Синдром Маклеода
| Синдром Маклеода | |
|---|---|
.jpg) Аномальні еритроцити у формі зірки (акантоцитоз)—ознака синдрома Маклеода | |
| Інші назви | Синдром нейроакантоцитозу Маклеода |
| Диференціальна діагностика[en] | Хвороба Гантінгтона |
| Лікування | Симптоматичне |
| Прогнози | Несприятливий |
| Частота | ~150 випадків в світі |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| OMIM | 314850 і 300842 |
| DiseasesDB | 29708 |
| MeSH | C564038 |
Синдром Маклеода (англ. McLeod syndrome)—це Х-зчеплене рецесивне генетичне захворювання, яке може вражати кров, мозок, периферичні нерви, м'язи та серце. Воно викликано різними рецесивно успадкованими мутаціями в гені XK на Х-хромосомі. Ген відповідає за вироблення білка Kx, вторинного білка підтримки антигену Kell на поверхні еритроцитів.
Синдром Маклеода зустрічається рідко, повідомляється приблизно про 150 випадків в усьому світі.[1]
Синдром Маклеода був відкритий у 1961 році, і подібно до антигенної системи Келла, був названий на честь першого пацієнта, у якого він був виявлений- студента-стоматолога з Гарварда на ім'я Г'ю Маклеод. Еритроцити Маклеода мали дивний вигляд при мікроскопічному дослідженні (акантоцитарні (шипасті) і демонстрували слабку експресію антигенів системи Келл.[2]
Синдром Маклеода успадковується за Х-зчепленою рецесивною формою.[3] Ген, пов'язаний з цим станом, розташований на Х-хромосомі.[4] У чоловіків (які мають лише одну Х-хромосому) одніє зміненої копії гена в кожній клітині достатньо, щоб викликати стан. У жінок (які мають дві Х-хромосом), мутація повинна бути присутня в обох копіях гена, щоб викликати розлад. Чоловіки набагато частіше страждають від Х-зчеплених рецесивних захворювань ніж жінки. Рідко жінки з мутацією в одній копії гена XK можуть мати характерну деформація клітин крові та проблеми з рухом, пов'язані з синдром Маклеодом.[1]
Фенотип може бути присутнім без прояву синдрому.[5]
Люди з синдромом Маклеода мають аномальні еритроцити у формі зірки (акантоцитоз). Цей стан належить до групи розладів які називаються нейроакантоцитозами, що включають в себе неврологічні проблеми та аномальні еритроцити. Синдром нейроакантоцитозу Маклеода вражає головний і спинний мозок (центральну нервову система).[1]
Для синдрома Маклеода характерна аномалія системи групп крові Kell, погане визначення або відсутність Kell и Kx-антигенів.[6][7] Відсутність антигену Kx і зниження антигену Kell відома як «фенотип Маклеода», і відноситься лише до еритроцитів.[1]
Синдром нейроакантоцитозу Маклеода — це переважно неврологічний розлад, який виникає майже виключно у хлопчиків і чоловіків. У постраждалих спостерігаються мимовільні рухи, включаючи посмикування (хорея), особливо рук і ніг, і напруження м'язів (дистонія) обличчя та горла, що може викликати гримаси та голосові тики (такі як бурчання та клацання). Дистонія язика може призвести до труднощів з ковтанням. Судоми зустрічаються приблизно у половини всіх людей із синдромом Маклеода. Особа з таким синдромом також може мати зниження чутливості та слабкість в кінцівках (периферична нейропатія) та нейрогенну атрофію м'язів. Загрозливі для життя серцеві проблеми, такі як нерегулярне серцебиття (аритмія), ослаблене та збільшене серце (ділятаційна кардіоміопатія) часто зустрічаються у людей із цим розладом.[1]
