Перейти до вмісту

Сибірякова Олена Олександрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Олена Сибірякова
Ім'я при народженніОлена Олександрівна Сибірякова
Народилася21 вересня 1972(1972-09-21) (52 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Київ, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоСРСР СРСР → Україна Україна
Місце проживанняКиїв
Діяльність суспільні комунікації, медіатехнології, політологія
Відома завдяки суспільні комунікації, письменниця
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступінькандидат історичних наук
Сайтсайт Групи компаній «Рост»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сибіряков.

Олена Олександрівна Сибірякова (21 вересня 1972, Київ) — український фахівець в царині суспільних комунікацій і медіатехнологій, кандидат історичних наук[1]. Керуючий партнер Групи компаній «Рост»[2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилась у Києві 21 вересня 1972 року. Закінчила середню школу № 135 в м. Києві.

Кандидат історичних наук, в кінці 90-х рр. захистила кандидатську дисертацію «Відеокомунікація в структурі сучасної культури: еволюція впливу на людину» за спеціальністю історія і теорія культури[4].

Професійна діяльність

[ред. | ред. код]

Робота у сфері суспільних комунікацій

[ред. | ред. код]

Починала свою кар'єру журналістом на телеканалі 1+1.

Провела більше 20 виборчих кампаній в Україні, Росії, Киргизстані[5]. У різні роки працювала з Валерієм Хорошковським, Анатолієм Кінахом[6], Ігорем Бакаєм, Віктором Ющенком[7]

  • 1998 р. — теперішній час — засновниця і керуючий партнер Групи компаній «Рост».

Профіль діяльності: комунікації у сфері IT технологій, FMCG, побутової техніки, фармацевтики і косметики, виробництва і маркетингу будівельних матеріалів[8].

  • 2010 р. — теперішній час — заснування Фонду якісної політики, керівник програм фонду[9].

Викладає на кафедрі тележурналістики, дикторів і ведучих телепрограм Київського національного університету культури і мистецтв[10].

Член Chartered Institute of Public Relations «CIPR» — професійній Асоціації PR-фахівців в Європі з освіти у сфері комунікацій, входить до складу Громадської Організації "Український Клуб «Aspen»[11]. Входить до числа експертів Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Студентська республіка»[12].

Розробка медіатехнологій

[ред. | ред. код]

2008 р. — теперішній час — керівництво розробкою і реалізацією інноваційної платформи SINCE (Synchronous INstrumental Center)[5],[13],[14],[15],[15],[16].

Платформа дозволяє необмеженій кількості користувачів з усього світу і всіх типів пристроїв (мобільний, планшет, ноутбук), в режимі реального часу дивитися, оцінювати і обмінюватися своїми емоціями та думками з приводу мультимедіаданих[16],[17].

У 2013 році тестування технічних можливостей SINCE було проведене фахівцями Київського політехнічного інституту[18] Тимуром Шемседіновим та Андрієм Губським. Тест підтвердив результат SINCE на здатність утримувати більше 60 тисяч одночасних підключень та стабільної роботи при використанні одного сервера[19].

За словами Олени Сибіряковой, SINCE може конкурувати з провідними міжнародними сервісами оцінки медіа- і відеоконтенту та має унікальні можливості (необмежене число підключень й легка інтеграція з телебаченням)[19],[20].

У 2013 році SINCE отримав патент Всесвітньої організації інтелектуальної власності[20], а в 2014-му — платформа буде представлена на міжнародному ринку[21].

Книги, блоги, дослідження

[ред. | ред. код]
  • «Траєкторія Події» (2006 р.)[22],[23],[24]. Це збірка притч і новел. Їх можна об'єднати однією фразою — усі вони про мандри вигадані і реальні.
  • «Україна. Точка G» (2012 р.)[25]. За словами автора: "Книга, звичайно ж, і про вибори, про те, як заробити мільйон, і про людей професії, якої вже немає[26].

Книга викликала неоднозначні реакції серед літературних критиків і широкої читацької публіки[27],[28],[29].

