Скорий Денис Ігоревич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Денис Ігоревич Скорий
Народився16 квітня 1979 (45 років)(19790416)
Харків, Україна[1][2][3]
Діяльністьлікар, політик
Відомий завдякиУкраїнський хірург та онколог. З 2016 року є керівником Харківського обласного центру онкології та викладачем кафедри онкології Харківського національного медичного університету. З 2020 року є депутатом Харківської обласної ради VIII скликання.
Alma materХарківський національний медичний університет[1]
Діти2[3]

Денис Ігоревич Скорий (нар. 16 квітня 1979 року) — український хірург, онколог, професор та політик із Харкова. Майже 20 років Скорий працює в різних медичних закладах України хірургом, онкологом та менеджером. У 2016 році він став одним із наймолодших керівників обласних медичних закладів України, очоливши Харківський обласний центр онкології.

У 2020 році Денис Скорий приєднався до «Блоку Світличної “Разом!”» — політичної партії, очолюваної Юлією Світличною, і був обраний до Харківської обласної ради VIII скликання з метою впливу на реформування обласної медицини, у тому числі на спрямування більшого фінансування на Обласний центр онкології.

У 2015 році Денис Скорий отримав орден Святителя Луки — нагороду, яку вручають провідним українським лікарям та хірургам.

З 2004 до 2008 року Скорий працював у центральній лікарні міста Валки Харківської області та в Інституті загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева Національної академії медичних наук України (НАМН) у Харкові. З 2008 до 2016 року Скорий працював старшим науковим співробітником та провідним науковим співробітником відділу хірургії печінки Інституту загальної та невідкладної хірургії НАМН. У 2008 році Скорий здобув ступінь кандидата медичних наук, а у 2013 році — доктора медичних наук. З 2016 року Скорий є професором кафедри онкології Харківського національного медичного університету та генеральним директором Харківського обласного центру онкології.

Особисте життя та сім'я

[ред. | ред. код]

Денис Скорий народився 16 квітня 1979 року в Харкові, Україна.[1][2][3] Одружений з Іриною Скорою. У пари є дві доньки.[3]

Освіта

[ред. | ред. код]

У 2002 році Денис Скорий з відзнакою закінчив Харківський національний медичний університет. З 2002 до 2004 року він проходив інтернатуру в Інституті загальної та невідкладної хірургії Академії медичних наук України в Харкові та в центральній лікарні міста Валки Харківської області (дистанційна освіта).[1][4]

У 2005–2008 роках Скорий був аспірантом в Інституті загальної та невідкладної хірургії НАМН України.[1][4]

Наукові ступені

[ред. | ред. код]

У 2008 році Скорий достроково закінчив аспірантуру в Інституті загальної та невідкладної хірургії НАМН України у Харкові.[1][4] Після її закінчення він здобув ступінь кандидата наук.[5] У 2013 році Скорий здобув ступінь доктора наук.[6][7][4][8]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Медична та викладацька кар'єра (з 2004 року й дотепер)

[ред. | ред. код]

З 2004 до 2005 року Денис Скорий працював хірургом у центральній лікарні міста Валки Харківської області. У 2005 році перейшов до Інституту загальної та невідкладної хірургії Академії медичних наук України у Харкові, де працював хірургом до 2008 року.[1][4]

У 2008–2013 роках Скорий був старшим науковим співробітником, а у 2013–2016 роках — провідним науковим співробітником відділу хірургії печінки Інституту загальної та невідкладної хірургії НАМН.[1][4][9][10] У 2011 році Скорий став членом медичної команди, яка однією з перших в Україні виконала безкровні операції на печінці, розщеплені резекції печінки, розширені та полівісцеральні резекції печінки. Для цих операцій команда винайшла газоструминний хірургічний скальпель, який розрізає тканину вуглекислим газом.[9]

З 2007 до 2015 року Скорий брав участь у різних медичних учбових курсах в Україні та за кордоном, зокрема в Росії, Китаї, Австрії, Японії, Німеччині та Південній Кореї.[1][4]

З 2016-го він викладає на кафедрі онкології Харківського національного медичного університету[4][1][7] та є генеральним директором комунального некомерційного регіонального центру онкології у Харкові.[1][4][8][11]