У людей з цим захворюванням можуть виникнути труднощі з обробкою інформації, навчанням і запам'ятовуванням (когнітивні порушення). У них також може розвинутися психічні захворювання, такі як депресія, біполярний розлад, психоз або обсесивно-компульсивний розлад.[1]
При виявленні в периферичній крові акантоцитів, а також атрофії базальних гангліїв за даними нейровізуалізаційних методів дослідження (КТ, МРТ) необхідно провести специфічні генетичні тести, уточнюючі етіологію цих порушень. Диференціальний діагноз включає хворобу Гентінгтона та інші прогресуючі захворювання екстрапірамідної системи.[6]
При синдромі Маклеода необхідно проводити регулярні кардіологічні дослідженя, уникати ускладнень, що виникають після переливання крові.[6]
Біохімічний аналіз крові може виявити підвищений рівень лактатдегідрогенази (ЛДГ), що свідчить про гемолітичну анемію, або підвищений рівень креатинкінази, якщо пацієнт страждає на міопатію (пошкодження скелетних м'язів).[8]
Етіологічна терапія хвороб із синдромом нейроакантоцитозу не розроблена.[6]
Рухові порушення вимагають корекції, аналогічної як і при хворобі Гентінгтона. Корекція інших проявів, в тому числі і психічних, носить симптоматичний характер.[6]
Типовий пацієнт із важким синдромом Маклеода, який починається у зрілому віці, живе в середньому 5–10 років. Пацієнти з кардіоміопатією мають підвищений ризик застійної серцевої недостатності та раптової серцевої смерті. Прогноз для нормальної тривалості життя часто сприятливий у деяких пацієнтів з легкими неврологічними або серцевими ускладненнями.[9]
- ↑ а б в г д е McLeod neuroacanthocytosis syndrome (PDF). https://medlineplus.gov/.
- ↑ Allen FH, Krabbe SM, Corcoran PA (September 1961). «A new phenotype (McLeod) in the Kell blood-group system». Vox Sang. 6 (5): 555–60. doi:10.1111/j.1423-0410.1961.tb03203.x. PMID 13860532. S2CID 30275809.
- ↑ Ho MF, Monaco AP, Blonden LA, et al. (February 1992). «Fine mapping of the McLeod locus (XK) to a 150-380-kb region in Xp21». Am. J. Hum. Genet. 50 (2): 317–30. PMC 1682457. PMID 1734714.
- ↑ Arnaud L, Salachas F, Lucien N, et al. (March 2009). «Identification and characterization of a novel XK splice site mutation in a patient with McLeod syndrome». Transfusion. 49 (3): 479–84. doi:10.1111/j.1537-2995.2008.02003.x. PMID 19040496. S2CID 27198922.
- ↑ Walker RH, Danek A, Uttner I, Offner R, Reid M, Lee S (February 2007). «McLeod phenotype without the McLeod syndrome». Transfusion. 47 (2): 299—305. doi:10.1111/j.1537-2995.2007.01106.x. PMID 17302777. S2CID 30836691.
- ↑ а б в г д Н.А. СКРИПКИНА, В.К. ДАТИЕВА, О.С. ЛЕВИН. Случай нейроакантоцитоза, связанный с мутацией VPS13A. Журнал неврологии и психиатрии им. С.С. Корсакова 2021, т. 121, №9, с. 104-110.
- ↑ Kell-статус: хто може бути донором крові?. ДонорUA (укр.). Процитовано 19 жовтня 2024.
- ↑ Butler C, Zeman AZ (March 2005). «Neurological syndromes which can be mistaken for psychiatric conditions». J Neurol Neurosurg Psychiatry. 76 (Suppl 1): i31–38. doi:10.1136/jnnp.2004.060459. PMC 1765684. PMID 15718219.
- ↑ Hewer, E; Danek, A; Schoser, B. G.; Miranda, M; Reichard, R; Castiglioni, C; Oechsner, M; Goebel, H. H.; Heppner, F. L.; Jung, H. H. (2007). «Mc Leod myopathy revisited: More neurogenic and less benign». Brain. 130 (Pt 12): 3285–96. doi:10.1093/brain/awm269. PMID 18055495.