Перейти до вмісту

Сибірська АЕС

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сибірська АЕС
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
АдмінодиницяСєвєрськ Редагувати інформацію у Вікіданих
Технічні параметри
Інша інформація
Мапа
CMNS: Сибірська АЕС у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Сибірська атомна електростанція — виведена з експлуатації атомна електростанція в Росії, розташована в Томській області поблизу міста Томська. Перша промислова атомна електростанція в Радянському Союзі.

Історія

[ред. | ред. код]

Перший реактор на цій території був введений в експлуатацію в 1955 році, але він використовувався тільки для військових потреб, електроенергію тут почали виробляти лише після введення в експлуатацію першого енергетичного реактора у вересні 1958 року.[1]

Перший двоцільовий водо-графітовий реактор ЭИ-2 (спочатку проєктувався як И-2) був запущений в експлуатацію в грудні 1958 року.

Спочатку станція мала потужність 100 МВт, яку потім довели до 600 МВт: у 1961 році ввели в експлуатацію реактор АДЕ-3, що виробляв плутоній, електроенергію і тепло.

Рішення про будівництво реакторів АДЕ-4 і АДЕ-5 було ухвалено в серпні 1957 року і підписано міністром середнього машинобудування Юхимом Славським.

Об'єкт спочатку призначався для напрацювання збройового плутонію на уран-графітових реакторах. Вироблення теплової та електричної енергії було позитивним побічним ефектом.

25 грудня 1963 року в експлуатацію було введено реактор АДЕ-4 і 1965 року - реактор АДЕ-5. У 1973 році було побудовано тепломагістраль до Томська, що забезпечує теплом обласний центр.

Станом на 2000-ті роки реактори давали 30-35 % тепла, необхідного для опалення житлового масиву Томська, понад 50 % для міста Сіверська і проммайданчиків СХК, решту енергетичних потреб Сіверська задовольняють за рахунок Сєвєрська ТЕЦ.

Електростанція була повністю закрита у 2008 році через радіоактивне забруднення. Всього в ній працювало п'ять реакторів: И-1, ЭИ-1, АДЕ-3, АДЕ-4 і АДЕ-5.[1] Блок И-1 використовувався лише для виробництва плутонію, решта реакторів, крім виробництва плутонію для ядерної зброї, також використовувалися для виробництва тепла та електроенергії. Конструкція реакторів була подібна до пізніших реакторів РБМК,[2] які служили, серед іншого, напр. в Чорнобилі. Це була друга найстаріша атомна електростанція в Радянському Союзі та найстаріша радянська атомна електростанція промислових розмірів.

У перспективі електростанцію планують замінити на Сєверську АЕС.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Bukharin, Oleg (2004). Russian Strategic Nuclear Forces. Т. první. MIT Press Ltd. с. 96. ISBN 0-262-66181-0. {{cite book}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка)
  2. RBMK Reactors | reactor bolshoy moshchnosty kanalny | Positive void coefficient - World Nuclear Association. www.world-nuclear.org. Процитовано 29 червня 2020.