Веде авторські колонки:

  • «Траєкторія Олени Сибіряковой», про особливості українських політтехнологій на ресурсі «Рекламастер»[30]
  • Персональний блог[31]

Дає коментарі для українських та іноземних ЗМІ, як експерт в області суспільних комунікацій[32],[33],[34],[35],[36],[37],[38],[39] .

Інтерв'ю

[ред. | ред. код]

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

Від представників української преси Олена Сибірякова отримала прізвисько «єдина в Україні жінка-політтехнолог»[40],[41].

Висунула тезу про «кінець політтехнологій в Україні» в 10-ті роки XXI століття, оскільки політтехнологи перестали бути носіями ексклюзивного знання[42].

Вважає, що можливо зробити темношкіру людину президентом України[43].

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Сибірякова Олена - Українська правда - Блоги. blogs.pravda.com.ua. Процитовано 19 квітня 2020.
  2. ↑ Просування брендів і продукції - Альона Сибірякова - компанія Rost Brand. brand.grouprost.com. Архів оригіналу за 16 грудня 2017. Процитовано 19 квітня 2020. [Архівовано 2017-12-16 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Ukraine. G-Spot. ukraine-g.com.ua. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 19 квітня 2020.
  4. ↑ Сібірякова О. О. Відеокомунікація в структурі сучасної культури: еволюція впливу на людину (автореферат)
  5. ↑ а б АЛЬОНА СІБІРЯКОВА — Фонд якісної політики. Архів оригіналу за 17 липня 2013. Процитовано 5 лютого 2014.
  6. ↑ Событие: Конвертация связей и опыта
  7. ↑ Сибірякова Олена - Українська правда - Блоги. blogs.pravda.com.ua. Процитовано 19 квітня 2020.
  8. ↑ Сибірякова Олена. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 лютого 2014.
  9. ↑ Фонд якісної політики. Архів оригіналу за 26 жовтня 2012. Процитовано 5 лютого 2014. [Архівовано 2012-10-26 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Кафедра тележурналістики, дикторів та ведучих телепрограм КНУКіМ. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 5 лютого 2014. [Архівовано 2014-02-22 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Олена Сибирякова. Архів оригіналу за 23 лютого 2014. Процитовано 5 лютого 2014.
  12. ↑ ОЛЕНА СИБІРЯКОВА/ Студреспубліка. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 5 лютого 2014. [Архівовано 2014-02-22 у Wayback Machine.]
  13. ↑ SINCE - система интерактивного голосования компания Rost Kit. interface.grouprost.com. Архів оригіналу за 2 січня 2018. Процитовано 19 квітня 2020. [Архівовано 2018-01-02 у Wayback Machine.]
  14. ↑ СКОЛЬКО МОЖНО ВЕРИТЬ? 100 ДНЕЙ! Результаты исследования. Українська правда - Блоги. Процитовано 19 квітня 2020.
  15. ↑ а б Жизнь в режиме реального времени. Українська правда - Блоги. Процитовано 19 квітня 2020.
  16. ↑ а б SINCE. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 5 лютого 2014. [Архівовано 2014-02-03 у Wayback Machine.]
  17. ↑ В Украине запустят платформу SINCE для оценки медиаданных. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 5 лютого 2014. [Архівовано 2014-02-02 у Wayback Machine.]
  18. ↑ Губский, Андрей. Платформа Since - задачи и решения. andrew.gubskiy.com. Процитовано 28 липня 2019.
  19. ↑ а б Rost Group to Present the Innovative Platform SINCE That Provides the Ability to Assess Video Content in Real Time Mode with Unlimited Number of Web-users. PRWeb. Процитовано 19 квітня 2020.
