Театр Миколи Садовського
| Театр Миколи Садовського | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Колектив театру, 1910 | ||||
|
| ||||
| Країна |
 Україна | |||
| Місто | ||||
| Архітектор | Г. Антоновський | |||
| Тип | стаціонарний | |||
| Статус | драматичний | |||
| Відкрито | 1907 | |||
| Роки роботи | 1907–1919 | |||
| Керівництво | Микола Садовський | |||
| Ідентифікатори і посилання | ||||
|
| ||||
Театр Миколи Садовського у Києві (1907–1919; власне Трупа українських артистів під керівництвом Миколи Садовського) — перший український стаціонарний професійний театр, заснований на базі пересувного театру М. Садовського, посталого 1906 у Полтаві.
У складі трупи були: М. Заньковецька, Л. Ліницька, Г. Борисоглібська, Г. Затиркевич-Карпинська, О. Полянська, М. Малиш-Федорець, О. Петляш, С. Тобілевич, Є. Хуторна, Ю. Милович, І. Ковалевський, О. Певний, В. Іванова, Т. Івлєв, П. Колесникова, С. Стадникова, С. Бутовський, І. О. Загорський, І. В. Загорський, О. Корольчук, Г. Маринич, Ф. Левицький, І. Мар'яненко, С. Паньківський, М. Петлішенко, Н. Богомолець-Лазурська, М. Валійська-Лебедєва, Н. Горленко, Є. Рибчинський (Тобілевич), М. Дніпрова-Приємська, Д. Мироненко, П. Коваленко, Л. Барвінок, М. Карлашов, Л. Кривицька, В. Леонтович (Бондаренко), І. Овдієнко, В. Старостинецька (недовгий час працювали Л. Курбас і Й. Стадник);
в оперному репертуарі: М. Литвиненко (Вольгемут), М. Микиша, І. Козловський, М. Гребінецька, З. Діброва та інші.
Головний режисер М. Садовський, його незмінний помічник М. Міленко;
декоратори В. Кричевський та І. Бурячок;
музичне оформлення М. Лисенка і К. Стеценка;
хормайстер, диригент і хореограф — Василь Верховинець, оперними виставами диригували Г. Єлінек, О. Кошиць і П. Гончаров. У 1919 році в театрі працював Павло Тичина: спочатку білетером на ярусах, а потім — помічником хормейстера.
Основний репертуар — класика (Т. Шевченко, І. Карпенко-Карий, М. Кропивницький, І. Котляревський, М. Старицький, П. Мирний, І. Франко), яку Садовський час від часу поповнював п'єсами Лесі Українки («Камінний господар»), В. Винниченка («Молода кров», «Брехня»), Л. Старицької-Черняхівської («Гетьман Дорошенко», «Крила»), С. Черкасенка («Про що тирса шелестіла…», «Земля»), С. Васильченка («Куди вітер віє»), О. Олеся (етюди) та ін.
Репертуар збагатився також, хоч переважно без більшого успіху, перекладними п'єсами: Г. Геєрманса («Загибель надії»), А. Шніцлера («Забавки»), Я. Гордіна («Міреле Ефрос»), О. Ернста («Вихователь Флаксман»), М. Гоголя («Ревізор»), А. Чехова («Ведмідь»), Ґ. Запольської («Моральність пані Дульської»), Ю. Словацького («Мазепа») та операми («Продана наречена» Б. Сметани, «Галька» С. Монюшка, «Сільська честь» П. Масканьї, «Енеїда», «Утоплена», «Різдвяна ніч» М. Лисенка, «Роксоляна» Д. Січинського та ін.).
З 1912 В. Верховинець організував у театрі хореографічні вечори, а до побутових п'єс упровадив ориґінальні зразки народних танців. Т. М. С., ставлячи п'єси нової української драматургії, як також перекладну класику Заходу, завершив останній період неподільного панування етнографічно-побутового репертуару і в історії українського театру посів перехідне місце між побутовим і модерним театром.
- Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр: [монографія]: Ч.ІІ. — Івано-Франківськ, «Плай» 2012. — С.176-180
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Василько В. Микола Садовський та його театр. — К. 1962;
- Український драматичний театр, т. І. — К., 1967.
- Театр Миколи Садовського // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1984. — Т. 11, кн. 1 : Стодола — Фітогеографія. — С. 169. pdf частина 1 [Архівовано 28 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- Садовського М. К. театр // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 621-622.
