Перейти до вмісту

Людвік Свобода

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Свобода Людвік)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Свобода.
Людвік Свобода
чеськ. Ludvík Svoboda
Народився25 листопада 1895(1895-11-25)[1][4][…]
Грознатін, Моравське маркграфство, Австро-Угорська імперія
Помер20 вересня 1979(1979-09-20)[1][2][…] (83 роки)
Прага, Чехословаччина[5][6][…]
·цереброваскулярні хвороби
ПохованняКромержизький міський цвинтарd
Країна Чехословаччина
Національністьчехи[8][9]
Місце проживанняNative house of Ludvík Svobodad
Діяльністьполітик, військовослужбовець, Czechoslovak legionary, державний діяч, письменник
Галузьвійна[9] і політика[9]
Знання мовчеська[1][10] і угорська
УчасникПерша світова війна, Друга світова війна, Східний фронт (Перша світова війна), Повстання Чехословацького корпусу, Battle of Chelyabinskd, Q2607647?, Great Siberian Ice Marchd, Третя битва за Харків, Битва на Курській дузі, Бєлгородсько-Харківська операція, Битва за Дніпро, Битва за Київ, Житомирсько-Бердичівська наступальна операція (1943—1944), Корсунь-Шевченківська операція і Східно-Карпатська операція
Посадапрезидент Чехословаччини[d]
Військове званняGeneral of the Armyd, лейтенант, капітан, лейтенант-полковник, полковник, бригадний генерал, дивізійний генерал, лейтенант-полковник[8] і генерал армії
ПартіяКомуністична партія Чехословаччини
Брати, сестриJosef Svobodad[11]
У шлюбі зIrena Svobodovád
ДітиMiroslav Svobodad і Зої Клусакова-Свободова
Автограф
Нагороди
IMDbID 0841344

Людвік Сво́бода (чеськ. Ludvík Svoboda, 25 листопада 1895(18951125), Грознатін — 20 вересня 1979, Прага), чехословацький військовий і політичний діяч, президент ЧССР в 1968—1975, генерал, Герой Радянського Союзу (1965), Герой ЧССР.

За ініціативи СРСР у Лондоні 18 липня 1941 була укладена радянсько-чехословацька угода «Про спільні дії у війні проти фашистської Німеччини», згідно з якою відновлювались дипломатичні відносини між СРСР та Чехословацькою республікою, а також було передбачено створення військових підрозділів з громадян Чехословацької республіки на території Радянського Союзу. На її розвиток представниками верховного командування СРСР та Чехословаччини 27 вересня 1941 було підписано Військову угоду. У лютому 1943, під час контрнаступу переважаючих сил німецьких військ проти лівого крила Воронезького фронту, «бойове хрещення» прийняв чехословацький батальйон під командуванням полковника Л. Свободи[12].

Влітку 1943 р. в Новохоперську було завершено формування 1-ї окремої Чехословацької бригади під командуванням полковника Людвіка Свободи (згодом армійський корпус). З 15 тисяч чоловік її особового складу 11 тисяч були закарпатськими українцями[13].

На чолі 1-ї чехословацької бригади у складі 38-ї армії 1-го Українського фронту брав участь у деокупації Києва від німецьких військ.

Людвік Свобода неодноразово перебував на Тернопільщині: 2 липня 1917 брав участь у битві під Зборовом, 1939 року — біля м. Тернопіль. 18 вересня 1939 зупинявся у Підгайцях, 20-25 вересня 1939 — у Гусятині[14].

Брав участь у боях проти гітлерівців в Україні. У 1945—1950 рр. обіймав керівні посади в уряді Чехословаччини. У 1947 р. як міністр оборони Чехословаччини на прохання Польщі вжив заходів з перекриття кордону задля запобігання уникненню українцями депортації (т.зв. акція «Вісла»).[15] З 1968 до 1975 рр. був президентом держави.

Написав військові спогади: «З Бузулуку до Праги» (Svoboda L. Z Buzuluku do Prahy. — Praha: NaŠe Vojsko, 1963.).

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

У місті Харків є проспект Людвіга Свободи.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в Encyclopædia Britannica
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ Свобода Людвик // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1976. — Т. 23 : Сафлор — Соан. — С. 84.
  5. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118620142 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  6. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  7. ↑ The Fine Art Archive — 2003.
  8. ↑ а б Databáze Vojenského historického archivu
  9. ↑ а б в Encyklopedie Kroměříže — 2020.
  10. ↑ CONOR.Sl
  11. ↑ Encyklopedie dějin města Brna — 2004.
  12. ↑ Всемирная история: В десяти томах. / Т. X. — М.: Мысль, 1965. — С. 213–214.
  13. ↑ Муковський І. Т., Лисенко О. Є. Звитяга і жертовність: Українці на фронтах другої світової війни / За ред. В. Д. Конашевича. — К.: Пошуково-вид. Агентство «Книга Пам'яті України», 1996. — 568 с. ISBN 5-88500-041-7. Посилання на: Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.— Т. 3. — С. 1187.
  14. ↑ Барна В., Горбоватий В., Клименко О., Колодницький С. Свобода Людвік… С. 238.
  15. ↑ Акція «Вісла». Документи / упор. Євген Місило. — Львів; Нью-Йорк: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1997. — ISBN 5-7707-8504-7. — С. 173.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Свобода Людвік // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.170-173


політик Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Людвік_Свобода&oldid=44181226