З 2018 року Денис Скорий був головним дослідником в українському відділенні багатонаціональних фармацевтичних та біотехнологічних компаній.[3]

Станом на 2021 рік Скорий є співавтором та зареєстрував 12 лікарських патентів, опублікував у медичних виданнях 111 наукових статей та випустив 4 монографії.[1][12][4][13]

Генеральний директор Харківського обласного центру онкології (2016 — 2021)

[ред. | ред. код]
Харківський обласний центр онкології, 2021

Призначення на посаду

[ред. | ред. код]

Харківський обласний центр онкології — це медичний заклад у Харкові, який надає різні види послуг: від діагностики до лікування та реабілітації онкологічних хворих. Уперше створений як Харківський обласний клінічний онкологічний диспансер наприкінці 30-х років, у 2009 році він був реорганізований у муніципальний Харківський обласний клінічний онкологічний центр.[14]

У 2016 і в попередні роки багато пацієнтів Харківського обласного клінічного онкологічного центру подавали скарги на заклад та його керівництво. У 2016 році інспекція Харківської обласної ради заявила, що Центр перебуває у «надзвичайному стані»; його керівництво корумповане, а якість медичної допомоги сумнівна; фінансування лікарні витрачалось неправильно, крім того, були інші проблеми в управлінні. Попереднє керівництво було звільнено, а Центр реорганізований в комунальне некомерційне підприємство під назвою «Обласний центр онкології».[15][10][16][17][18][14]

Голосуванням Харківської обласної ради Скорий був обраний новим генеральним директором Центру.[16][10][19][3] Він був призначений на 5-річний термін і став одним з наймолодших керівників обласних медичних закладів в Україні. Нова бригада лікарів, яких він привів із собою, зайняла керівні та інші посади. Його команда складалася з двох лікарів з Українського національного інституту раку, а також досвідчених хірургів із Києва, Вінниці, Дніпра та Донецька.[15][17][16][20]

Коли нова команда почала керувати Обласним центром онкології, два лікарняні корпуси були напівзруйновані та потребували капітального ремонту. Центру бракувало сучасного медичного обладнання.[21][22][17] На той час медичний заклад вважали найгіршим серед українських онкологічних центрів.[23]

Проблеми фінансування та політична опозиція

[ред. | ред. код]

У 2016 році, коли Харківська обласна рада реорганізувала старий онкологічний центр в Обласний центр онкології, депутати обіцяли підтримувати новий заклад на адміністративному рівні та забезпечити коштами для подальшого розвитку.[18] Державне фінансування стало одним із життєво важливих питань, які Денис Скорий неодноразово ставив протягом 2017 року,[15] оскільки палати Центру гостро потребували капітального ремонту, а нова команда лікарів — нового сучасного обладнання та запасу ліків на території закладу, якого було б достатньо в будь-який час.[22][17]

З 2017 року Харківська обласна рада фінансувала заробітну плату персоналу, оплачувала рахунки лікарні за комунальні послуги та деякі інші мінімальні витрати на підтримання закладу в належному стані. Керівництво Центру не отримало жодного додаткового державного фінансування для оплати ремонту будівель, нового обладнання, наборів ліків тощо.[17][15] Замість того, щоби надати обіцяну підтримку, регіональна влада направляла численні інспекції для перевірки об'єкта. Перевірки заважали напруженому робочому процесу в Центрі та не призвели до позитивних змін.[18][22][17] За словами Скорого, ця та інші дії обласної влади щодо Центру, такі як затримки у виплаті заробітної плати чи інших обіцяних коштів, — були ознаками навмисного тиску. Зі свого боку, департамент охорони здоров’я Харківської обласної ради заявив, що вони роблять достатньо для підтримки закладу, їхні перевірки спрямовані на користь у майбутньому, і насправді це керівництво лікарні не робило спроб співпрацювати.[15][17]

