Садберійська школа
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. |
| Садберійська школа | |
| Названо на честь |
Школа Долини Садбері  |
|---|---|
Садберійська школа – це тип школи для вікової категорії від дитячого садка до дванадцятого класу, де учні несуть повну відповідальність за свою освіту, а сам заклад управляється прямою демократією, де учні та персонал мають рівні права[1]. Студенти використовують свій час, як їм заманеться, а їхнє навчання відбувається як побічний продукт звичайного досвіду. У школах такого типу немає заздалегідь визначеної навчальної програми. Як пише один зі співзасновників садберійської моделі Деніел Ґрінберг, є дві речі, які відрізняють цей тип шкіл від инших: по-перше, до всіх ставляться однаково — як до дорослих, так і до дітей — а по-друге усі повноваження надані згодою керованих[2].
Хоч кожна садберійська школа працює незалежно і визначає власну політику й порядок роботи, їх об'єднує спільна культура[3]. Її описують такими словами, як "свобода", "довіра", "повага", "відповідальність" і "демократія".
Назва «садберійська» походить від першого закладу за такою моделлю школи Долини Садбері, заснованої в 1968 році у Фреймінґгамі, штат Массачусетс, поблизу однойменного міста Садбері. Хоч і не існує офіційного чи регламентованого визначення школи за садберійською моделлю, зараз у світі існує понад 60 шкіл, що ідентифікують себе садберійськими. Усі вони діють як незалежні заклади та жодним чином не є формально пов’язані між собою[1].
Садберійські школи базуються на[4]:
- На освітньому переконанні, що діти надзвичайно добре володіють (і тому їх не треба цього навчати) основними поведінками, що знадобляться в дорослому віці, як-от креативність, уява, пильність, допитливість, вдумливість, відповідальність та розважливість. Чого дітям бракує, так це досвіду, котрий можна отримати, якщо дорослі їх відкрито направлятимуть.
- На соціально-політичній вірі у те, що надання демократичних прав у дитинстві є найкращим способом стати дорослим, якому комфортно функціонувати в умовах демократії.
«Основні передумови школи прості: усі люди від природи допитливі, найефективніше, довготривале і глибоке навчання відбувається лише тоді, коли його починає і продовжує учень, усі люди є творчими, якщо їм дозволено розвивати свої унікальні здібності, різний вік учнів сприяє зростанню всіх членів групи, і що свобода є важливою для розвитку особистої відповідальности». [5]
Усі аспекти управління садберійськими школами визначаються щотижневими шкільними зборами за зразком традиційних міських зборів Нової Англії[6]. Збори ухвалюють, змінюють та скасовують шкільні правила, керують бюджетом школи, а також приймають рішення про найом та звільнення персоналу. Кожен присутній, включаючи студентів і співробітників, має однаковий голос, а більшість рішень приймається простою більшістю[1][7].
Шкільні правила, як водиться, зібрані у періодично оновлюваному збірнику законів, що утворює загальний шкільний кодекс. Зазвичай існує встановлена процедура розгляду скарг, і школи здебільшого дотримуються вказівок, що поважають ідею належної судової процедури. Часто існують правила, які вимагають розслідування, слухання, судового розгляду, вироку та дозволяють апеляцію[8], дотримуючись філософії, що студенти стикаються з наслідками власної поведінки[9].
Садберійську педагогічну філософію можна підсумувати так: навчання є самоініціативним і самовмотивованим, бо воно є побічним продуктом усієї людської діяльности[10][11].
Освітня модель стверджує, що існує багато способів вчитися і що навчання є процесом, який веде хтось, а не процесом, який на нього накидують инші[12]. Відповідно до моделі, присутність і керівництво вчителя не є обов’язковими.
Вільний обмін ідеями, спілкування та взаємодія між людьми забезпечує широке знайомство з областями, які можуть виявитися актуальними та цікавими для студентів. У школі немає вікових обмерень, тому молодші учні мають нагоду вчитися у старших, а ті у молодших; присутність старших студентів також створює для молодших приклад для наслідування. У садберійських школах гра настільки поширена, що ті, хто вперше їх відвідували, неодноразово спостерігали, що учні постійно перебувають на дозвіллі[10][13].
-
Садберійська школа "Neue Schule Hamburg" у Гамбурзі, Німеччина -
Перша садберійська школа "Sudbury Valley School" у Фремінгемі, Масачуссетс, США.
Явно та неявно студентам покладено відповідальність за їхню власну освіту: єдина особа, яка вирішує те, що учень вивчатиме, це сам учень. Винятки становлять ті випадки, коли студент просить організувати урок або сам же впоряджує учнівство. Садберійські школи не порівнюють і не класифікують учнів: вони їх не оцінюють і відповідно не видають їм атестатів з оцінками.
