Севрюково (Орловська область)
| Севрюково | |
|---|---|
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | |
| Код ЗКАТУ: | 54236837008 |
| Код ЗКТМО: | 54636437131 |
| Основні дані | |
| Поштовий індекс | 303015 |
| Географічні координати: | 53°09′ пн. ш. 36°53′ сх. д. / 53.150° пн. ш. 36.883° сх. д.Координати: 53°09′ пн. ш. 36°53′ сх. д. / 53.150° пн. ш. 36.883° сх. д. |
| Мапа | |
  Севрюково | |
|
| |
Севрюково — село в складі Черемошенського сільського поселення Мценського району Орловської області Росії. До утворення Мценського району входила до складу Новосільського повіту Тульської губернії.
Географія[ред. | ред. код]
Село розташована на рівнинній місцевості на Севрюковому верху (яру) в 3 км від автодороги Новосіль — Мценськ, в 4 км від сільського адміністративного центру села Черемошни.
Назва[ред. | ред. код]
Назву отримано за прізвищем власників Севрюкових, відомих з XVI століття. Севрюки — служиві люди станичної служби на Сіверщині — сучасній межі між Україною та Росією. Швидше за все хтось із них отримав наділ на новосільській землі[1].
Історія[ред. | ред. код]
Згадується в ДКНУ (дозорної книзі Новосільського повіту) за 1615 рік як село Севрюково: «За Микифором за Матвєєвим сином Махова вотчина по жалуваній грамоті царя Василія за підписом дяка Микалая Новокщенова 1610 році липня у 20-те, що йому дано в вотчину за московське облогове сидіння … село Севрюково, що був починок, на Севрюковому верху». Село відносилося до приходу церкви страстотерпця Христового Георгія села Субочева.
У 1859 році в Севрюковому було 38 селянських дворів, в 1915 році — 6 дворів, в 1926 — 74. Село складалася з двох поселень і мало назви Севрюково 1-е і 2-е, які в 1963 році були об'єднані в одне. За відомостями за 1926 рік в селі була школа 1-го ступеня і пункт ліквідації неписьменності.
Після революції був утворений колгосп імені Райкому[2][3].
В 2018 році в селі проживало 12 людей[4].
Населення[ред. | ред. код]
Динаміка населення за роками:
| Роки | 1859 | 1915 | 1926 | 2000 | 2010 | 2018 |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Населення | 390[5] | 90[6] | 455 | 30 | 19[7] | 12 |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Майорова Т. В., Полухин О. В. Историко-топонимический словарь Новосильского уезда Тульской губернии. — Тула : ООО «Борус-Принт», 2014. — С. 103, 104. — 148 с. — ISBN 978-5-905154-18-8.
- ↑ Сычёв Н. В. Новосильско-Одоевское княжество. — М., 2016. — С. 431. — 536 с. — ISBN Книжный магазин «Русская деревня».
- ↑ Саран А. Ю. Орловские деревни. Реконструкция исторического состава. 1566—2014. В 4-х томах: монография. — Орёл : ФГБОУ ВО Орловский ГАУ, 2015. — Т. 4. Работьково—Яшное. — С. 119. — 539 с. — ISBN 978-5-93382-263-9, 978-5-93382-267-7.
- ↑ Забытые богом: жители Севрюково рассказали о своей жизни. Рамблер/новости (ru-RU) . Процитовано 11 лютого 2018.
- ↑ Левшин В. Списки населённых мест Российской империи по сведениям 1859—1862 гг. Тульская губерния / под ред. Е. Огородникова. — СПб. : Центральный статистический комитет МВД, 1862.
- ↑ Антонов Д. Н. Справочник «Новый Кеппен». Приходы Тульской епархии (по данным клировых ведомостей, 1915—1916 гг.) : [арх. 2 листопада 2005]. — Институт «Открытое общество», 2001.
- ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. 7. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов Орловской области [Архівовано 2014-02-22 у Wayback Machine.]. Проверено 1 февраля 2014. 1 февраля 2014 года.