Перейти до вмісту

Саюк Микола Олександрович

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Саюк Микола Олександрович
 Молодший сержант
Загальна інформація
Народження22 грудня 1987(1987-12-22)
Дубно, Рівненська область, УРСР
Смерть1 листопада 2016(2016-11-01) (28 років)
с. Славне, Мар'їнський район, Донецька область, Україна
Псевдо«Француз»
Військова служба
Роки служби2014-2015
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Механізовані війська
Формування
 «Айдар»
Війни / битвиВійна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Саюк.

Микола Олександрович Саюк (22 грудня 1987, Дубно, Рівненська область, Українська РСР — 1 листопада 2016, с. Славне, Мар'їнський район, Донецька область, Україна) — молодший сержант 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» Збройних Сил України, учасник війни на сході України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 22 грудня 1987 року в місті Дубно Рівненської області. Після смерті батька, Миколі в той час виповнилося чотири роки, сім'я переїхала жити до села Адамівка Березнівського району. Закінчив 9 класів Соснівської школи і того ж року вступив до вищого професійного училища № 7, де здобув дві спеціальності – муляра та кухаря.

Був активним учасником Революції Гідності, брав участь в протистояннях на Грушевського та Інститутській у кривавий четвер, був поранений. Пішов на фронт добровольцем від самого початку бойових дій, а в грудні 2014 підписав контракт до закінчення особливого періоду.

Молодший сержант, командир відділення зв’язку взводу управління мінометної батареї 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.

Загинув 1 листопада 2016 року на ВОП в районі села Славне Мар'їнського району Донецької області. Разом з Миколою загинув старший солдат Сергій Кочетов. Провели в останню путь загиблих айдарівців на Майдані Незалежності[1].

Похований в селі Адамівка, Березнівський район, Рівненська область.

По смерті залишилися мати, сестра та дружина.

Нагороди та вшанування

[ред. | ред. код]
  • Указом Президента України № 58/2017 від 10 березня 2017 року «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2].
  • У селі Адамівка Березнівського району Рівненської області вулицю перейменовано на ім'я Саюка Миколи.
  • 2 листопада 2017 року на фасаді Соснівської школи, де навчався Микола, йому встановили меморіальну дошку[3][4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ На Майдані на колінах провели в останню путь загиблих айдарівців Сергія Кочетова й Миколу Саюка. tsn.ua. ТСН. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021.
  2. ↑ Указ Президента України від 10 березня 2017 року № 58/2017 «Про відзначення державними нагородами України»
  3. ↑ Відкрито меморіальну дошку загиблому в АТО воїну Миколі Саюку. brrda.gov.ua. Березнівська районна державна адміністрація. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021. [Архівовано 2021-11-01 у Wayback Machine.]
  4. ↑  На Березнівщині відкрили меморіальну дошку Миколі Саюку на YouTube

Джерела

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Саюк_Микола_Олександрович&oldid=43722579