Симон Будний
Симон Будний | ||||
---|---|---|---|---|
Сымон Будны | ||||
Народився | січень 1530 або 1530[1] Будне, Ґміна Ґоньондз, Монецький повіт, Підляське воєводство, Республіка Польща | |||
Помер | 13 січня 1593[2][1] Вішнево, Ошмянський повіт[d], Віленське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита | |||
Країна | Велике князівство Литовське Річ Посполита | |||
Діяльність | філософ | |||
Alma mater | Ягеллонський університет | |||
Мова творів | польська, латина і білоруська | |||
Magnum opus | Катехізис Симона Будногоd і Несвіжська Бібліяd | |||
Конфесія | Социніани[3] і Польські брати[d] | |||
| ||||
Симон Будний у Вікісховищі | ||||
Симон Будний (пол. Szymon Budny, біл. Сымон Будны; нар. бл. 1530, Буди — пом. 13 січня 1593, Вішнево) — польський та білоруський письменник, філософ, діяч реформації у Великому князівстві Литовському, просвітник.
Народився в селі Буди (Мазовія, Польща). В статті Станіслава Кота про нього (Польський біографічний словник, 1937 рік) вказано, що був поляком, «все життя провів у Литві».[4] Навчався у Краківському університеті та Базельському університеті, прихильник кальвінізму (див. Протестантизм), потім антитринітаризму.
Вперше згаданий в документі 1558 року, коли «суперінтендант» кальвіністів Вільнюса Заціус призначив його катехитом кальвінського збору: мав тричі на тиждень, окрім свят, вести навчання, за що йому було призначено мито 10 злотих щокварталу та харчування в проповідника Курніцького.
Один із засновників кальвіністської друкарні у Несвіжі (нині місто Мінської області, Білорусь), видавець Катехизису, Біблії, Нового Завіту в перекладі на білоруську книжну та польську мови. У передмовах та коментарях з реформаційних позицій відзначав необхідність критичного ставлення до текстів Святого Письма та тлумачення його розмовними мовами. Автор публіцистичних творів, спрямованих проти догматів і деяких основ обрядів католицької та православної церков, вів релігійну полеміку з московським богословом Артемієм, єзуїтами, заперечував догмат про безсмертя душі, Трійцю, проповідував ідею самовладдя, яку розвивали українські богослови кінця 16 — початку 17 століть, віротерпимість, можливість морального удосконалення людини поза Церквою. Закликав розвивати власну культуру та власні традиції. У своїх політичних поглядах дотримувався ідеї справедливого для всіх станів суспільства. Твори Будного поширювалися на українських землях.
Помер у селі Вишнево (нині місто Мінської області, Білорусь).
- ↑ а б Педагоги и психологи мира — 2012.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Dictionnaire de la Bible / F. Vigouroux — Letouzey et Ané, 1837. — Vol. I. — P. 1963–1964.
- ↑ Kot Stanisław. Budny Szymon (†ok. 1595)… S. 96
- Дзюба О. М. Будний Симон [Архівовано 4 квітня 2013 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
- Подокшин С. А. Скорина и Будный. — Мінськ, 1974
- Kot Stanisław. Budny Szymon (†ok. 1595) / Polski Słownik Biograficzny.— Kraków, 1937.— t. III/1, zeszyt 11.— 480 s.— S. 96-99. (пол.)