Синюхин Брід
| село Синюхин Брід | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Миколаївська область |
| Район | Первомайський район |
| Тер. громада | Синюхинобрідська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA48080150010074493 
|
| Облікова картка | Синюхин Брід |
| Основні дані | |
| Засноване | 1755 |
| Населення | 1708 |
| Площа | 0,003 км² |
| Поштовий індекс | 55243 |
| Телефонний код | +380 5161 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°8′45″ пн. ш. 30°49′15″ сх. д. / 48.14583° пн. ш. 30.82083° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
99 м |
| Водойми | р. Синюха |
| Відстань до районного центру |
15 км |
| Найближча залізнична станція | Підгородна |
| Відстань до залізничної станції |
5 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 55243, Миколаївська обл., Первомайський р-н, с. Синюхин Брід, вул. Центральна, 14 |
| Карта | |
  Синюхин Брід | |
 Синюхин Брід | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Синюхин Брід — село в Україні, у Первомайському районі Миколаївської області. Адміністративний центр Синюхинобрідської сільської громади. Лежить на лівому березі річки Синюхи, за 15 км на північ від міста Первомайська і за 5 км від вузлової залізничної станції Підгородна. Населення становить 1708 осіб.
У села виявлені залишки поселення епохи неоліту, міді і бронзи (V, IV і II тисячоліття до н. ери).
Населений пункт заснований в середині XVIII ст. За часів Запорізької Січі через річку Синюху тут був брід, звідси — назва села.
1859 року у селі південних мешканців Єлисаветградського повіту Херсонської губернії, мешкало 1362 особи (695 чоловічої статі та 667 — жіночої), налічувалось 284 дворових господарства, існувала православна церква[1].
Станом на 1886 рік у колишньому державному селі Вільшанської волості мешкало 2014 осіб, налічувалось 331 дворове господарство, існували православна церква й школа[2].
За даними 1894 року у селі мешкало 3157 осіб (1558 чоловічої статі та 1599 — жіночої), налічувалось 574 дворових господарств, існували православна церква, земська школа на 57 учнів (45 хлопчиків й 12 дівчаток), церковнопарафіяльна школа на 14 учнів (10 хлопчики й 4 дівчаток), водяний млин, 8 лавок, базари відбувались 26 днів на рік[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3288 осіб (1611 чоловічої статі та 1677 — жіночої), з яких 3187 — православної віри[4].
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 635 жителів села[5].
Під час Німецько-радянської війни 540 жителів села було мобілізовано до лав Червоної армії, 327 з них загинули, 57 — нагороджені орденами і медалями. У 1967 році в центрі села споруджений пам'ятник воїнам 5-го гвардійського Червонопрапорного Донського козацького кавалерійського корпусу, полеглим у бою за звільнення Синюхина Броду від німецьких військ.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1897 осіб, з яких 880 чоловіків та 1017 жінок.[6]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1703 особи.[7]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 93,91 % |
| російська | 4,33 % |
| молдовська | 0,82 % |
| угорська | 0,76 % |
| білоруська | 0,18 % |
На території села обробляється 5960 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 5498 га орних земель. 360 га зрошується. Тут вирощують озиму пшеницю, овес, кукурудзу, соняшник, цукровий буряк і овочі; розвинене тваринництво. Підсобні підприємства — млин, олійниця.
За успіхи в розвитку сільськогосподарського виробництва 34 трудівники села удостоєні урядових нагород, в тому числі орденів Леніна і Трудового Червоного Прапора — начальник механізованого загону В. В. Перков. У 1967 р. за ударну працю на збиранні врожаю в Монгольській Народній Республіці він нагороджений Почесною грамотою Ради Міністрів МНР. Орденів Леніна і Жовтневої Революції удостоєний тракторист І. Т. Погрібний; орденів Леніна і «Знак Пошани» — комбайнери А. І. Розмарица і Б. І. Пушкаш; орденів Жовтневої Революції і Трудового Червоного Прапора — бригадир комплексної бригади П. П. Кравець, він нагороджений також срібною медаллю ВДНГ СРСР. Кавалером ордену Жовтневої Революції є ланковий колгоспників-будівельників П. В. Каратєєв.
У Синюхином Броді працює середня школа (33 учителі і 464 учнів). Учитель Б. П. Мельничук — ветеран Другої Світової війни, кавалер двох орденів Червоної Зірки і ордена Вітчизняної війни 1-го ступеня за успіхи в навчанні і вихованні підростаючого покоління удостоєний ордену Леніна. У селі є будинок культури із залом на 550 місць, дві бібліотеки з книжковим фондом 20 тис. екземплярів, дільнична лікарня на 50 ліжок (25 медпрацівників, в тому числі три лікарі), аптека, дитячий сад на 70 місць. До послуг синюхобридців — шість магазинів, швацька майстерня, відділення Укрпошти та Ощадбанку України, АТС на 50 номерів.
- ↑ рос. дореф. XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. Въ типографіи Карла Вульфа. 1868. LXXX + 191 стор., (код 1793)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждом полесеніи. Изданіе Губернскаго Статистическкаго комитета. Херсонъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1896. XXIV + 544 стор., (код 3025)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-259. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Синюхин Брід. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Миколаївська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
|
Це незавершена стаття з географії Миколаївської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 Населені пункти Первомайського району (1923—2020) | |
|---|---|
| Смт | |
| Селища | |
| Села | Бандурка · Богословка · Болеславчик · Брід · Вербова Балка · Гаївське · Генівка · Грушівка · Довга Пристань · Зелена Левада · Зелені Кошари · Зоряне · Кам'яна Балка · Кам'яний Міст · Катеринка · Кінецьпіль · Коломіївка · Кримка · Кумарі · Куріпчине · Лиса Гора · Лозуватка · Лукашівка · Львів · Мигія · Мічуріне · Новоандріївка · Новопавлівка · Петрівка · Підгір'я · Полтавка · Романова Балка · Світоч · Синюхин Брід · Соколівка · Софіївка · Станіславчик · Старі Кошари · Степківка · Степове · Тарасівка · Чаусове · Чаусове Друге · Шевченко |
