Сарай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сарай
Зображення
Сарай
Сарай

Сара́й (від тюрк. saraj) — «господарське приміщення для зберігання різного майна».[1] Хлів — те саме, що сарай.[2]

Загальна назва критих неопалюваних нежитлових господарських підсобних приміщень, що використовуються як побутові складські, рідше для утримання худоби чи птиці.

Етимологія

[ред. | ред. код]

Слово сарай в українській мові, очевидно, є тюркізмом — сходить до тюрк. sarai, де походить від перс. sarāi, sarā‎ (від праір. *sraða). У цих східних мовах слово сарай має значення «палац», «хороми»[3].

Сарай (від перського sarāi — «палац») — загальноприйнята в історіографії назва столиць Золотої Орди, які існували в XIII–XV ст. у пониззі Волги.[4]

Ця лексема присутня у таких географічних назвах:

Корінь слова «сар» («цар») походить із ностратичних мов та має значення «сонце» і дуже розповсюджений у багатьох мовах світу[джерело?].

В Україні

[ред. | ред. код]

Найчастіше сараями іменуються саме побутові склади — приміщення для зберігання різних речей, що не псуються без додаткового опалення або не є потрібними в побуті повсякчас. Це, зокрема, в першу чергу деревина або вугілля власне для опалення, хатнє начиння, що вийшло з ужитку, або сезонне чи таке, яке використовується нечасто, є громіздким і так далі.

У сараї можуть нестися курки. Однак господарські приміщення для утримання худоби, коней чи свійської птиці, у разі якщо вони окремі, в українців зазвичай мають свої власні назви (корівник, стайня, курник тощо), так само є окремі українські назви для господарських приміщень, що правили для зберігання збіжжя (стодола, клуня); невелика ж споруда під солом'яним навісом для зберігання сільськогосподарського реманенту називається повіткою.

Сараї зазвичай збудовані з менш міцних матеріалів, ніж житлові приміщення — у залежності від географії розташування й доступності матеріалу в Україні вони найчастіше саманні під солом'яною стріхою або дерев'яні, дуже рідко сараї бувають мурованими.

Сараї найбільше поширені на селі, але можуть бути і в містах. Нині нерідко сараї, якщо це дозволяють розміри, переобладнують на гаражі.

Види сараїв

[ред. | ред. код]
  • Вівчарня, кошара (розм. овечатник) — сарай для овець
  • Возівня, возовня, возарня — сарай для возів
  • Воловня — сарай для волів
  • Голубник (розм. голуб'ятник, голуб'я́тня) — сарай для голубів
  • Дровітня (розм. дровни́к, дров'яни́к) — сарай для дров
  • Комора — сарай для зберігання зерна, іноді — інших речей
  • Корівник — сарай для великої рогатої худоби
  • Кролятник або крільчатник — сарай для кролів
  • Курни́к — сарай для курей
  • Пелевня, половня — сарай для сіна, полови, соломи
  • Повітка — сарай для зберігання сільськогосподарського реманенту
  • Пташник — сарай для свійської птиці
  • Рибник або холодник — застаріла назва сараю, де солять рибу
  • Свинарник або свинарня — сарай для свиней
  • Сінник або сіновал — сарай для зберігання сіна
  • Скотарник — сарай для скота
  • Соляник — сарай для зберігання солі
  • Стайня, конюшня — сарай для коней
  • Стая — діалектна назва стайні, хліва
  • Стодола або клуня — сарай для сушіння хліба й для обмолоту
  • Хлів — сарай для худоби

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Сарай // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Хлів // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  4. Інститут історії України Сарай