Синдром Котара

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Синдром (значення).

Синдром Котара (англ. Jules Cotard's syndrome; Cotard delusion; ще фр. délire des négations), нігілістичне марення, синдромом «ходячого мерця»[1] — психопатологічний розлад, у якому людина переконана у тому, що є мертвою і більше не існує; стверджує, що у неї відсутні внутрішні органи, які не працюють або гниють. Клінічні прояви характеризуються розладами мислення і маренням. Синдром проявляється найчастіше при шизофренічних або афективних психозах, а також нерідко наявний при скроневих пошкодженнях субдомінантної півкулі головного мозку і при нападах мігрені. Часто є наслідком органічних захворювань головного мозку.

Історія

[ред. | ред. код]

Синдром Котара одержав назву на честь французького невролога Жуля Котара (фр. Jules Cotard)[2], який вперше діагностував цей патологічний прояв. У 1880 році він описав випадок, який трапився з 43-річною пацієнткою «Мадемаузель Х», яка стверджувала, що не має мозку і є мертвою.[3] Її стан Котар охарактеризував як «фр. délire des négations» (безглузда віра у власне неіснування).[4][5]

Патогенез

[ред. | ред. код]

Неврологічно синдром Котара розглядають як і Синдром Капгра. В обох випадках припускають, що відбувається розрив зв'язку між ділянками головного мозку, що виконують функцію розпізнавання облич і ділянок, що пов'язуюють емоції з цим розпізнаванням (мигдалеподібне тіло і лімбічна система). Відсутність цих зв'язків призводить до того, що хворі не впізнають людей в обличчя. Звідси випливає, що відсутня та реакція, яка є наявною, коли людина бачить знайомих. Рідних вони ідентифікують як шахраїв і негідників. А бачачи власне відображення у дзеркалі, не знаходять нічого спільного між своїм обличчям і сприйняттям себе. Звідси випливає, що вони мають відчуття того, що не існують. Синдром Котара зустрічається переважно при таких психозах, як шизофренія, або при біполярних афективних розладах. Він може бути пов'язаний з неврологічними або психічними розладами і, частково, з клінічною депресією і дереалізацією.[6]

Синдром Котара виникає також внаслідок побічної дії препарату ацикловіру. Симптоми з'являються у результаті підвищення вмісту 9 — карбоксиметоксиметилгуаніну (CMMG), продукту обміну ацикловіру. Як правило, це трапляється у людей, які страждають на ниркову недостатність. У деяких випадках зниження дози ацикловіру і виведення продуктів його обміну з організму людини за допомогою діалізу повністю знімало симптоми синдрому Котара.[7]

Клінічні ознаки

[ред. | ред. код]

Янг описав актуальний випадок синдрому Котара, у якому був представлений пацієнт, який внаслідок аварії на мотоциклі отримав ушкодження головного мозку.[8] Його симптоми були пов'язані з почуттям нереальності і відчуттям того, що він мертвий. Коли пацієнта у січні 1990 року виписали з лікарні в Единбурзі, мати взяла його з собою до Південної Африки. Він був переконаний у тому, що опинився у пеклі (що підтверджувала сильна спека) і помер від сепсису або від жовтої гарячки. Пацієнт думав, що до нього прийшов дух матері, щоб показати йому справжнє пекло.

Лікування

[ред. | ред. код]

Лікування повинно слідувати після ретельного діагностичного аналізу. На даний момент є звіти про успішні фармакологічні методи лікування синдрому Котара. Також описують використання моно- і комбінованої терапії. Антидепресанти і антипсихотичні препарати виявились теж корисними і ефективними. Є багато інформації і про зв'язок електросудомної і медикаментозної терапії.[9]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Berrios G.E. and Luque R. (1995) Cotard's delusion or syndrome?. Comprehensive Psychiatry 36: 218—223
  2. ↑ Whonamedit?- A dictionary of medical eponyms. Cotard's Syndrome. [1] [Архівовано 4 квітня 2016 у Wayback Machine.]
  3. ↑ J. Cotard: Du délire hypochondriaque dans une forme grave de la méleancolie anxieuse. Annales medico-psychologiques, Paris, 1880, 4: 168—174.
  4. ↑ J. Cotard Du délire des negations. Archives de neurologie, Paris, 1882, 4: 152—282.
  5. ↑ Helen Thomson: Back from the dead: Reversing walking corpse syndrome. New Scientist, 16. Oktober 2013
  6. ↑ Anders Helldén, Ingegerd Odar-Cederlöf, Kajsa Larsson, Ingela Fehrman-Ekholm, Thomas Lindén: Death delusion. In: BMJ. 335, Nr. 7633, 2007, S. 1305—1305, doi:10.1136/bmj.39408.393137.BE, PMID 18156240.
  7. ↑ Anders Helldén, Ingegerd Odar-Cederlöf, Kajsa Larsson, Ingela Fehrman-Ekholm, Thomas Lindén: Death delusion. In: BMJ. 335, Nr. 7633, 2007, S. 1305—1305, doi:10.1136/bmj.39408.393137.BE, PMID 18156240.
  8. ↑ Young, A.W. & Leafhead, K.M.: Betwixt Life and Death: Case Studies of the Cotard Delusion. Psychology Press, Hove 1996.
  9. ↑ Debruyne H., Portzky M., Van den Eynde F., Audenaert K.: Cotard's syndrome: a review.. (review article) In: Current psychiatric reports. 11, Nr. 3, June 2010, S. 197—202. PMID 19470281.
захворювання Це незавершена стаття про хворобу, синдром або розлад.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Синдром_Котара&oldid=42190864