Перейти до вмісту

Сентінел-2

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сентінел-2
Зображення
Головний предмет твору відкриті дані і European Open Science Cloudd
Початкова точка маршруту Куру
Ракета-носій VEGA
Оператор Європейське космічне агентство
Виробник Airbus Defence and Space GmbHd[1]
Розробник Astrium
Офіційний сайт(англ.)
Офіційний сайт(англ.)
CMNS: Сентінел-2 у Вікісховищі

Сентінел-2 (англ. Sentinel-2) — космічна місія дистанційного зондування Землі, запущена Європейським космічним агентством (ESA) у рамках програми «Коперник» для здійснення дистанційного спостереження і підтримки таких сервісів, як моніторинг лісів, фіксування змін покриву Землі, відстеженням наслідків стихійних лих. Ця місія складається із двох однакових супутників — Sentinel-2A і Sentinel-2B.

Огляд

[ред. | ред. код]

Місія Sentinel-2 має наступні можливості:

Для забезпечення частої відвідуваності і високої доступності місії, в місії заплановано два ідентичні супутники Sentinel-2 (Sentinel-2A і Sentinel-2B), що працюють одночасно. Орбіта є сонячно-синхронною на висоті 786 км, 14.3 обертань на день, із низхідним вузлом орбіти 10:30 ранку. Цей місцевий час було обрано як компроміс мінімізуючи покриття хмарами і забезпечуючи достатнє освітлення Сонцем. Цей час близький до місцевого часу, використаним в Landsat і відповідає супутникам SPOT, що дозволяє поєднувати дані Sentinel-2 із історичними знімками аби будувати довготривалі часові послідовності.

Запуск

[ред. | ред. код]

Два супутники працюють по протилежні боки орбіти. Запуск першого супутника, Sentinel-2A, було здійснено 23 червня 2015 у 01:52 UTC за допомогою ракета-носія Vega.[2] Sentinel-2B було запущено 7 березня 2017 at 01:49 UTC,[3] також на борту ракети Vega.[4]

Інструменти

[ред. | ред. код]

Кожен супутник Sentinel-2 несе на собі мультиспектральний прилад (англ. multi-spectral instrument, MSI) з 13-му спектральними каналами у видимому, близькому інфрачервоному (VNIR) і інфрачервоному з короткими хвилями (SWIR) спектральних діапазонах.

В камері MSI використано концепцію поздовжнього сканера[en] і його структура здебільшого відповідає умовам роботи при великому захваті в 290 км, а також високими геометричними і спектральними характеристиками, необхідними для вимірювання.[5] Він має діафрагму в 150 мм і конструкцію із тридзеркальним антистигматом із фокусною відстанню приблизно в 600 мм; його кути зору становлять приблизно 21 градус на 3.5 градуси.[6] Дзеркала прямокутні і виконані із карбіда кремнію, по подібній технології що і в місії Gaia.

Смуги Sentinel-2 Центральна довжина хвилі (µм) Роздільна здатність (м) Ширина смуги (нм)
Смуга 1 — Прибережні аерозолі 0.443 60 20
Смуга 2 — Синій 0.490 10 65
Смуга 3 — Зелений 0.560 10 35
Смуга 4 — Червоний 0.665 10 30
Смуга 5 — Вегетаційний червоний край 0.705 20 15
Смуга 6 — Вегетаційний червоний край 0.740 20 15
Смуга 7 — Вегетаційний червоний край 0.783 20 20
Смуга 8 — NIR 0.842 10 115
Смуга 8A — Вузький NIR 0.865 20 20
Смуга 9 — Водяна пара 0.945 60 20
Смуга 10 — SWIR — Cirrus 1.375 60 20
Смуга 11 — SWIR 1.610 20 90
Смуга 12 — SWIR 2.190 20 180

Галерея

[ред. | ред. код]

Приклади відзнятих зображень.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://www.esa.int/Applications/Observing_the_Earth/Copernicus/Sentinel-2/Facts_and_figures
  2. Nowakowski, Tomasz (23 червня 2015). Arianespace successfully launches Europe's Sentinel-2A Earth observation satellite. Spaceflight Insider. Архів оригіналу за 10 січня 2021. Процитовано 17 серпня 2016.
  3. Bergin, Chris (6 березня 2017). Sentinel-2B rides Vega to join Copernicus fleet. NASASpaceFlight.com. Архів оригіналу за 6 березня 2017. Процитовано 9 березня 2017.
  4. van Oene, Jacques (17 листопада 2016). ESA's Sentinel 2B spacecraft steps into the spotlight. Spaceflight Insider. Архів оригіналу за 12 грудня 2016. Процитовано 17 листопада 2016.
  5. Sentinel-2 MSI: Overview. European Space Agency. Архів оригіналу за 8 січня 2021. Процитовано 17 червня 2015.
  6. Chorvalli, Vincent (9 жовтня 2012). GMES Sentinel-2 MSI Telescope Alignment (PDF). International Conference on Space Optics. 9–12 October 2012. Ajaccio, France. Архів оригіналу (PDF) за 31 жовтня 2020. Процитовано 24 листопада 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]