Читання розглядається так само як і будь-який инший предмет: учні вчаться читати, коли захочуть, чи просто через свій досвід. [14]
«Лише кілька дітей взагалі потребують допомоги, коли вирішують навчитися читати. Кожна дитина, схоже, має свій спосіб. Дехто вчиться, коли їм читають, запам’ятовують історії, а потім, зрештою, їх і читають. Деякі вчаться з коробок з-під пластівців, инші з інструкцій до гри, треті з вуличних знаків; одні вчать букви зі звуків, инші склади, треті цілі слова. Чесно кажучи, ми рідко знаємо як вони це роблять, бо вони нам рідко про це розповідають». [15]
Школа Долини Садбері стверджує, що всі їхні учні навчилися читати. Хоч вони й навчаються читати в різному віці, здається, немає жодних недоліків у читанні пізніше. Жоден, хто зустрічається зі своїми старшими учнями, не може здогадатися, у якому віці вони вперше навчилися читати. [15]
Модель дещо відрізняється від инших типів демократичних і вільних шкіл, утім є багато подібних речей:
- Зняття уваги з уроків: у садберійських школах немає навчального плану чи набору обов’язкових курсів, натомість зацікавленість учня керує ним у тому, що він хоче вивчати[1]. Немає і класних кабінетів — лише кімнати, де люди збираються[16].
- Вікове змішування: учні не поділяються на будь-які вікові групи, їм дозволяється вільно змішуватися, спілкуючись з молодшими та старшими за себе людьми; вільне змішування за віком підкреслюється як потужний інструмент для навчання та розвитку в будь-якому віці[17].
- Автономна демократія: батьки обмежено або взагалі не беруть участи в управлінні школою; садберійськими школами керують демократичні шкільні збори, де учні та персонал мають однаковий голос. На відміну від більшости инших шкіл, такі збори є єдиним органом щодо найму та звільнення персоналу[18].
- ↑ а б в г Ellis, Arthur K. (2004). Exemplars of curriculum theory. Eye on Education. ISBN 1-930556-70-5.
- ↑ Greenberg, Daniel (2016). A Place to Grow. Sudbury Valley School Press. ISBN 978-1-888947-26-7.
- ↑ The 2002 Collection, Sudbury Valley School Press, pp5-14
- ↑ The Birth of a New Paradigm for Education by Dan Greenberg in The Sudbury Valley School Experience, 3rd ed. (Sudbury Valley School Press; Framingham, 1992), p. 81ff
- ↑ Mimsy Sadofsky; Daniel Greenberg (1994). The Kingdom of Childhood: Growing Up at Sudbury Valley School. The Sudbury Valley School Press. ISBN 978-1-888947-02-1. Процитовано 1 травня 2013., p. xv
- ↑ Students revel in free-for-all. Telegram & Gazette. Worcester, Massachusetts. 19 квітня 1992.
- ↑ Rowe, Claudia (20 лютого 2002). In Woodstock, a nonschool with nonteachers (Hudson Valley Sudbury School, Woodstock, New York). The New York Times.
- ↑ Feldman, Jay (2001). The Moral Behavior of Children and Adolescents at a Democratic School. Paper presented at 82nd American Educational Research Association Meeting. Seattle.
- ↑ Marano, Hara Estroff (2008). A Nation of Wimps: The High Cost of Invasive Parenting. Random House. с. 237. ISBN 978-0-7679-2403-0.
- ↑ а б Holzman, Lois (1997). Schools for Growth: Radical Alternatives To Current Education Models. United Kingdom: Lawrence Erlbaum Associates. с. 97–99. ISBN 0-8058-2357-3.
- ↑ Schugurensky, Daniel (2003). Self-governed, Sudbury Valley School begins in Massachusetts in History of Education: Selected Moments of the 20th Century. Ontario Institute for Studies in Education, University of Toronto. Архів оригіналу за 30 серпня 2009. Процитовано 31 серпня 2009.
- ↑ Greenberg, D. (1987) The Sudbury Valley School Experience Back to Basics. Retrieved, December 27, 2009.
- ↑ Gray, Peter (9 вересня 2008). Why We Should Stop Segregating Children by Age: Part I--The Value of Play in the Zone of Proximal Development. Psychology Today. Процитовано 25 жовтня 2009..
- ↑ Jennifer Harnish (2015). "Will they ever learn to read?" Sudbury Valley School Blog.
- ↑ а б Daniel Greenberg (1 червня 1995). Free at Last: The Sudbury Valley School Press. The Sudbury Valley School Press. ISBN 978-1-888947-00-7. Процитовано 1 травня 2013., p34
- ↑ Peramas, Mary (Winter 2007). The Sudbury School and Influences of Psychoanalytic Theory on Student-Controlled Education. Essays in Education. 19: 119(15).
- ↑ Gray, Peter. Nature's Powerful Tutors; The Educative Functions of Free Play. The National Honor Society in Psychology. Процитовано 25 липня 2009.
- ↑ Gross, Steven J. (2004). Promises Kept. United States: Association for Supervision and Curriculum Development. с. 140. ISBN 0-87120-973-X.