Субтропічний ліс
Середземнорські ліси, рідколісся та чагарники — біом, визначений Всесвітнім фондом природи. [1] Біом зазвичай має сухе літо і дощову зиму, хоча в деяких областях опади можуть бути рівномірними. Літо, як правило, спекотне у низинних районах віддалених від узбережжя, але може бути прохолодним на узбережжі. Зима, як правило, м’яка та прохолодна на низовинах, але може бути холодною у районах віддалених від узбережжя та на височині. Усі ці екорегіони дуже самобутні, у сукупності містять 10% видів рослин Землі. [2]
Середземнорські ліси, рідколісся та чагарники здебільшого зустрічаються на теренах зі середземноморським кліматом, але заходять у середні широти: [1]
- Середземномор'я
- Чилійський маторраль
- Каліфорнійський чапараль та рідколісся екорегіон у Каліфорнії та півострові Нижня Каліфорнія
- Західнокапська провінція
- Південно-західна[en] та південна Австралія.
Біом не обмежується середземноморською кліматичною зоною. Він також може бути присутнім в інших кліматичних зонах (які зазвичай межують із середземноморською кліматичною зоною), наприклад, у сухіших регіонах океанічного та вологого субтропічного клімату, а також у деяких районах напівпосушливого кліматичного поясу. Несередземноморські кліматичні регіони з середземноморською рослинністю включають долину річки Ніл, Єгипет (простягається вгору вздовж берегів річки), частини Східнокапської провінції, ПАР, південно-східної Австралії, південно-східного Азербайджану, південно-східну Туреччину, крайній північ Іраку, провінцію Мазандаран, Іран, Центральну Італію, частину Балкан (включаючи Північну Грецію), а також Північну та Західну Йорданію.
Типи рослинності варіюються від лісів до рідколісся, саван, чагарників та луків; ландшафти «мозаїчного середовища проживання» поширені, де різні типи рослинності переплетені один з одним у складних візерунках, створених змінами ґрунту, топографії, впливом вітру та сонця та історією пожеж. Більша частина деревної рослинності в регіонах із середземноморським кліматом є склерофільною. Склерофільна рослинність, як правило, має невеликі темні листя, покриті восковим зовнішнім шаром, щоб утримувати вологу в посушливі літні місяці.
Фітогеографи розглядають фінбош (Південна Африка) як окреме рослинне царство, оскільки 68% з 8600 видів судинних рослин, які зустрічаються на його 90 000 км², є ендемічними та дуже відмінними на кількох таксономічних рівнях. [1][3] [1][3] Фінбош і чагарники Південно-Західної Австралії мають флору значно різноманітнішу, ніж інші екорегіони, хоча будь-який середземноморський чагарник все багатший на види та ендеміки порівняно з іншими нелісовими екорегіонами.[1][3]
- Ліси: середземноморські ліси, як правило, складаються з широколистяних дерев, таких як дубові та мішані склерофілові ліси Каліфорнії та Середземноморського регіону, евкаліптові ліси Південно-Західної Австралії та ліси нотофагуса у центральній частині Чилі. Ліси часто зустрічаються в прибережних районах, де вони отримують більше літніх опадів. Хвойні ліси також зустрічаються, особливо навколо Середземного моря. Соснові та листяні дубові рідколісся поширені по всій Каліфорнії.
- Рідколісся: дубові рідколісся[en] характерні для Середземноморського басейну та Каліфорнії. Соснові ліси також є в Середземноморському басейні. У Каліфорнії також є горіхові рідколісся.
- Саванна та пасовища: Луки Каліфорнійської долини є найбільшим середземноморським екорегіоном пасовищ, хоча ці пасовища в основному перетворені на сільськогосподарські угіддя. Решта рідколісь переважно представлені дубом, горіхом та сосною. Савана з коркового дуба в Португалії, відома як монтадо[en], є хорошим прикладом середземноморської савани.
- Скреб: густі зарості вічнозелених склерофілових чагарників і невеликих дерев. Найчастіше зустрічаються біля морського узбережжя і часто пристосовані до вітру та солоного повітря з океану. Їх називають чапараль (Каліфорнія та південна Португалія), матораль в Чилі та південній Іспанії, гарига або макі у Франції, маквіс або гарига в Італії, фригана[de] в Греції, томілляр[es] в Іспанії, фінбош, реностервелд[en], сукулент-Кару і страндвелд у Південній Африці, квонган у південно-західній Австралії та бата в Ізраїлі. Північний прибережний чагарник[en] і прибережний чагарник[en], також відомий як м’який чапараль, зустрічаються поблизу узбережжя Каліфорнії.
- ↑ а б в г д
Ця стаття містить текст, доступний за ліцензією CC BY-SA 3.0. World Wide Fund for Nature. Mediterranean Forests, Woodlands, and Scrub Ecoregions. Архів оригіналу за 1 квітня 2011. Процитовано 27 травня 2010.
- ↑ Cody, M.L. (1986). Diversity, rarity, and conservation in Mediterranean-climate regions. У Soulé, M.E. (ред.). Conservation biology. Massachusetts, USA. с. 122—152.
- ↑ а б в Cowling, R.M.; MacDonald, I.A.W.; Simmons, M.T. (1996). The Cape Peninsula, South Africa: Physiographical, biological and historical background to an extraordinary hot-spot of biodiversity. Biodiversity and Conservation. 5 (5): 527—550. doi:10.1007/bf00137608.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
|
Це незавершена стаття з ботаніки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з екології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |