Смаржинці
| село Смаржинці | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Вінницька область |
| Район | Вінницький район |
| Тер. громада | Погребищенська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA05020210440074976 |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Населення | 257 |
| Площа | 0,98 км² |
| Густота населення | 262,245 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 22215 |
| Телефонний код | +380 4346 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°32′10″ пн. ш. 29°8′44″ сх. д. / 49.53611° пн. ш. 29.14556° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
261 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 22200, Вінницька обл., Вінницький район, м. Погребище, вул. Б. Хмельницького, 77 |
| Карта | |
  Смаржинці | |
 Смаржинці | |
| Мапа | |
| |
Смаржи́нці — село в Україні, у Погребищенській міській громаді Вінницького району Вінницької області. Населення становить 257 осіб.
Селом протікає річка Безіменна, ліва притока Смотрухи.
У 1651 році хутір Смаржинці ввійшов до вотчини Д. Вишневецького.[1]
Село певний час входило до погребищенського ключа. У 1770 році тут була парафіяльна церква.[1] Після розділів Речі Посполитої село опинилося в складі Російської імперії.
У 19 столітті село входило до складу Свитинецької волості Бердичівського повіту Київської губернії. У другій половині 19 століття було у власності Абрамовичів,[1] маєток яких був у сусідньому селі Лішинцях. У 1847 році побудовано нову церкву. У 1880 році парафію перенесено в Марківці, у Смаржинцях церква стала філіальною. У 1889 році в селі проживало 288 мешканців, селу належало 957 десятин землі.[1]
Під час Другої світової війни село було окуповано фашистськими військами у другій половині липня 1941 року. Червоною армією село було зайняте 31 грудня 1943 року.[2]
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Погребищенської міської громади.[3]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Погребищенського району, село увійшло до складу Вінницького району[4].
За даними перепису 2001 року кількість наявного населення села становила 257 осіб,[5] із них 98,44 % зазначили рідною мову українську, 1,17 % — російську, 0,39 % — білоруську.[6]
| Рік | ~1889[1] | 1989[7] | 2001[5] |
|---|---|---|---|
| Кількість осіб | 288 | 303 | 257 |
- ↑ а б в г д Smażyńce al. Smarzyńce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 868. (пол.)
- ↑ Вінниччина в період Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Хроніка подій. — К.: Наукова думка, 1965. — С. 46.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ а б Таблиця 19A0501_07_005. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Кількість наявного населення сільських населених пунктів (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Кількість та територіальне розміщення населення. http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 лютого 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Таблиця 19A050501_02_005. Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. http://ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2018. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Таблиця 19A0501_061_005. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (1989(12.01)). // Кількість наявного та постійного населення сільських населених пунктів (1,2,3,4) (1989(12.01)) // Кількість та територіальне розміщення населення. http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 лютого 2018. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- Smażyńce al. Smarzyńce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 868. (пол.)
- Біла́шки // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.528 (Смаржинці)
| Міста | |
|---|---|
| Селища | |
| Села | Адамівка • Андрушівка • Бабинці • Бистрик • Білашки • Борщагівка • Булаї • Бурківці • Бухни • Васильківці • Веселівка • Вишнівка • Гопчиця • Дзюньків • Довгалівка • Довжок • Задорожнє • Збаржівка • Іваньки • Круподеринці • Кулешів • Кур'янці • Левківка • Ліщинці • Малинки • Мончин • Морозівка • Надросся • Новофастів • Обозівка • Озерна • Ординці • Очеретня • Павлівка • Паріївка • Педоси • Плисків • Попівці • Розкопане • Саражинці • Свитинці • Скибинці • Смаржинці • Сніжна • Сопин • Соснівка • Спичинці • Станилівка • Старостинці • Степанки • Талалаї • Травневе • Черемошне • Ширмівка • Юнашки |
