Сеґнітит
| Сеґнітит | |
|---|---|
  | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1]  |
| IMA-номер | IMA1991-017 |
| Абревіатура | Sgt[2] |
| Nickel-Strunz 10 | 8.BL.10 |
| Dana 8 | 42.7.4.4 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | E. Ralph Segnitd[3] |
| Типова місцевість | Kintore opencut, Broken Hill South mined[3] |
 Сеґнітит у Вікісховищі | |
Сеґнітит[4] — мінерал класу фосфатів, арсенатів та ванадатів, що відноситься до групи дюсертиту. Названий на честь Едгара Ральфа Сеґніта (1923—1999), геолога та гемолога у відділі мінеральної хімії CSIRO в Мельбурні, за його внесок у австралійську мінералогію.
Сеґнітит — це арсенат із хімічною формулою PbFe₃3+(AsO₄)₂(OH, H₂O)₆.
Схвалений як дійсний вид Міжнародною мінералогічною асоціацією в 1991 році.
Кристалізується в тригональній системі.
Твердість за шкалою Мооса становить 4.
За класифікацією Нікеля-Штрунца сеґнітит належить до підгрупи «08.BL: Фосфати та ін. з додатковими аніонами, без H₂O, із середніми та великими катіонами, (OH тощо): RO₄ = 3:1» разом із такими мінералами: бедантит, коркіт, гідальгоїт, гінсдаліт, кеммліцит, сванбергіт, вудхаузіт, галлобеудантит, арсеногоязит, арсеногорцейксит, арсенокрандалліт, беноїт, крандаліт, дусертит, ейлеттерзит, горцейксит, гоязит, кінтореїт, філіпсборніт, плюмбогуміт, спрингкрікіт, арсенофлоренсіт-(La), арсенофлоренсіт-(Nd), арсенофлоренсіт-(Ce), флоренсіт-(Ce), флоренсіт-(La), флоренсіт-(Nd), вейландит, заїрит, арсеноваландит, грауліхіт-(Ce), флоренцит-(Sm), вітаніеміїт і патерсоніт.
Сеґнітит вперше був виявлений у рудному родовищі Брокен-Гілл, штат Новий Південний Уельс, Австралія. Вперше він був знайдений в окисненій зоні свинцево-цинкових сульфідних рудних тіл рудного родовища Брокен-Гілл і утворюється в подібних умовах по всьому світу. Сеґнітит є відносно рідкісним мінералом, і він не проявляється в дуже великих кількостях, але зустрічається по всьому світу в подібних місцях. Згодом його знайшли в багатьох місцевостях Західної Європи, зокрема в районах поблизу Швейцарії, Німеччини та Австрії.
- ↑ Mandarino J. A. New minerals recently approved by the Commission on New Minerals and Mineral Names, International Mineralogical Association // The Canadian Mineralogist — Association Minéralogique du Canada, 1992. — Vol. 30. — P. 1177–1179. — ISSN 0008-4476; 1499-1276
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 318. — ISBN 978-966-360-463-3.