Перейти до вмісту

Серджіу Дан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Серджіу Дан
рум. Sergiu Dan
Народився29 грудня 1903(1903-12-29)
П'ятра-Нямц, Нямц, Румунія
Помер13 березня 1976(1976-03-13) (72 роки)
Бухарест, Румунія[1]
Країна Румунія
Діяльністьмовознавець, біограф, перекладач, поет, письменник, драматург, журналіст
Знання моврумунська[2]

Серджіу Дан (рум. Sergiu Dan при народженні Ісидор Ротман; 29 грудня 1903, П'ятра-Нямц, Румунія — 13 березня 1976, Бухарест, Румунія) — румунський письменник, поет і журналіст єврейського походження.

Біографія

[ред. | ред. код]

Ісидор Ротман народився 29 грудня 1903 року в місті П'ятра-Нямц в родині Симона Ротмана. Його перші кроки в культурній журналістиці відбулися до 1926 року, коли він співпрацював з газетою «Cugetul Românesc». Його ранні вірші були опубліковані в таких культурних журналах «Chemarea» і «Flacăra»[3], а дебютна повість «Iudita şi Holofern» («Юдиф і Олоферн») була надрукована в 1927 році. Брат Серджіу, Михайло Дан, також був журналістом, відомим своїми перекладами віршів Володимира Маяковського[4].

В кінці 1920-х років Серджіу Дан і його друг Ромулус Діану були в Бухаресті. Саме там Дан приєднався до літературного гуртка романіста Каміла Петреску і став брати участь в регулярних літературних диспутах в ресторанах «Casa Capşa» і «Corso»[5]. До 1928 року посварився з Петреску: висміював «ноократичний» філософський проєкт, описаний Петреску, і назвав його автора «божевільним» і «легкодухим». Пізніше Серджіу Дан висловив співчуття у зв'язку з цим інцидентом, зазначивши, що він був особливо здивований ексцентричним рішенням Петреску зберігати свій філософський рукопис в Ватиканській бібліотеці.

Іон Віня ввів Дана і Діану у свої журналістські проєкти, починаючи з лівого журналу «Contimporanul», де вони публікували авангардну прозу і вірші з політичним підтекстом[6]. Твори Дана були представлені й в інших виданнях: «Vremea», «Revista Fundaţiilor Regale», «Universul Literar» (літературний додаток «Universul daily») і «Bilete de Papagal» (сатирична газета поета Тудора Аргезі). У цей період Дан навчався в Бухарестському комерційному училищі. Разом з Діану (для якого це теж був дебют) Дан став співавтором романтизованої біографії поета і фольклориста XIX століття Антона Панна «Viaţa minunată a lui Anton Pann» («Чудове життя Антона Панна», 1929). Ця спільна художня п'єса була перевидана в 1935 році як «Nastratin şi timpul său» («Настратін і його час»)[7]. Дан також приєднався до клубу «Sburătorul», сформованого навколо однойменного журналу літературного теоретика Еуджен Ловінеску.

Під час своєї роботи в «Contimporanul» Дан вступив в конфлікт з сюрреалістичною і крайньо-лівою групою в «Unu», в журналі поета Саші Пане. Це протиріччя відображало основні розбіжності між «Contimporanul» та іншими авангардними майданчиками[4]. До 1930 року брат Серджіу, Михайло Дан, пішов з «Bilete de Papagal» і став співпрацювати з «Unu», де він пізніше став головним редактором. Однак оприлюднені у 2008 році документи, показують, що він був таємним інформатором розвідувального агентства Румунського королівства сигуранца з місією контролювати постійні контакти «Unu» з комуністами. Він довгий час підозрювався в цьому літературним товариством «Sburătorul». Також в 1930 році, незабаром після повернення румунського короля Кароля II на престол, Серджіу Дан працював в якості політичного редактора[3] в штабі Dreptatea, платформі Національної селянської партії (НСП). Відповідно до пізнішої доповіді комуністичного журналіста Петра Пандреа, Дан і Віня разом вкрали оригінальну чернетку статті економіста НСП Вірджіла Мадгеру і підробили її таким чином, що здавалося, ніби Мадгеру був антикаролістом; потім вони продали копію конкуренту Мадгеру, корпоративісту-теоретіку Михайлу Маноілеску. Маноілеску віддав копію цього документа Каролю, дискредитувавши себе, коли підробка була викрита[8]. Пандреа стверджував, що Дан і Віня отримали 150 000 лей з цієї справи, в той час як їхня жертва Маноілеску потрапив в постійну немилість.

Фактичний редакторський дебют Серджіу Дана відбувся в 1931 році, коли Едітура Куджетаря опублікував свій роман «Dragoste şi moarte în provincie»[7]. 1932 року Дан і драматург Джордж Михайло Замфіреску розділили щорічну премію Товариства румунських письменників, членами якого вони стали. 1932 року Серджіу Дан став співробітником газети Віні «Facla», разом з романістом Іоном Келугеру, поетом Н. Давідеску, письменником-режисером Санду Ельядом і професійними журналістами Ніколає Карандіні та Хенриком Штрайтманом.

Дан продовжив свою письменницьку кар'єру з книгою «Arsenic», виданою в Cultura Naţională в 1934 році, і з «Surorile Veniamin» (Editura Vatra, 1935)[7]. Перша книга отримала ще одну літературну премію на фестивалі в Ефоріє в 1934 році[3]. 1934 року Дан був одним з 46 інтелектуалів, які підписали звернення на користь нормалізації відносин між Румунією та Радянським Союзом[9].

У перші роки Другої світової війни Серджіу Дан піддався антисемітським репресіям після приходу до влади авторитарного фашистського режиму (див. Румунія у Другій світовій війні). Спочатку він був виключений зі Спілки письменників[10]. У липні 1940 року в виданні «Universul Literar» фашистський автор Ладмісс Андрееску запропонував бойкотувати роботи Дана і ввести загальну заборону на єврейську літературу[11]. У роки Націонал-легіонерської держави деякі автори, співчуваючи правлячій «Залізній гвардії», відзначали, що її застосування цензури є революцією проти модерністської літератури. В їх журналі «Gândirea» Дан згадувався як показник «єврейської хвороби»[12]. Дан уникнув єврейського погрому в січні 1941 року, сховавшись у свого друга Віні.

Пізніше новий диктаторський уряд кондукетора Іона Антонеску заніс Дана до списку заборонених єврейських авторів[13]. Дан виявився серед євреїв, депортованих в концтабори в контрольованому Румунією Придністров'ї (див. Голокост в Румунії). Він був зрештою звільнений і зміг повернутися до Бухареста, де лікувався у єврейського лікаря і соратника Еміля Доріана, поки переворот у серпні 1944 року не повалив Антонеску[14].

За мотивами своєї депортації в Придністров'я він написав роман «Unde începe noaptea», який опублікувало видавництво «Editura Naţionala Mecu» в 1945 році[15]. Вважається, що книга стала відповіддю на ранні ознаки заперечення Голокосту[3], вона була вилучена з обігу з невідомих причин. Пізніше було висловлено думку про те, що книга розходилася з порядком денним Комуністичної партії Румунії[16]. Два роки по тому «Naţionala Mecu» видало ще один присвячений війні роман Дана «Roza şi ceilalţi»[17].

Політичні погляди Серджіу Дана розходилися з комуністичним порядком денним, і після 1948 року він був зрештою арештований. Повідомляється, що політичне переслідування Серджіу Дана почалося, коли в 1947 році він виступив в якості свідка захисту на суді над своїм другом, журналістом НСП Ніколає Карандіно. Секретна поліція Секурітате конфіскувала його роботи. Умови утримання Дана під вартою літературний історик Хенрі Заліс називав «дикими». Як і численні інші громадські діячі, він утримувався в тюрмі «Аюд».

Приблизно в 1955 році він вийшов на свободу. Під тиском Спілки письменників, він став писати в стилі соціалістичного реалізму. Його пізніша бібліографія включає твори «Taina stolnicesei» (1958) і «Tase cel Mare» (1964)[15].

