Перейти до вмісту

Саламатово (Новосибірська область)

Координати: 55°09′12″ пн. ш. 84°46′21″ сх. д. / 55.15338° пн. ш. 84.77256° сх. д. / 55.15338; 84.77256
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
присілок Саламатово
Саламатово
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Новосибірська область
Муніципальний район Тогучинський район
Поселення Зарічна сільрада
Код ЗКАТУ: 50252816011
Код ЗКТМО: 50652416121
Основні дані
Населення 49 (2010)[1]
Поштовий індекс 633426
Географічні координати: 55°09′12″ пн. ш. 84°46′21″ сх. д. / 55.15338° пн. ш. 84.77256° сх. д. / 55.15338; 84.77256
Мапа
Саламатово (Росія)
Саламатово
Саламатово

Саламатово (Новосибірська область)
Саламатово
Саламатово

Мапа

Саламатово (рос. Саламатово) — присілок у Тогучинському районі Новосибірської області Російської Федерації.

Входить до складу муніципального утворення Зарічна сільрада. Населення становить 49 осіб (2010).[1]

Історія

[ред. | ред. код]

Згідно із законом від 2 червня 2004 року органом місцевого самоврядування є Зарічна сільрада[2].

Населення

[ред. | ред. код]
Чисельність населення
2002[3]2007[4]2010[5]
917949

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Численность населения городских и сельских населенных пунктов Новосибирской области — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
  2. Закон Новосибирской области от 2 июня 2004 года № 200-ОЗ «О статусе и границах муниципальных образований Новосибирской области» (рос.)
  3. Всероссийская перепись населения 2002 года. Численность населения по сельским населенным пунктам Новосибирской области. Архів оригіналу (PDF) за 7 квітня 2016. Процитовано 7 квітня 2016.
  4. Реестр населённых пунктов Новосибирской области (подготовлен департаментом организации управления администрации Новосибирской области). Газета «Советская Сибирь», № 146, 31 июля 2007 года. Архів оригіналу за 14 січня 2015. Процитовано 14 січня 2015.
  5. Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения городских и сельских населенных пунктов Новосибирской области. Архів оригіналу (PDF) за 5 квітня 2016. Процитовано 5 квітня 2016.