Ріка (сторожовий корабель)
 Сторожовий корабель «Ріка», затоплений на Дніпрі, серпень 1941 р.
| |
| Проєкт | |
|---|---|
| Назва: | Сторожовий корабель «Ріка», мобілізований колісний паровий буксир |
| Будівники: | Завод Кондзерського, м. Київ |
| Оператори: |
 Росія  СРСР |
| Будівництво: | 1912 |
| У експлуатації: | 1912-1941 |
| Історія | |
| СРСР
| |
| Назва: | «Ріка» |
| Прийнятий: | 1912 рік |
| Потоплений: | 26 серпня 1941 року |
| Доля: | затоплений у бою на Дніпрі |
| Основні характеристики | |
| Тип: | річковий сторожовий корабель |
| Водотоннажність: | 225 т (повна) |
| Довжина: | 43,0 м (найбільша) |
| Ширина: | 5,84 м по міделю, 13,0 м (з гребними колесами) |
| Осадка: | 1,1 м (максимальна) |
| Двигуни: | Парова машина, 210 к.с. |
| Швидкість: | 15 км/год. |
| Автономність: | 15 тонн вугілля |
| Екіпаж: | 75 осіб, включаючи загон берегового супроводу |
| Озброєння: | 2 75-мм гармати (встановлені у півбаштах), 2х7,62-мм кулемети «Максим», 1х7,62-мм переносний кулемет ДП-27 |
| Бронювання: | 6 мм[1] |
«Ріка» (рос. Река) — радянський річковий сторожовий корабель, облаштований на початку Німецько-радянської війни з мобілізованого парового колісного буксира.
Паровий колісний буксир під назвою «Ріка» побудовано у 1912 році у Києві для комерційних перевезень. Як цивільне судно буксир плавав на Дніпрі до початку війни з нацистською Німеччиною[1].
З початком війни «Ріку» мобілізовано 23 червня 1941 року за передвоєнним планом та 5 липня повністю переоблаштовано у сторожовий корабель на заводі ім. І. В. Сталіна у Києві. За тодішньою класифікацією кораблі, що мали артилерію калібру більше 76 мм, називалися «канонерськими човнами». А кораблі з гарматами 76 мм або менше були у класі «сторожовий корабель»[1].
11 липня «Ріку» включено до складу Пінської військової флотилії (ПВФ). Організаційно сторожовик діяв у складі Прип'ятьського загону річкових кораблів ПВФ. Його командиром став лейтенант запасу Корицький Є. П. (за іншими даними — лейтенант Жаховський Є. А.). Корабель вів бої на Прип'яті[1].
_sunk_near_Okuninovo_on_the_Dniepr.jpg)
Ввечері 23 серпня 1941 року передові загони німецької 111-ї піхотної дивізії, посилені самохідними установками StuG III, розбили погано організовані частини 27-го стрілецького корпусу[2] 37-ї армії Південно-Західного фронту, що відступали за наказом, захопили міст через Дніпро біля села Окунінове[3] та облаштували плацдарм на лівому березі Дніпра[4]. Таким чином кораблі флотилії, що діяли на Прип'яті, серед них і «Ріка», були відрізані від Києва, де знаходився штаб ПВФ.
У ніч на 26 серпня сторожовий корабель «Ріка» разом з іншими кораблями пішов на прорив з півночі у Київ, минаючи німецький плацдарм біля Окунінового. Під час бою він отримав кілька влучень 37-мм протитанкових снарядів, втратив керування та врізався у корпус канонерки «Димитров», що затонула на кілька хвилин раніше. У 1947 році уламки корабля здано на металобрухт[1].
- Пінська військова флотилія (СРСР)
- Сторожовий корабель «Водоп'янов»
- Сторожовий корабель «Пушкін»
- Баришівський котел
- Битва за Київ (1941)
- ↑ а б в г д В. А. Спичаков «Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях» - Львов: Лига-Пресс, 2009 - 384 с. - ISBN: 978-966-397-118-2
- ↑ 27 стрілецький корпус був формально розформований наприкінці серпня. Його управління було відправлено для організації штабу нещодавно сформованої 40-ї армії. Стрілецькі частини корпусу були передані під командування штабу 37-ї армії, хоча її оперативні зведення за звичкою говорять про «27 ск». Тим більше, що командувач корпусом, Артеменко П. Д., залишився на фронті поблизу міста Остер.
- ↑ Нині село затоплене Київським водосховищем, знаходилося на лівому березі Дніпра напроти дельти річки Тетерів
- ↑ А. В. Кайнаран, Д. C. Муравов, М. В. Ющенко «Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны» — ПП Видавництво «Волинь», 2017. — 456 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-210-1
- В. А. Спичаков «Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях» — Львов: Лига-Пресс, 2009—384 с. — ISBN 978-966-397-118-2
- Боевой путь Советского Военно-Морского Флота, відповідальний: В. І. Ачкасов, А. В. Басов, А. И. Сумин та ін., видання 4-е — М.:Воениздат, 1988. 607 сторінок, ISBN 5-203-00527-3. Сторінки: 378—385
- Спичаков В. А. Сторожевые корабли Пинской военной флотилии (рус.) // Арсенал-коллекция: журнал. — 2014. — Т. 19, № 01. — С. 56—64. — ISSN 1728-9203