У 1970 році були перевидані його «Roza şi ceilalţi» і «Arsenic», а також вийшла його остання книга «Dintr-un jurnal de noapte»[15]. Того року, в знак протесту проти комуністичної цензури, Дан відмовився прийняти орден Meritul Cultural[3]. Він також зосередився на діяльності в якості перекладача, ним були переведені романи «Пані Боварі» і «Саламбо» французького класика Гюстава Флобера. Крім того, він переклав на румунську мову твори Луї Арагона, Мішеля Друа, Моріса Дрюона, Анатоля Франса, Бориса Польового, Ельзи Тріоле і Вольтера. 1973 року молоді літератори Іляна Корбя і Ніколає Флореску взяли у нього інтерв'ю для книги «Biografii posibile».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Sergiu Dan biografia
  2. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ а б в г д (рум.) Boris Marian, «Lăudabil demers: reeditarea unui roman al lui Sergiu Dan» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], in Realitatea Evreiască, Nr. 262—263 (1062—1063), December 2006, p.19
  4. ↑ а б (рум.) Paul Cernat, «Subterana politică a avangardei românești» [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.], in Observator Cultural, Nr. 417, April 2008
  5. ↑ (рум.) Geo Șerban, «D. G. L. R. — siglă de patrimoniu (III). Solidari cu destinele literaturii române» [Архівовано 17 липня 2020 у Wayback Machine.], in Realitatea Evreiască, Nr. 228 (1028), April 2005, p.6-7
  6. ↑ Cernat, p.151, 194—197, 269
  7. ↑ а б в Călinescu, p.1021; Crohmălniceanu, p.353, 605, 606
  8. ↑ Petre Pandrea, «Carol II-Madgearu-Manoilescu», in Magazin Istoric, April 2002, p.27
  9. ↑ Adrian Cioroianu, Pe umerii lui Marx. O introducere în istoria comunismului românesc, Editura Curtea Veche, Bucharest, 2005, p.114-118. ISBN 973-669-175-6
  10. ↑ (рум.) Radu Cosașu, «Ura în toată incultura ei» [Архівовано 19 липня 2020 у Wayback Machine.], in Dilema Veche, Nr. 118, April 2006
  11. ↑ (рум.) Ladmiss Andreescu, «Iudeii în literatura noastră» [Архівовано 29 липня 2014 у Wayback Machine.], in Universul Literar, Nr. 29/1940, p.2 (digitized by the Babeș-Bolyai University Transsylvanica Online Library [Архівовано 14 серпня 2011 у Wayback Machine.])
  12. ↑ (рум.) S[eptimiu] B[ucur], «Cronica măruntă. Revista Fundațiilor Regale» [Архівовано 30 жовтня 2018 у Wayback Machine.], in Gândirea, Nr. 7/1940, p.519 (digitized by the Babeș-Bolyai University Transsylvanica Online Library [Архівовано 14 серпня 2011 у Wayback Machine.])
  13. ↑ Rotman, p.174-175
  14. ↑ Rotman, p.176
  15. ↑ а б в Crohmălniceanu, p.605
  16. ↑ (рум.) «Hasefer — ca de obicei, la înălțimea așteptărilor» [Архівовано 17 липня 2020 у Wayback Machine.], in Realitatea Evreiască, Nr. 256—257 (1056—1057), June–July 2006, p.5
  17. ↑ Călinescu, p.1021

Література

[ред. | ред. код]
  • George Călinescu, Istoria literaturii române de la origini pînă în prezent, Editura Minerva, Бухарест, 1986
  • Paul Cernat, Avangarda românească şi complexul periferiei: primul val, Cartea Românească, Бухарест, 2007. ISBN 978-973-23-1911-6
  • Ovid Crohmălniceanu, Literatura română între cele două războaie mondiale, Vol. I, Editura Minerva, Бухарест, 1972. OCLC 490001217
  • John Neubauer et al., «1945», in Marcel Cornis-Pope, John Neubauer (eds.), History of the Literary Cultures of East-Central Europe: Junctures and Disjunctures in the 19th and 20th Centuries, John Benjamins, Amsterdam & Philadelphia, 2004, p.   143—176. ISBN 90-272-3452-3
  • (рум.) Liviu Rotman (ed.), Demnitate în vremuri de restrişte, Editura Hasefer, Federation of Jewish Communities of Romania & Elie Wiesel National Institute for Studying the Holocaust in Romania, Бухарест, 2008. ISBN 978-973-630-189 -6
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Серджіу_Дан&oldid=42228895