Попри те, що місцева влада не надала обіцяного фінансування, Скорий та його команда особисто ремонтували та розвивали новий заклад за допомогою деяких недержавних фондів, що були створені коштом пожертв громадських організацій, волонтерів, інших українських лікарів та медичних закладів. Керівництво Обласного центру онкології працювало на різних рівнях, просуваючи та налагоджуючи стосунки з іноземними колегами, відкриваючи нові відділення та намагаючись створити адекватні операційні та дослідницькі кімнати та палати пацієнтів.[22][15][17] Щоби забезпечити відкритість адміністративних дій, вести облік фінансування закладу та контролювати діяльність Центру, Скорий та його команда активно працювали над формуванням Міжнародної ради попечителів, до складу якої входило кілька членів громадських організацій.[22][18][17]

Врешті-решт місцева влада надала додаткове фінансування об’єкту. Гроші були виділені Центру через тендер 2017 року з метою часткового ремонту в одному з корпусів Центру.[18][15][17] Обласна влада також озвучила плани фінансувати інші реконструкції за допомогою Європейського інвестиційного банку. Однак пізніше Центр був вилучений зі списку об’єктів для реконструкції через ненадання необхідної документації, хоча фактично, за словами Скорого, вся необхідна документація була надана.[17]

У 2020 році основним джерелом фінансування Центру онкології була Національна служба здоров'я України,[23] а також пожертви волонтерів, громадських організацій, приватних компаній та медичних працівників та установ.[23][24][25]

Окрім інших проблем, неодноразово новому керівництву перешкоджав департамент охорони здоров’я Харківської обласної державної адміністрації. Чиновники лобіювали власні кандидатури на керівні посади Центру та не співпрацювали щодо узгодження графіку роботи закладу.[17] У листопаді 2017 року Верховною Радою України було прийнято новий законопроєкт, який дозволяв адміністраторам лікарень самостійно управляти своїми установами. Зокрема, їм було дозволено особисто координувати розпорядок роботи лікарні, наймати чи звільняти працівників, а також контролювати рівень заробітної плати тощо. Однак така діяльність все ще могла частково регулюватися місцевою владою. Таким чином, у той час, як більшість директорів інших лікарень отримали свободу дій, департамент охорони здоров’я ХОДА все ще намагався втручатися в роботу Скорого на посаді директора Центру.[26]

У зв’язку з усіма цими проблемами Скорий був у відкритому конфлікті з департаментом охорони здоров’я Харківської ОДА та вів активні дискусії та переговори з ними щодо свого закладу протягом 2017 року.[15][22][17] У цій боротьбі він отримав серйозну підтримку від української політикині, юристки, а на той час народної депутатки Верховної Ради Ірини Сисоєнко (Комітет із питань охорони здоров’я) та від голови Харківської ОДА у 2016–2019 роках Юлії Світличної.[17][15]

Політична кар’єра

[ред. | ред. код]

Харківська обласна рада

[ред. | ред. код]
Юлія Світлична, 2016

Після довгострокового партнерства з Юлією Світличною в період між 2017 та 2020 роками, Денис Скорий став членом її політичної партії «Блок Світличної «Разом!»». У 2020 році Скорий взяв участь у виборах в Харківській області як член «Блоку Світличної “Разом!”» під керівництвом Юлії Світличної. Він заявив, що «не бачить іншого шляху» сприяти розвитку та вдосконалювати Центр онкології та в цілому медичну галузь в Україні. Він зазначив, що однією з його цілей є створення адекватних умов праці та можливостей для розвитку в медичній галузі для українських лікарів (більшість з яких залишили свою професію або виїхали з країни через нестерпні умови праці).[23][8][27][28]

Під час українських місцевих виборів 2020 року Скорий був обраний одним зі 120-ти депутатів Харківської обласної ради VIII скликання за списками «Блоку Світличної “Разом!”».[1][2][29][30]

Ініціативи

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
Відеозвернення Скорого у підтримку проведення ранніх скринінгових тестів для виявлення раку простати, 2021, YouTube video