  20. ↑ а б [1], Sibiriakova, Olena Oleksandrivna, "Real-Time Method for Collection and Processing of Multi-Aspect Data and Respondents Feedback" 
  21. ↑ В Украине запустят платформу SINCE для оценки медиаданных. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 5 лютого 2014. [Архівовано 2014-02-02 у Wayback Machine.]
  22. ↑ Траектория События, Алена Сибирякова. Архів оригіналу за 17 квітня 2013. Процитовано 5 лютого 2014. [Архівовано 2013-04-17 у Archive.is]
  23. ↑ Журнал "Самиздат".Сибирякова Алена. Траектория События. samlib.ru. Процитовано 19 квітня 2020.
  24. ↑ Купить книгу онлайн в интернет-магазине в Киеве - Лавка Бабуин, Украина. Лавка Бабуин (рос.). Процитовано 19 квітня 2020.
  25. ↑ Ukraine. G-Spot. ukraine-g.com.ua. Архів оригіналу за 12 вересня 2019. Процитовано 19 квітня 2020. [Архівовано 2019-09-12 у Wayback Machine.]
  26. ↑ Любовь – это ресурс для украинской политики. Українська правда - Блоги. Процитовано 19 квітня 2020.
  27. ↑ Книжки квітня: Весняне загострення. Українська правда _Життя. Процитовано 19 квітня 2020.
  28. ↑ Ирина Соломко Политтехнолог Vs писателя. Архів оригіналу за 31 січня 2012. Процитовано 5 лютого 2014. [Архівовано 2012-01-31 у Wayback Machine.]
  29. ↑ Ukraine. G-Spot. ukraine-g.com.ua. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 19 квітня 2020. [Архівовано 2014-02-22 у Wayback Machine.]
  30. ↑ «Траектория Алены Сибиряковой». Архів оригіналу за 9 лютого 2014. Процитовано 5 лютого 2014. [Архівовано 2014-02-09 у Wayback Machine.]
  31. ↑ Личный блог Алены Сибиряковой
  32. ↑ Обманы образов. aif.ua. 3 жовтня 2007. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 19 квітня 2020. [Архівовано 2020-09-26 у Wayback Machine.]
  33. ↑ НТВ: ЗАВЛЕКАЛОЧКИ ДЛЯ УКРАИНСКОГО ИЗБИРАТЕЛЯ. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 5 лютого 2014. [Архівовано 2014-02-01 у Wayback Machine.]
  34. ↑ ПОЛІТИЧНА БУХГАЛТЕРІЯ СКІЛЬКИ МОЖЕ ОБІЙТИСЯ МІСЦЕ В ПАРЛАМЕНТІ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО БІЗНЕСМЕНА?/ Forbes. Україна, травень 2012. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 5 лютого 2014. [Архівовано 2014-02-01 у Wayback Machine.]
  35. ↑ Як інтернет впливає на політику?. Vimeo (англ.). Процитовано 19 квітня 2020.
  36. ↑ Выборы.org - Иван Охлобыстин остался верен клятве, данной перед Святым Престолом, и идеалам Империума. vybory.org. Архів оригіналу за 6 березня 2021. Процитовано 19 квітня 2020. [Архівовано 2021-03-06 у Wayback Machine.]
  37. ↑ Медиа новости - посление события в медиа. Telekritika (рос.). Процитовано 19 квітня 2020.
  38. ↑ Насколько свободны самые свободные в постсоветской Азии СМИ?/Телекритика. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 5 лютого 2014.
  39. ↑ Влада вперше зрозуміла, що Майдан може повторюватися/Телекритика. Архів оригіналу за 29 січня 2014. Процитовано 5 лютого 2014.
  40. ↑ Точка збудження країни. Club-tourist (амер.). Процитовано 19 квітня 2020.
  41. ↑ HugeDomains.com - KievReport.com is for sale (Kiev Report). www.hugedomains.com. Процитовано 19 квітня 2020.
  42. ↑ Политтехнолог Алена Сибирякова о заговорах, интригах и конце политтехнологий - Народные блоги. narodna.pravda.com.ua. Архів оригіналу за 2 січня 2018. Процитовано 19 квітня 2020. [Архівовано 2018-01-02 у Wayback Machine.]
  43. ↑ Сибірякова Олена - Українська правда - Блоги. blogs.pravda.com.ua. Процитовано 19 квітня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Сибірякова_Олена_Олександрівна