Сироїжка вонюча

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Гриби (Fungi)
Відділ:	Базидіомікотові (Basidiomycota)
Підвідділ:	Agaricomycotina
Клас:	Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Підклас:	Hymenomycetidae
Порядок:	Русулальні (Russulales)
Родина:	Сироїжкові (Russulaceae)
Рід:	Сироїжка (Russula)
Вид:	Сироїжка вонюча

Біноміальна назва

Russula xerampelina
(Schaeff.) Fr., 1838

Синоніми

Agaricus xerampelina Schaeff. (1774)

Agaricus xerampelinus Schaeff., ^[1]
Agaricus rubellus Batsch, ^[2]
Agaricus esculentus var. xerampelinus (Schaeff.) Pers., ^[3]
Russula xerampelina var. xerampelina , ^[4]
Russula graveolens var. rubra Britzelm., ^[5]
Russula atrorosea Schwalb, ^[6]
Russula borealis Kauffman, ^[7]
Russula atrosanguinea Velen., ^[8]

Посилання

Вікісховище:	Russula xerampelina
Віківиди:	Russula xerampelina
EOL:	162776
NCBI:	118041
MB:	211051
IF:	211051

Сироїжка вонюча, сироїжка ароматна (Russula xerampelina (Schaeff.) Fr.) — їстівний гриб з родини сироїжкових — Russulaceae.

Назва

Місцева українська назва — смердюк. В англійській мові називають крабова сироїжка shellfish russula через те, що пахне крабами.

Будова

Шапка 4-8(10) см у діаметрі, опукла, опукло- або плоскорозпростерта, червона, пурпурова, фіолетово-пурпурова, жовтувато-коричнева, бурувато- або зеленувато-оливкувата, гола, з тонким, гладеньким краєм. Пластинки білуваті, згодом сірувато-буро-жовті. Спорова маса вохряно-жовта. Спори жовтуваті, 9-13 Х 8-11 мкм, шипуваті. Ніжка щільна, 3-7(9) Х 1,2 см, біла або червонувата, з часом сіріє. М'якуш щільний, білий, згодом сірів, при розрізуванні бурів, солодкий. Гриби, що полежали, набувають запаху оселедця чи краба. М'якуш молодих грибів пахне оселедцем лише при підсиханні.

Життєвий цикл

Росте у липні — листопаді.

Поширення та середовище існування

Зустрічається по всій Україні у листяних і хвойних лісах.

Практичне використання

Добрий їстівний гриб. Використовують його свіжим.

Примітки

↑ Fungorum qui in Bavaria et Palatinatu circa Ratisbonam nascuntur Icones 4: 49, t. 214-215 (1774)
↑ Elenchus fungorum: 39 (1783)
↑ Synopsis methodica fungorum: 441 (1801)
↑ Epicrisis Systematis Mycologici: 356 (1838)
↑ Hymenomyceten aus Südbayern 10 (Theil VII): Leucospoi, Hyporhodii, Dermini, Melanospori, Cortinarius, Hygrophorus, Lactarius, Russula. Cantharellus, Marasmius, Panus, Lenzites, Boletus, Polyporus, Hydnei, Thelephorei, und Clavariei 10: 17, t. 515:105 (1891)
↑ Das Buch der Pilze: 1, t. a-c (1891)
↑ Report of the Michigan Academy of Science 11: 69 (1909)
↑ Ceske Houby 1: 143 (1920)

Джерела

Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Козьяков С. М. Гриби: їстівні, умовно їстівні, неїстівні, отруйні. — Київ : Урожай, 1979. — С. 118–119.
E. Lawrence, S. Harniess Mushroom and other fungi. Identification guides British & European. // Flame tree publishing. London, 2007—384 p. — P. 92

[1] Fungorum qui in Bavaria et Palatinatu circa Ratisbonam nascuntur Icones 4: 49, t. 214-215 (1774)

[2] Elenchus fungorum: 39 (1783)

[3] Synopsis methodica fungorum: 441 (1801)

[4] Epicrisis Systematis Mycologici: 356 (1838)

[5] Hymenomyceten aus Südbayern 10 (Theil VII): Leucospoi, Hyporhodii, Dermini, Melanospori, Cortinarius, Hygrophorus, Lactarius, Russula. Cantharellus, Marasmius, Panus, Lenzites, Boletus, Polyporus, Hydnei, Thelephorei, und Clavariei 10: 17, t. 515:105 (1891)

[6] Das Buch der Pilze: 1, t. a-c (1891)

[7] Report of the Michigan Academy of Science 11: 69 (1909)

[8] Ceske Houby 1: 143 (1920)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]