У 2021 році Денис Скорий запропонував розширити регіональну програму охорони здоров’я, додавши новий механізм безкоштовних ранніх скринінгових тестів для людей без будь-яких симптомів хвороби, щоби запобігти розвитку колоректального раку, раку молочної залози та раку шийки матки до рівня, що загрожує життю.[31][32][33][34] Станом на 2021 рік статистика показує, що колоректальний рак є найпоширенішим видом онкологічних захворювань, якими страждають мешканці у Харківській області: з 10 000 нових випадків раку щороку 1 400 є випадками раку прямої кишки. За словами Скорого, нова система скринінгу може допомогти суттєво зменшити кількість людей із занедбаною стадією хвороби, виявивши її на ранніх стадіях. Однак інші депутати обласної ради відхилили пропозицію Скорого щодо створення нової системи. Лише 16 із 96-ти присутніх членів ради її підтримали.[32][34]

Ще однією ініціативою Скорого, яку відкинула обласна рада, було створення компактних мобільних медичних кабінетів, свого роду «лабораторій на колесах». Ідея полягала в тому, щоби забезпечити безкоштовний медичний огляд та своєчасні медичні огляди для людей, які проживають в невеликих українських селах та містах, де люди або не можуть, або не хочуть звертатися до лікарні (яка іноді знаходиться в іншому населеному пункті), щоби пройти медогляд.[32][33][34]

Попри ці невдачі, у 2021 році Денис Скорий працює над новими стратегіями лобіювання цих та інших медичних інновацій. Він та його команда працюють над створенням відеогідів для пропаганди здорового способу життя та заохочення людей здавати ранні скринінгові тести та регулярно проходити медичні огляди.[32]

Нагороди та гранти

[ред. | ред. код]

Національні нагороди

[ред. | ред. код]
  • 2015: Денис Скорий отримав орден Святителя Луки,[1][4] нагороду провідним українським лікарям та хірургам.[35]

Міжнародні нагороди та гранти

[ред. | ред. код]
  • 2013: Премія для подорожей Фонду міжнародного хірургічного товариства[1][4]
  • 2014: Грант для подорожей Японського товариства гепато-біліарно-підшлункової хірургії[1][4]

See also

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т oblrada.kharkov.ua, 2021.
  2. ↑ а б в Miscevi vybory, 2020.
  3. ↑ а б в г д е Declarations, 2018.
  4. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Kharkiv Onco; Feb 1,, 2018.
  5. ↑ Skoryi, 2008.
  6. ↑ Nauka Ukrai'ny, 2021.
  7. ↑ а б TSN.UA; May 5,, 2017.
  8. ↑ а б в Comments.ua; Sep 22,, 2020.
  9. ↑ а б Stulen', 2011.
  10. ↑ а б в KHARKIV Today; Sep 8,, 2016.
  11. ↑ Vgorode.ua; Apr 17,, 2021.
  12. ↑ UAPATENTS.COM, 2021.
  13. ↑ Kochupalova та Mangova, 2008, с. 91.
  14. ↑ а б kharkov.info, 2021.
  15. ↑ а б в г д е ж и к Nikolaeva, 2017.
  16. ↑ а б в allkharkov.ua; Sep 8,, 2016.
  17. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Fedorkova, 2017.
  18. ↑ а б в г д Fakty i Kommentarii; May 26,, 2017.
  19. ↑ Belokudrja, 2017.
  20. ↑ Fal'ko, 2018.
  21. ↑ mykharkov.info; Sep 25,, 2020.
  22. ↑ а б в г д е rakpobedim.com.ua; May 25,, 2017.
  23. ↑ а б в г Shevchenko, 2020.
  24. ↑ Vgorode.ua; Apr 16,, 2021.
  25. ↑ Ukrayinska Pravda; Apr 30,, 2020.
  26. ↑ Sokolova та Skyba-Jakubova, 2017.
  27. ↑ Slobids'kyj kraj; Oct 1,, 2020.
  28. ↑ Pryluc'kyj, 2020.
  29. ↑ mediaport.ua; Nov 20,, 2020.
  30. ↑ Objektiv; Dec 17,, 2020.
  31. ↑ Naumov, 2021.
  32. ↑ а б в г Strel'nik, 2021a.
  33. ↑ а б Strel'nik, 2021b.
  34. ↑ а б в Vgorode.ua; Mar 4,, 2021.
  35. ↑ Medicinskij vestnik; Jun 1,, 2011.

Literature cited

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Скорий_Денис_Ігоревич