Рік розпусти Клауса Отто Баха

**Рік розпусти Клауса Отто Баха**
Рік розпусти Клауса Отто Баха
	Обкладинка першого видання українською мовою. 2021 рік
Жанр	пригоди
Форма	роман
Автор	Литвин Ярослава Ігорівна
Мова	українська
Написано	2016–2018
Опубліковано	2021
Країна	Україна
Видавництво	Фабула
Нагороди	Коронація слова 2019
	Цей твір у Вікіцитатах

«Рік розпу́сти Кла́уса О́тто Ба́ха» — іронічний пригодницький роман Ярослави Литвин 2021 року.

Сюжет

У романі оповідається про німця, якому рідко всміхається доля, та його наполегливі пошуки свого кохання в Україні. На героя очікують випробування, приємні та не дуже знайомства, кумедні ситуації та складні життєві вибори. Нерішучий і закомплексований Клаус Отто Бах, любитель колготок на жіночих ніжках, розшукуючи кохану Вероніку, врешті-решт наблизиться до розуміння того, чого він прагне від життя.

Видання

Книга вийшла друком у видавництві Фабула на початку 2021 року, у паперовому та електронному форматах^[1]. Перший наклад (2000 примірників) розійшовся протягом перших трьох місяців після початку продажів, а за підсумками 2021 року роман увійшов до п'ятірки лідерів продажів видавництва^[2].

Роман було перекладено та видано литовською та польською мовами

Jaroslava Lytvyn. Klauso Oto Bacho nuopolio metai = Рік розпусти Клауса Отто Баха / Donata Rinkevičienė (Vertėjas). — Sofoklis, 2022. — 256 с. — ISBN 978-609-4444-71-5.
Jarosława Łytwyn. Rok rozpusty Klausa Ottona Bacha = Рік розпусти Клауса Отто Баха / Julia Celer (Tłumaczenie). — Książnica, 2023. — 304 с. — ISBN 978-832-7164-02-5.

Сприйняття

Роман, в цілому, отримав схвальні відгуки критиків та читачів. Нагороджений дипломом конкурсу «Коронація слова — 2019» у номінації «Роман», увійшов до довгих списків Літературної премії «Книга року BBC — 2021»^[3] та книжкової премії «Еспресо. Вибір читачів 2021» в номінації «Література для дорослих»^[4].

Вибрані відгуки літературних критиків про роман «Рік розпусти Клауса Отто Баха»:

Тетяна Трофименко^[5]:

Нарешті маємо в сучукрліті свіженький текст про пригоди німця в Україні

Ганна Гнєдкова^[6]:

…Саме в «українській» частині посилюється елемент комічного у романі, створений не тільки мовними засобами — ламаною українською англійською, через яку бідний іноземець постійно встрягає в проблеми, — а й увагою авторки до деталей українського побуту, які Клаус Отто ніяк не в змозі осягнути. Якщо герой роману стверджує, що уміє бачити прекрасне у звичайному, сам роман постійно випинає комічне й неприродне (а інколи — повторне) в тому, що в Україні звикли вважати буденним і природним.

Бідному Клаусу Отто, якому в цій частині починаєш по-справжньому співпереживати, від цих деталей не дуже смішно. А ось українських читача або читачку раз у раз пробиває на сміх — щоправда, це радше самоіронічний сміх упізнавання.

Ганна Улюра^[7]:

… Але коли очуднення в романі працює, то працює на всі сто. І не тільки в химерних описах санаторію в Ворохті, що налякають навіть тих, кому не пощастило там «оздоровлюватися». Всезнаючий оповідач (а саме з ним ми в романі зустрічаємося) має змогу навіть у майбутнє підглянути, він знає достеменно всі мотиви і думки героїв, йому відомі всі загадки всесвіту (…), але при цьому цей в.о. Бога упереджений вкрай (ксенофоб, перепрошую) і воліє оперувати виключно шаблонами та кліше про національні характери. (…) Так наче холодний синтез використовувати для приготування поп-корну. Оце і складає супер-симпатичний ефект у романі: туторіал, як витрати своє розумне життя на нерозумну банальність. І не про героя тут мова іде, нема у Клауса Отто розумного життя апріорі, а про оповідача, а через нього — і про читача.

Христина Пошелюжна^[8]:

Попри те, що Україна в ідеологічному плані взяла курс на Європу, нам українцям (авжеж, не усім, але критичній масі) європейські цінності досі чужі. І мова йде не тільки про жінок, а й про чоловіків.

У своєму романі Ярослава Литвин звернула увагу лише на декілька «ідеологічних прірв». І так, ця тема не є дуже приємною для обговорення, але замовчувати її означає бездіяти у питанні подолання цієї прірви. Прірви у світоглядах, менталітетах, цінностях, принципах. Зрештою, у способах і поглядах на життя.