Самогубство в Гренландії
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. |
Самогубство в Гренландії, автономній країні (гренл. nuna, дан. land) в межах Королівства Данія є важливою національною соціальною проблемою. У Гренландії найвищий рівень самогубств у світі: за період з 1985 по 2012 роки в середньому 83 особи зі 100 000 закінчували життя самогубством щорічно, що вдвічі перевищує рівень другої країни — Литви.[1]
Гренландія є культурно та географічно ізольованою, а також однією з найхолодніших та найменш густонаселених країн у світі. Хоча такі чинники, як відомо, сприяють проблемам із самогубством, досі незрозуміло, чи мають вони прямий вплив на самогубства в Гренландії та якою мірою. Однак було здійснено безліч різних заходів щодо зниження рівня самогубств у країні, зокрема навіть придорожні плакати [2], а також ініційовано національну стратегію запобігання самогубствам, що передбачає курси, загальну освіту, пропаганду в місцевих громадах та залучення професіоналів (вчителів, соціальних працівників та лікарів). [3]
Рівень самогубств у Гренландії почав зростати в 1970-х і далі зростав до 1986 року. У 1986 році самогубство стало основною причиною смерті молодих людей у кількох містах, таких як Сарфангуїт. [2] У 1970 р. рівень самогубств у Гренландії був історично дуже низьким, але до 1990–1994 рр. він став одним з найвищих у світі - 107 на 100 000 осіб помирали від самогубства на рік. [4] Таке стрімке зростання рівня самогубств до дуже високого рівня спостерігали серед інуїтів у Канаді. [5] [6] Дані уряду Гренландії, про які повідомлялося у 2010 році, дають змогу припустити, що майже одне самогубство відбувалося на тиждень. [7]
Згідно з даними про самогубства, опублікованими Статистикою Гренландії, самогубство становить 8% від загальної кількості смертей у Гренландії та є основною причиною смерті серед молодих чоловіків віком від 15 до 29 років. [8]
У статті, опублікованій у журналі BMC Psychiatry у 2009 р., повідомляють, що загалом у Гренландії було скоєно 1351 самогубство за період дослідження, яке тривало 35 років, з 1968 по 2002 рік. Дослідження відзначило значну різницю в рівні самогубств щодо сезону, що характеризується піками в червні та мінімумами взимку. [4] Велика кількість самогубств у літні місяці було найбільш вираженим у районах на північ від Полярного кола. Також спостерігали регіональні коливання, коли рівень самогубств у північних районах західної Гренландії був вищим, ніж у південних. [9]
Рівень самогубств вищий у чоловіків, ніж у жінок. Серед тих, хто помирає від самогубства, більша частина - це молоді чоловіки віком від 15 до 24 років. На відміну від інших західних країн, рівень самогубств у Гренландії з віком зменшується. [9]
Причини високого рівня самогубств у Гренландії є: алкоголізм, депресія, бідність, конфлікти між чоловіком та дружиною, проблеми в сім'ї тощо. Згідно з доповіддю, опублікованою в 2009 році, рівень самогубств у Гренландії зростає протягом часу. Дослідники також вважають безсоння причиною самогубств, яку зумовлено постійним денним світлом. [10]
Самогубствам також сприяє культурні розбіжності між традиційною культурою інуїтів та сучасною західною культурою . [11]
Жорстокі методи самогубства застосовувались у 95% випадків смертей. [4] Найпоширеніші методи - повішення (46%) та використання вогнепальної зброї як знаряддя самогубства (37%). До інших методів належать: використання гострих предметів, передозування ліками, отруєння, утоплення та стрибки з великої висоти. Такі методи скоєння самогубства використовувалися рідко. [9]
Уряд Гренландії та міжнародні й національні організації докладають зусиль, щоб запобігти самогубствам. Існують асоціації, що надають підтримку людям, які відчувають себе схильними до самогубства. Заходи передбачають плакати, розміщені вздовж доріг, на яких написано: "Виклик безкоштовний. Ніхто не самотній. Не залишайтеся наодинці зі своїми темними думками. Телефонуйте". [2] [4] Консультанти демонструють фільми, що стримують спроби самогубства підлітків. [7] Першу національну стратегію запобігання самогубствам було запроваджено у 2005 році, а потім - у 2013 році. Вона передбачає проведення курсів, освітніх заходів, а також залучення місцевих громад та фахівців (учителів, соціальних працівників та лікарів). [3] Ця стратегія також виділила низку місць, де потрібні подальші дослідження.
- ↑ Unless otherwise stated all statistics are from WHO: Suicide rates per 100,000 by country, year and sex (Table). World Health Organization. 2011. Архів оригіналу за 22 січня 2012. Процитовано 26 січня 2012.
- ↑ а б в The Suicide Capital of the World. Процитовано 23 лютого 2020.
- ↑ а б Departementet for Sundhed og Infrastruktur (2013), National strategi for selvmordsforebyggelse i Grønland 2013-2019 (National Strategy for suicide prevention in Greenland 2013-2019) (PDF), Naalakkersuisut (Government of Greenland)
- ↑ а б в г Björkstén, K. S.; Kripke, D. F.; Bjerregaard, P. (2009). Accentuation of suicides but not homicides with rising latitudes of Greenland in the sunny months. BMC Psychiatry. 9: 20. doi:10.1186/1471-244X-9-20. PMC 2685778. PMID 19422728.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Harding, Katherine (16 липня 2007), Nunavut reeling from soaring suicide rate; Territory's leaders are in denial and government efforts to address the crisis are weak, expert says, Iqaluit, Nunavut: The Globe and Mail
- ↑ Hicks, Jack (2007), The social determinants of elevated rates of suicide among Inuit youth (PDF), Indigenous Affairs, 4, 07: 30—37
- ↑ а б Singing to end teen suicide in Greenland. bbc.co.uk. 7 грудня 2010. Процитовано 16 березня 2013.
- ↑ Hannah Sargeant, Rebecca Forsyth, and Alexandra Pitman: The Epidemiology of Suicide in Young Men in Greenland: A Systematic Review Int J Environ Res Public Health. 2018 Nov; 15(11): 2442.
- ↑ а б в Markus J. Leineweber. Modernization and Mental Health: Suicide among the Inuit in Greenland. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 16 березня 2013. [Архівовано 2013-10-05 у Wayback Machine.]
- ↑ Greenland's Constant Summer Sunlight Linked To Summer Suicide Spike. Процитовано 14 березня 2013.
- ↑ Nils Retterstøl (1993). Suicide. Cambridge University Press. с. 26. ISBN 978-0-521-42099-0. Процитовано 16 березня 2013.