Перейти до вмісту

Сиротинін Микола Миколайович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сиротинін Микола Миколайович
Народився14 (26) листопада 1896(1896-11-26)
Саратов, Росія
Помер4 квітня 1977(1977-04-04) (80 років)
Київ, УРСР
Місце проживанняКиїв, Україна УРСР
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьнауковець, лікар
Alma materСаратовський університет
Галузьпатофізіологія
ЗакладІнститут фізіології ім. О.О. Богомольця АН УРСР
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор медичних наук
Науковий керівникОлександр Богомолець
Відомі учніПавло Білошицький, Олександра Івашкевич, Ася Колчинська, Віталій Антоненко, Ніна Лауер, Іван Лановенко та ін.
Аспіранти, докторантиАдо Андрій Дмитрович
Колчинська Ася Зеліківна
ЧленствоНАНУ
Відомий завдяки:Високогірна фізіологія
Космічна фізіологія та медицина
Патофізіологія
БатькоQ15077591?
Нагороди
орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани»

Мико́ла Микола́йович Сироти́нін (14 [26] листопада 1896(18961126) — 4 квітня 1977) — лікар-науковець, український патофізіолог; член-кореспондент АН УРСР (з 1939), дійсний член Академії Медичних Наук СРСР (з 1957). Заслужений діяч науки УРСР[1](1941), лауреат Премії ім. О.О. Богомольця АН УРСР (1976), Державної премії України в галузі науки і техніки (2000, посмертно).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 26 листопада 1896 року у Саратові.

Закінчив Саратовський університет (1915-1924), де з 1921 р. розпочав наукову діяльність під керівництвом свого вчителя акад. О.О. Богомольця, згодом працював під його проводом у Москві, завідував кафедрою у Казані. З 1934 року на запрошення О.О. Богомольця переїхав до м. Києва до очолюваного ним Інституту експериментальної біології та патології, де створив і очолював (1934-1976) науковий відділ (нині - відділ гіпоксії Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України). Завдяки значним науковим досягненням працював на керівних постах у ряді інститутів АН УРСР, очолював відділ імунології Українського науково-дослідного інституту туберкульозу, з 1946 р. — відділ Інституту клінічної фізіології АН УРСР. У 1955—1961 роках професор кафедри патофізіології Київського медичного інституту. М.М. Сиротинін - один з засновників української патофізіології, який зробив вагомий внесок у більшість її напрямків, є засновником вітчизняної імунології, високогірної фізіології, реаніматології, космічної фізіології та медицини. Однак найбільшу увагу вчений приділяв всебічним дослідженням гіпоксії, здійснив 35 високогірних експедицій, розробив піонерські методи адаптації до гіпоксії, оксигено- та гіпокситерапії багатьох захворювань. Засновник української гіпоксичної школи, дослідження якої були піонерськими і в багатьох напрямках залишаються передовими на вітчизняних та світових теренах.

Меморіальна дошка Миколі Сиротиніну у будівлі Інституту фізіології

Праці Сиротиніна (понад 200) присвячені питанням імунології, алергії, реактивності, висотної фізіології, гіпоксемії, порівняльній патології запалень, методології та історії медицини (з них низка монографій); українською мовою «Життя на висотах і хвороба висоти» (1939).

Серед учнів Миколи Сиротиніна — доктори та кандидати медичних наук, серед яких Павло Білошицький, Олександра Івашкевич, Ася Колчинська, Ніна Лауер, Віталій Антоненко тощо.

Помер 4 квітня 1977 року.

Наукові нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений медалями: «Восход - 2» (1965), Ім. Я. Пуркіньє Чехословацького медичного товариства (1970).

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]