Перейти до вмісту

Селіжаровка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Селіжаровка
56°51′ пн. ш. 33°27′ сх. д. / 56.85° пн. ш. 33.45° сх. д. / 56.85; 33.45
ВитікСеліґер Редагувати інформацію у Вікіданих
• координати57°01′51″ пн. ш. 33°16′36″ сх. д. / 57.0309° пн. ш. 33.2768° сх. д. / 57.0309; 33.2768
ГирлоВолга Редагувати інформацію у Вікіданих
• координати56°51′13″ пн. ш. 33°27′19″ сх. д. / 56.8536° пн. ш. 33.4552° сх. д. / 56.8536; 33.4552
Басейнбасейн Волгиd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країни: Росія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
РегіонТверська область Редагувати інформацію у Вікіданих
Довжина36 км Редагувати інформацію у Вікіданих
Площа басейну:2950 км² Редагувати інформацію у Вікіданих
Середньорічний стік20 м³/с
Притоки:Sizhinad і Tikhvinad Редагувати інформацію у Вікіданих
Водойми в русліСеліґер Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Селіжаровка (рос. Селижаровка) — річка на північному заході європейської частини Росії, у Тверській області, ліва притока Волги. Витікає з озера Селігер[2]. Селіжаровка — одна з перших великих волзьких приток.

Довжина — 36 км, площа сточища — 2950 км²[3], середня витрата води — 20 м³/с[4]. Висота витоку — 205 м над рівнем моря[5].

Найбільші притоки — Тихвіна і Сижина (обидва ліві). Найбільший населений пункт на річці — селище Селіжарово, центр Селіжаровського району, в межах якого Селіжаровка впадає в Волгу.

Має виток з південно-західного кінця Селіжаровського плеса Селігеру. У верхній течії — річка завширшки 25-30 метрів, з швидкою течією, камінням і невеликими перекатами в річищі. Береги біля річки високі, з лісами.

Нижче за течією долина ширшає, течія слабшає.

Волга у місці впадання Селіжаровки — річка завширшки 30-40 м, не набагато більше власне Селіжаровки.

Популярна у водних туристів і рибалок. На берегах річки багато будинків відпочинку і пансіонатів.

На правому березі річки Селіжаровка за 1,3 км на захід від присілка Хилово знаходиться курганна група Хилово-1 (6 насипів) XI—XII століть[6].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ GEOnet Names Server — 2018.
  2. ↑ Селигер // Большая российская энциклопедия. Архів оригіналу за 5 лютого 2020. Процитовано 9 серпня 2020. [Архівовано 2020-02-05 у Wayback Machine.]
  3. ↑ http://textual.ru/gvr/index.php?card=174397 Государственный водный реестр. Селижаровка. textual.ru. Минприроды России (29 марта 2009).
  4. ↑ Энциклопедический справочник «Тверская область». Статья (рос.).{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. ↑ Аркуш карти O-36-103 Осташков. Масштаб: 1 : 100 000. Видання 1973 р. (рос.)
  6. ↑ Государственный список памятников истории и культуры Тверской области местного значения.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

Література

[ред. | ред. код]
  • Селижаровка // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.
  • Воронов Ю. Б. «100 избранных маршрутов для путешествий на байдарке». — М.: «Мир», 1993. skitalets.ru. Дата обращения 19 февраля 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Селіжаровка&oldid=44532492