Свинчук Олександр Юрійович
| Олександр Свинчук | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 23 січня 1986 Нововолинськ | |
| Смерть | 4 серпня 2014 (28 років) Савур-Могила | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | |
| Рід військ |  Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Олекса́ндр Ю́рійович Свинчук (23 січня 1986 — 4 серпня 2014) — український військовик, учасник війни на сході України, солдат Збройних сил України. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня, почесний громадянин Нововолинська.
Народився Олександр Свинчук 23 січня 1986 у місті Нововолинську. Навчався майбутній воїн у Нововолинській ЗОШ № 3.[1] Тривалий час Олександр Свинчук працював у пожежно-рятувальній частині. Зі спогадів колишніх співробітників пожежної частини, в роботі Олександр завжди відрізнявся сміливістю та рішучістю.[2][3] З роботи у пожежно-рятувальній частини Олександр Свинчук звільнився у 2012 році.[4][3] Із початком бойових дій на сході України пішов до лав Збройних Сил добровольцем.[2][4] Служив у лавах 51-ї механізованої бригади. Під час бойових дій був поранений, але знову повернувся в стрій.[2][4] 5 серпня (за іншими даними 4 серпня) 2014 року Олександр Свинчук загинув від осколкового поранення в бою за стратегічну висоту Савур-Могила.[2][4]
Удома в загиблого героя залишились тільки батьки, він був єдиним сином у родині.
Похований Олександр Свинчук на кладовищі в рідному місті Нововолинську.[2][4]
17 липня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
20 грудня 2014 року на будівлі Нововолинської ЗОШ № 3, де навчався майбутній воїн, встановлено меморіальні дошки на честь Павла Попова та іншого полеглого героя війни — Володимира Пушкарука, який загинув під Іловайськом.[1]
9 квітня 2015 року в Нововолинську відбулось урочисте відкриття Стели Героям, на якій розміщені фотографії усіх жителів міста, які полягли під час Революції Гідності та війни на сході України: Сергія Байдовського, Романа Бірюкова, Сергія Бугайчука, Андрія Дрьоміна, Андрія Задорожнього, Ігора Кантора, Андрія Комаристого, Павла Попова, Володимира Пушкарука та Олександра Свинчука.[5]
- ↑ а б У Нововолинську увіковічнили пам'ять Героїв АТО. Архів оригіналу за 23 серпня 2021. Процитовано 20 серпня 2015.
- ↑ а б в г д Олександр Свинчук нагороджений орденом посмертно. Архів оригіналу за 6 червня 2018. Процитовано 20 серпня 2015. [Архівовано 2018-06-06 у Wayback Machine.]
- ↑ а б У бою загинув ще один волинянин. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 20 серпня 2015.
- ↑ а б в г д Волиняни, які загинули в АТО. Ми пам'ятаємо. Архів оригіналу за 20 лютого 2015. Процитовано 20 серпня 2015.
- ↑ Відбулося урочисте відкриття Стели Героям. Архів оригіналу за 23 серпня 2021. Процитовано 27 березня 2022.
- Олександр Свинчук [Архівовано 26 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Timenote.info
- Свинчук Олександр Юрійович [Архівовано 26 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
- Указ Президента України від 17 липня 2015 року року № 436/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- Старші солдати (Україна)
- Народились 23 січня
- Народились 1986
- Померли 4 серпня
- Померли 2014
- Військовики 51-ї механізованої бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Нововолинська
- Померли в Шахтарському районі
- Поховані в Нововолинську
- Почесні громадяни Нововолинська