. 56—64. — ISSN 1728-9203